Чотири художники — один вирок: репресовані генії українського живопису

Мистецька спадщина України

Українська історія сповнена кривавих сторінок, і чи не найбільшим болем у ній озиваються 30-ті роки: Розстріляне відродження та Голодомор. Сталінська репресивна машина поховала сотні талантів, які могли відкритися світу, та натомість лишаються невідомими навіть самим українцям.

Сьогодні, у часи боротьби з російською навалою, особливо важливо досліджувати свою культуру та мистецтво, згадувати тих, хто втратив життя, створюючи щось прекрасне. Ми підготували для вас матеріал про чотирьох художників: Михайла Бойчука, Софію Налепинську-Бойчук, Івана Падалку та Василя Седляра, яких об’єднав не лише живопис, а й той самий трагічний фінал.

Михайло Бойчук

Один із засновників українського монументалізму, зібрав багато послідовників і сформував мистецьку школу бойчукізму

Михайло Бойчук

Про дитячі роки Михайла Бойчука відомо небагато: він народився на підконтрольній Австро-Угорській імперії території Галичини, а його ранні роботи згоріли разом з будинком родини. Михайло був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка, за підтримки якого здобував художню освіту в найкращих європейських академіях мистецтв: у Відні, Кракові, Мюнхені та Парижі.

За кордоном він познайомився з творчістю Сезанна, Ренуара, Пікассо, а також потоваришував з мексиканським художником Дієго Ріверою. У своїй творчості Михайло тяжів до неовізантійського мистецтва та орієнтувався на культурну спадщину Київської Русі.

  • Святий Іоанн, 1910
    Святий Іоанн, 1910
  • Урожай 1910-ті
    Урожай 1910-ті
  • Українка, 1910-ті
    Українка, 1910-ті
  • Шевченківське свято, 1920
    Шевченківське свято, 1920

Після повернення в Україну Бойчук працював над монументальними розписами, реставрував ікони у Національному музеї у Львові та твори із зібрання Богдана Ханенка. Майстер відкрив фрескові розписи в соборі Успіння Пресвятої Богородиці в Чернігові та запропонував метод закріплення фресок у хрещальні Софійського собору.

Михайло Бойчук заперечував реалізм і прагнув до національної своєрідності українського мистецтва. З метою поширення цих ідей у 1925 році в Києві було засновано АРМУ — Асоціацію революційного мистецтва України.

Софія Налепинська-Бойчук

Художниця-графік

Софія Налепинська-Бойчук

Джерело: UAHistory

Софія Налепинська-Бойчук народилася у Лодзі (нині — Польща) у 1884 році. Освіту художниця здобувала у Санкт-Петербурзі, Мюнхені та Парижі, де познайомилася з Михайлом Бойчуком, продовжила навчання у його школі-майстерні, а згодом вийшла за нього заміж.

На відміну від чоловіка, який лише іноді звертався до графіки, Софія працювала здебільшого саме в цій галузі. Вона проілюструвала книги «Катерина» Тараса Шевченка, «Олив’яний перстень» Степана Васильченка, «Ніч перед Різдвом» Миколи Гоголя та багато інших, а також створила нереалізовані проєкти паперових грошей і цінних паперів доби Української революції. Твори художниці експонувалися у Відні, Лондоні, Берліні, Стокгольмі, Венеції та Цюриху.

  • Дівчата з книжкою, 1927
    Дівчата з книжкою, 1927
  • Голод
    Голод
  • Вигнання, з поеми «Катерина» Тараса Шевченка
    Вигнання, з поеми «Катерина» Тараса Шевченка
  • Дівчина з книгою
    Дівчина з книгою

Софія Налепинська-Бойчук не лишалася осторонь подій в Україні та створювала роботи політичного та соціального спрямування, як-от «Голод», «Пацифікація України 1932 року».

Іван Падалка

Художник, теоретик, педагог

Іван Падалка

Джерело: Золотоноша Історична

Іван Падалка народився на теренах колишнього Переяславського полку Гетьманщини у родині хлібороба, який прищепив синові любов до історії. Перші кроки у формуванні художньої майстерності Іванові допоміг зробити Опанас Сластіон — живописець, графік і мистецтвознавець. Однак митець рано почав бунтувати проти панівної системи, зокрема брав участь у демонстраціях з гаслом «Геть царя!», за що був виключений зі школи.

Другим учителем на професійному шляху Івана Падалки став Михайло Бойчук, а після закінчення навчання Іван і сам став педагогом і викладав у Києві, Миргороді та Харкові.

  • Ескіз ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім», 1928
    Ескіз ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім», 1928
  • Ілюстрація до поеми «Енеїда»
    Ілюстрація до поеми «Енеїда»
  • Збирання помідорів
    Збирання помідорів
  • Атака червоної кавалерії, 1927
    Атака червоної кавалерії, 1927

Іван Падалка написав чимало творів на революційну тематику, а також зробив ілюстрації до «Кобзаря», «Енеїди», «Слова о полку Ігоревім» та створив обкладинки до видань Івана Франка, Майка Йогансена, Івана Нечуя-Левицького та багатьох інших письменників.

Василь Седляр

Художник-монументаліст, графік, педагог, критик

Василь Седляр

Василь Седляр народився на хуторі Христівка Полтавської губернії у родині селянина та здобув усього чотири класи освіти. Однак це не завадило йому вступити до художньої школи у Києві та потрапити до майстерні Михайла Бойчука в Українській державній академії мистецтв.

Художник був одним із засновників АРМУ. Він брав участь у створенні стінописів Харківського червонозаводського театру, робив ілюстрації до «Кобзаря», книжок Івана Франка. Василь також працював з керамікою та майолікою.

  • Частково знищена картина «Розстріл у Межигір'ї», 1927
    Частково знищена картина «Розстріл у Межигір'ї», 1927
  • Іллюстрація до «Кобзаря» Тараса Шевченка
    Іллюстрація до «Кобзаря» Тараса Шевченка
  • У школі лікнепу, 1930
    У школі лікнепу, 1930

Чотири художники — один вирок

У 1926-1927 роках Михайло Бойчук, Софія Налепинська-Бойчук, Іван Падалка та Василь Седляр вирушили у мандрівку за кордон від Народного комісаріату освіти. Однак відвідини Німеччини, Франції та Італії були підставними — після повернення в Україну художників звинуватили у «шпигунстві» й участі в «контрреволюційній організації». Усі фрески художників були заштукатурені, а розписи — знищені.

Органи НКВС заарештували Михайла Бойчука 25 листопада 1936 року, а 13 липня 1937 року його розстріляли. Того ж дня обірвалося життя й Івана Падалки, якого російські спецслужби викрали у вересні 1936 року і катували. Особливу жорстокість кати застосовували до Василя Седляра. Існувала легенда, що його спалили у печі, проте дані НКВС свідчать про те, що його розстріляли разом з учителем і колегою.

Софію Налепинську-Бойчук заарештували у червні 1937 року. За пів року допитів органи НКВС не отримали від неї зізнань і на підставі показань свідків засудили її до страти як «дружину керівника націоналістичної терористичної організації серед художників» за «шпигунську роботу на користь іноземних розвідок». Мисткиню стратили 11 грудня 1937 року.


Реклама

Популярні матеріали

5 етапів відносин, через які проходять лише міцні пари


Рецепт тертого пирога з ягодами: крок за кроком


8 формул для образів зі спідницею максі


Читайте також
Популярні матеріали