Росія часто поширює міф про те, що Крим ㅡ це «споконвічно російська земля». Однак забуває про примусову анексію Кримського ханства наприкінці XVIII століття, геноцид кримськотатарського народу та масове штучне зросійщення краю.
«…у Росії такий міф популярний, він багатьох підбиває на відповідні дії, але з точки зору міжнародного права це не має ніякого значення. Зрештою, практично вся населена територія росії колись входила до складу Монгольської імперії, але Улан-Батор же не висуває жодних претензій на ці території», ㅡ коментує кандидат історичних наук Сергій Громенко в інтерв`ю для «Крим.Реалії».
У 2014 році Росія тимчасово окупувала Крим, знову поширюючи твердження про «споконвічно російську землю».
Згідно з міжнародним правом, Крим ㅡ це Україна. Його корінний народ ㅡ кримські татари. Розповімо ще декілька історичних фактів, чому Крим неправильно вважати російським.
Геноцид кримськотатарського народу
У 1920-х роках у межах Кримської АРСР татарам дозволяли розвивати культуру. Корінне населення випускало свої газети та сприяло створенню освітніх закладів, музеїв, бібліотек і театрів. Як повідомляє BBC, насильницька політика щодо кримських татар розпочалося ще в 1930-х роках. Репресії супроводжувалися розкуркуленням, виселенням татар на північ Росії та за Урал, насильницькою колективізацією, Голодомором 1932-1933 років та чистками інтелігенції в 1937-1938 роках.
Однак у травні 1944 року розпочався геноцид кримськотатарського народу, який радянська влада назвала «переселенням». Депортацію здійснювали війська НКВД. Як зазначає «Радіо Свобода», на збори давали в середньому до 15 хвилин. Офіційно сім’я могла взяти з собою до 500 кг речей і продуктів, проте все найчастіше обмежувалося ручною поклажею. Кримських татар звозили вантажівками до залізничних станцій, де поміщали в товарні вагони або відразу, або 1-2 дні потому. Самі ж ешелони були в дорозі протягом 2-3 тижнів.
Офіційна радянська версія таких дій ㅡ «масове дезертирство» 20 тисяч кримських татар на початку Другої світової війни та їх «тотальний колабораціонізм» під час нацистської окупації півострова. Багато істориків вважають, що Радянський Союз готувався до війни з Туреччиною за протоки Босфор і Дарданелли, тому й «зачищав» у 1943-1944 роках Кавказ і Крим як тилові райони від можливо нелояльного населення.
Разом із Криму депортували 238 500 людей ㅡ майже все кримськотатарське населення. Більшість із них відправили до Узбекистану і сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20% до 46% всіх депортованих.
Кримських татар перевезли до спецпоселень, оточених воєнізованою охороною й огороджених колючим дротом, що швидше нагадували трудові табори.
У червні 1945 року Крим перестав бути автономною республікою і став областю у складі РСФСР. Корінне населення змогло повернутися до рідних земель тільки з 1989 року. Це був складний процес, що супроводжувався земельними конфліктами з місцевими жителями.
Що було до цього?
19 квітня 1783 року Російська імперія уперше анексувала Крим. Зазіхання на півострів почалися ще до XVIII століття, проте найбільше ініціативу проявила Катерина II. Про це трохи детальніше розповів співробітник Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко в інтерв’ю з «Радіо Свобода». Ще в 1771 році до Криму вступила російська армія, тому татари були змушені укласти з нею так званий союзний договір. В односторонньому порядку Росія проголосила Кримське ханство незалежним державним утворенням. За три роки сусідня Османська імперія погодилася укласти Кючук-Кайнарджійський мир у рамках завершення Російсько-турецької війни. За ним Кримське ханство також проголошувалося незалежною державою. Тоді Росія зобов’язалася вивести свої війська, однак не виконала цього й продовжувала втручатися у внутрішні справи. Спочатку Кримське ханство очолив ставленик Катерини II Сахіб Ґерай, якого кримські татари скинули у 1775 році. Через два роки у Кримському ханстві з’явився ще один ставленик Росії ㅡ Шагін Ґерай.
«Тут знову можна провести аналогію: Путін захищає "русский мир", а Катерина ІІ захищала православний християнський мир. Під приводом постійних утисків, яких зазнавали кримські християни в Кримському ханстві, у 1778 році понад 30 тисяч кримських християн ㅡ насамперед греки й вірмени ㅡ були депортовані до Азовської губернії поблизу Маріуполя», ㅡ зазначив історик Богдан Короленко.
У 1783 році російська імперія остаточно уніфікувала новозавойовані території Кримського ханства до єдиного імперського зразка. Будь-які повстання татар придушувалися, варіант референдуму навіть не розглядався, а корінних мешканців змусили складати присягу на вірність Росії. Більшість країн про тодішню анексію Кримського ханства змовчала.
У 1784 році було оголошено маніфест про утворення Таврійської області у складі Катеринославської губернії. Богдан Короленко зазначив: «Це ще раз говорить про те, що у 1954 році, коли Українській СРСР "подарували" Крим, насправді нічого не дарували ㅡ Крим завжди був пов’язаний із материковою Україною».
Міф про подарунок Хрущова
19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ про передачу Криму до складу Української РСР. Після депортації кримських татар переселенці з російської глибинки не могли відновити господарство, Півострів залишався зруйнованим війною, а брак води вирішився лише в 1960-х.
«До здобуття Україною незалежності ніхто не педалював тему Криму як "подарунок п’яного Хрущова". Звичайно ж, це ніякий не подарунок: Крим ㅡ історична батьківщина кримських татар, і тут нас має цікавити тільки те, наскільки жорстоко режим обійшовся з кримськими татарами під час депортації 1944 року», ㅡ зазначив історик Юрій Шаповал в інтерв’ю з «Радіо Свобода».
З 1954 року тодішня Українська РСР почала поступово відновлювати Крим.
12 лютого 1991 року Кримська область перетворилася на Кримську Автономну РСР у складі Української РСР. 24 квітня 1992 року її перейменували на Автономну Республіку Крим у складі України.
18 березня 2014 року Крим тимчасово окупувала Росія. Як і тоді, у XVIII столітті.
