Конституцією загальнонаціональними символами України визначені прапор, герб і гімн. Проте важко не погодитися, що код нації формують набагато більше складових: наша історія, традиції, поезія та музика, архітектурні та художні пам’ятки, визначні місця та постаті, якими ми особливо пишаємося та завдяки яким гордо заявляємо про себе на міжнародній арені. До 31-го дня народження сучасної України редакція ELLE вирішила нагадати саме про такі символи незалежності. Сьогодні розповідаємо про українських письменників та письменниць. Їх у списку 31.
«Україна — це ексклюзив» — так писала Ліна Костенко в романі «Записки українського самашедшого», згадуючи про всі катки історії на види випробувань, які довелося пережити країні.
Нас стільки разів забороняли чи сумлінно цензурували — здавалося б, як мали з’явитися талановиті митці? Проте з’явилися — і борці за справедливість, і автори найчуттєвішої лірики, і новатори-модерністи, і представники суспільно-політичних рухів, і перекладачі з усіх мов світу, і просто сміливі люди.
Сергій Жадан
Facebook: FESTREPUBLIC
Автор роману «Інтернат» про Донбас 2015 року та книжки «Депеш Мод» про українські 90-ті. Також видав поетичну збірку «Тамплієри», яка складається з 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, та біль, з яким ніхто не може впоратися.
У березні 2022 року Комітет літературознавчих наук Польської академії наук висунув Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури.
Твори, які також варто прочитати: «Ворошиловград», «Месопотамія», «Антена», «Список кораблів».
Оксана Забужко
.jpg)
Facebook: Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
Авторка «Польових досліджень з українського сексу» — роману, сповненого стилістичного новаторства та інтелектуальної провокативності. Книжка стала одним з перших бестселерів незалежної України.
У своїх літературних творах письменниця звертається до історії України XX століття. Наприклад, у книжці «Музей покинутих секретів» описує період Другої світової війни, 70-ті роки та початок 2000-х.
Твори, які також варто прочитати: «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», «І знов я влізаю в танк...», «Планета Полин».
Юрій Андрухович
Фото Anastasiia Mantach
Автор «Лексикону інтимних міст» — 111 історій про 111 міст, у яких довелося пережити приємні й не дуже моменти. Презентація такого роману відбулася 11 листопада 2011 року об 11-й ранку.
Спільно з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем письменник заснував поетичну групу «Бу-Ба-Бу», яка відновлювала карнавальність в українській літературі.
Твори, які також варто прочитати: «Рекреації», «Московіада», «Перверзія», «Дванадцять обручів», «Таємниця», «Радіо Ніч».
Ліна Костенко
Українська шістдесятниця, дисидентка, учасниця київського Клубу творчої молоді, авторка «Марусі Чурай», «Берестечка» та «Записок українського самашедшого».
У 1987 році Ліна Костенко стала лавреаткою Шевченківської премії, а в 2022-му отримала орден Почесного легіону.
Твори, які також варто прочитати: поетичні збірки «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур».
Ігор Калинець
Фото: Ксенія Янко
Творчість письменника поділяють на дві частини — книжки, написані перед ув’язненням, та книжки, написані під час ув’язнення та на засланні. Тому в 1991 році за кордоном опублікували два томи — «Пробуджена муза» та «Невольнича муза».
Український дисидент також досліджував творчість Богдана-Ігоря Антонича.
Твори, які також варто прочитати: «Знане і незнане про Антонича», «Калиновий герб».
Іван Малкович
Фото: Vasyl. Stefurak
Поет і видавець, власник видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Автор збірки «Подорожник. З новими віршами». Поет Костянтин Москалець прокоментував її так: «Ця зустріч з добре знаним поетом яскраво увиразнює те, що було властиве йому протягом усього поетичного шляху, — вишуканість, простоту й рідкісний ліризм».
Збірки, які також варто прочитати: «Вірші на зиму», «Яксу́нині береги».
Всеволод Нестайко
Автор «Тореадорів з Васюківки» — трилогії, яку внесли до «Особливого почесного списку Ганса Крістіана Андерсена» як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
«А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше», — зазначав Всеволод Нестайко.
