Україна — багата на таланти земля, і це ще раз говорить про її самобутність і розвинуту культуру, яку потрібно захищати. Безліч відомих усьому світу великих письменників, художників, співаків, музикантів, композиторів народилося в Україні або мають українське коріння.
Сьогодні ми розповімо вам про художника, який творить сучасну історію українського мистецтва, генія, автора близько п’яти тисяч картин, патріарха авангарду та винахідника техніки «пльонтанізм» — Івана Марчука.
«Малював квіти їхнім же соком»
Іван Марчук народився у 1936 році в селі Москалівка Тернопільської області, що тоді належало до території Польської Республіки. Юний митець зростав у родині ткача разом із ще трьома дітьми, та, попри бідність, своє дитинство Іван Степанович згадує з теплотою. У свідомості художника закріпилися образи квітів, що росли довкола будинку й обплітали стіни, ставок, на березі якого стояла хата.
«Що я робив? Малював квіти їхнім же соком», — згадує художник.
«Осінь», 1994 рік
Після закінчення 7-річної школи Іван Марчук навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділенні декоративного розпису та у Державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділенні кераміки. Свій творчий шлях Іван Степанович розпочав у 1960 році у Києві, проте його стежка до лаврів виявилася тернистою. Роботи художника прикували до себе увагу не лише публіки у більш ніж десяти містах Радянського Союзу, а й пильні погляди КДБ. Ігнорувала митця лише Спілка художників УРСР.
«Казали, що роблю не то мистецтво, питали, які я коди, шифри в картинах закодовую... Не знав, чи вільний ляжу спати, чи вільний прокинуся зранку».
«Пейзаж», 1980 рік
Офіційно художника критикували за «песимізм», однак очевидці згадують, що Івана Степановича вважали націоналістом і постійно перевіряли на благонадійність. Гоніння тривали близько двадцяти років і змусили Марчука виїхати з України.
«Іване з Москалівки, через 45 років ти тут»
Тікаючи від радянських репресивних реалій, митець прибув на інший кінець світу — до Австралії, покинувши вдома щонайменше половину картин. Почавши життя з чистого аркуша, Іван Марчук підкорив австралійський мистецький простір і вирушив до Канади. Але містом його мрії був Нью-Йорк.
.jpg)
Без назви, із серії «Нові експресії», 1995 рік
«Ще у школі, у шостому класі, я почув про нього, що це найбільше місто у світі, я був у захопленні. І ось, коли я приїхав у Америку, саме у Нью-Йорк, виконавши всю роботу, першого ж дня виліз на 107-й поверх, дивився на місто і думав: "Іване з Москалівки, через 45 років ти тут". То був незабутній краєвид — до самого горизонту будинки, лиш де-не-де зелені плямки», — згадував Марчук в інтерв’ю The Ukrainians.
На Заході художник боровся за міжнародне визнання, не маючи ані грошей, ані знання мови — лише талант і один пензель. За кордоном Марчук створив дев’ять циклів картин. В еміграції Іван Марчук провів 12 років і повернувся в Україну у 2001 році після теракту 11 вересня.
«Черги стояли, ніби в магазин за дефіцитом»
У 1972 році Іван Марчук винайшов свою техніку, яка не лише дозволяє йому писати гіперреалістичні пейзажі, а й не підлягає повторенню. Його авторський стиль отримав назву «пльонтанізм», що походить від українського слова «пльонтати».
Перша, неофіційна виставка Івана Марчука відбулася в Києві у 1981 році в будинку Спілки письменників.
.jpg)
«Місячні квіти», 1976 рік
«Черги стояли, ніби в магазин за дефіцитом. Через два дні надійшла вказівка, щоб її не було. Я сказав: "Знімайте, якщо хочете, а сам не буду"».
Сьогодні картини Марчука представлені у музеях п’яти континентів. Іван Степанович відкрив близько 200 монографічних та 50 колективних виставок. Газета The Daily Telegraph включила Івана Марчука до списку «100 геніїв сучасності», а Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла його до «Золотої гільдії», куди входить лише 51 художник з усього світу.
«Єва», 2007 рік
«Дайте мені тисячу років, і я розмалюю небо! Тільки дайте таку можливість. Це ж така була б картина! Там, у високості, стільки простору, стільки безмежжя, тільки працюй і працюй, твори і радій, що твориш».
«Україна любить тільки мертвих митців»
Віктор Ющенко, третій президент України, обіцяв побудувати музей Івана Марчука на Андріївському узвозі, проте його задум так і залишився нереалізованим.
«Україна любить тільки мертвих митців, — часто повторює Іван Марчук. — Я дуже сподівався, що мій музей у Києві буде, але вже не сподіваюсь».
«Материнська земля. Лети, метелику», 1986 рік
Сьогодні Іван Марчук продовжує працювати без вихідних та створювати нові витвори мистецтва. Загалом у творчому доробку митця понад п’ять тисяч робіт.
«Я прив’язаний в житті до одного — до своїх картин. Від них далеко не можу їхати, бо не буде з ким поговорити».
Митець не продає свої картини і рідко їх дарує, але переймається їхньою долею. Іван Марчук глибоко стурбований тим, що українці нечасто відвідують музеї, виставки й галереї. В інтерв’ю The Ukrainians він неодноразово наголосив на важливості розвитку української культури, щоб Україна не стала «могильником для талантів».
