Соня Делоне запропонувала власний напрям у мистецтві, Марія Башкирцева заполонила увагу Франції своїм аристократизмом, Катериною Білокур захоплювався Пабло Пікассо, Олександра Екстер стала найвизначнішою представницею українського авангарду, а Галина Мазепа внесла новий подих у культурне середовище Венесуели. Усе це — про українських видатних художниць. Часто мисткині могли реалізуватися тільки в умовах еміграції, проте у своїх роботах вони назавжди засвідчили особливий український стиль.
Про творчість 5 художниць читайте в матеріалі.
Катерина Білокур
Автопортрет
Катерина Білокур — яскрава представниця жанру «наївного мистецтва». Професійної освіти вона не отримала, проте змогла вплинути на тодішній художній процес. Хист до творчості у Катерини з’явився з дитинства — дівчина розписувала стіни шматочком вугля або потайки брала з хати полотно і тікала в поле, щоб щось намалювати. Мисткиня сама робила пензлики з шерсті тварин і гілочок дерев, а фарбами їй слугували настої буряка, бузини та калини.
Катерина Білокур стала відомою неочікувано. Якось вона почула пісню «Чи я в лузі не калина була?» у виконанні оперної співачки Оксани Петрусенко. Художниця вирішила написати листа артистці й вклала до нього власну роботу — полотно з зображенням калини. Коли Оксана Петрусенко побачила малюнок, то попросила інших митців звернути увагу на хист Катерини Білокур. Так роботи художниці почали виставляти в інших містах — зокрема у Києві та Парижі. Полотна Катерини Білокур особливо сподобалися Пабло Пікассо. Побачивши її малюнки, він зазначив: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ».
Марія Башкирцева
Марія Башкирцева народилася на Полтавщині в сім’ї заможних землевласників. Проте пізніше дівчина разом із матір’ю виїхала до Європи. Так Марія Башкирцева стала визначною постаттю саме французького мистецтва. Вона формувала свою майстерність під впливом творчості Жуля Бастьєна-Лепажа, представляла жанровий живопис та завжди додавала своїм роботам аристократичності.
Марія Башкирцева вела «Щоденник», у якому відверто й щиро розповідала про своє життя. Художниця померла у 25 років від туберкульозу.
«Якщо я не помру молодою, я сподіваюся залишитися в пам’яті людей як велика художниця, але якщо помру у розквіті, я хотіла б видати свій щоденник, який не може не бути цікавим», — так писала мисткиня.
Наразі роботи художниці зберігаються в музеях Франції, США, України та інших країн.
Галина Мазепа
Автопортрет
Художниця й ілюстраторка Галина Мазепа була донькою прем’єр-міністра уряду УНР Ісаака Мазепи. Вона навчалася в Празі, де підробляла ілюструванням гумористичних журналів, дитячих книжок та жіночих тижневиків. Завдяки Олегу Ольжичу художниця знову захопилася українським народним мистецтвом — так і почала оформлювати збірки та листівки поета, а згодом приймала замовлення для українських часописів у Львові. Галина Мазепа мала виражений власний модерний стиль, тому її роботи успішно експонувалися в різних містах — зокрема у Львові, Празі та Римі.
Через Другу світову війну художниця емігрувала до Німеччини, а згодом і до Венесуели. Галина Мазепа знову поринула у творчість під впливом пейзажів та традицій країни Південної Америки. Так її роботи внесли новий подих і в культурне середовище Венесуели.
Соня Делоне
Художниця Соня Делоне ще з дитинства багато подорожувала, проте найкраще реалізувала себе саме у Франції. Разом зі своїм чоловіком вона заснувала новий напрям у живописі — симультанізм. Мисткиня запропонувала власну теорію, за якою форма не панувала, а підпорядковувалася кольору. Ця ж форма мала будуватися не за допомогою світлотіні, а завдяки глибині самого кольору. Так творчість Соні Делоне розширила розуміння того, як колір впливає на людське сприйняття, а сама психологія кольору стала одним з найважливіших інструментів сучасного дизайну.
Свої ідеї симультанізму Соня Делоне розвивала не тільки на полотнах, а й у практичній сфері: створювала дизайн одягу і взуття, театральні костюми, дизайн тканин і килимів для французьких фабрик, ілюструвала книги, займалася керамікою і вітражами. Мисткиня також мала власну ретроспективу в Луврі — виставка відбулася в 1964 році й складалася зі 117 робіт художниці.
Олександра Екстер
Лідерка українського авангарду Олександра Екстер була інтелектуалкою: володіла кількома мовами, подорожувала світом та спілкувалася з визначними художниками. Вона підтримувала зв’язок з Пікассо, Браком, Леже та Аполлінером — зрештою, так і черпала натхнення від новітнього мистецтва Західної Європи. У своїх роботах художниця змогла поєднати ідеї кубізму з абстрактними мотивами та запозиченими з українського народного мистецтва яскравими кольорами. Олександра Екстер також є авторкою реформаторських ідей у сценографії — зокрема, замість пласких розмальованих декорацій вона пропонувала використовувати складні багатоярусні конструкції, займаючи таким чином увесь простір сцени, а не лише її підлогу.