Твори, які також варто прочитати: «В Країні Сонячних Зайчиків», «Дивовижні пригоди в лісовій школі», «Одиниця з обманом».
Микола Вінграновський
Автор «Ста поезій» — збірки, яка складалася з 99 поезій через імовірне втручання цензури. У віршах Микола Вінграновський вдавався до верлібру та використовував фольклорні традиції.
Представник українського шістдесятництва.
Збірки, які також варто прочитати: «Атомні прелюди», «На срібнім березі».
Іван Драч
Автор «Чорнобильської Мадонни» — соціально-філософської поеми про трагедію на Чорнобильській АЕС. Свою творчу діяльність розпочав у колі українських шістдесятників.
«Поезія Івана Драча у 60-ті роки стала таким свіжим вітром, який пробудив інтерес у багатьох не тільки до української поезії й української літератури, а ширше — взагалі до всього українського», — розповідав про нього Іван Малкович.
Збірки, які також варто прочитати: «Соняшник», «Протуберанці серця».
Василь Стус
Український поет-шістдесятник, дисидент, борець за незалежність України. Його першу поетичну збірку «Круговерть» видавництво відхилило. Схожа ситуація сталася із «Зимовими деревами», втім книжка віршів поета була опублікована в самвидаві.
Автор «Палімпсестів» — поетичної збірки, написаної переважно в ув’язненні. Книжку видали вже по смерті поета. Через дисидентську діяльність зазнав репресій з боку радянської диктатури, тому його творчість була заборонена та частково знищена.
Твори, які також варто прочитати: «Василь Стус: Палімпсести» (видання «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»).
Василь Симоненко
Поет-шістдесятник, діяч українського руху опору, автор збірки «Земне тяжіння», виданої посмертно.
Вірш «Лебеді материнства» Василь Симоненко присвятив сину Лесеві. У поезію він вклав заповіт українському народу: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Василь Стус про нього говорив так: «На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».
Твори, які також варто прочитати: «Цар Плаксій i Лоскотон».
Григір Тютюнник
Автор повісті «Климко» — про Другу світову війну та труднощі, з якими зіткнувся головний герой. У своїх творах письменник акцентував на трагізмі, описував межові стани, почуття відчаю, самотності та страждання.
Представник покоління українських шістдесятників.
Твори, які також варто прочитати: «Вогник далеко в степу», «Три зозулі з поклоном».
Улас Самчук
Автор роману «Марія» — першого в українській літературі твору про насильницьку колективізацію та Голодомор 1933 року. Улас Самчук присвятив роман «матерям, які загинули голодною смертю в Україні в роки 1932–1933».
У літературній творчості письменник відтворював український народ у XX столітті.
Твори, які також варто прочитати: «Волинь», «Кулак», «Гори говорять».
Олена Теліга
Українська поетеса та діячка ОУН. Авторка «Душі на сторожі» — збірки поезій, виданої посмертно.
Літературний критик Юрій Шерех називав вірші Олени Теліги «приватними листами світові».
Збірки, які також варто прочитати: «Прапори духа», «Полум’яні межі».
Іван Багряний
Автор «Саду Гетсиманського» — роману з автобіографічними мотивами про тоталітарний сталінський режим. Написав памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», де пояснив свою еміграцію та розповів правду про Радянський Союз.
Твори, які також варто прочитати: «Тигролови», «Людина біжить над прірвою».
Микола Хвильовий
Автор «Санаторійної зони» — повісті про українське пореволюційне суспільство. Микола Хвильовий ініціював літературну дискусію 1925-1928 років — письменник наголошував, що потрібно припинити наслідувати Москву й почати орієнтуватися на «психологічну Європу».
Представник «Розстріляного відродження». Покінчив життя самогубством після арешту Михайла Ялового.
Твори, які також варто прочитати: «Я (Романтика)», «Вальдшнепи», «Сентиментальна історія».
Валер’ян Підмогильний
Автор «Міста» — першого урбаністичного роману в українській літературі. Його інший твір, «Невеличка драма», є зразком інтелектуальної прози.
Валер’ян Підмогильний — один з найвизначніших українських перекладачів французької літератури.
Представник «Розстріляного відродження». Загинув в урочищі Сандармох.
Твори, які також варто прочитати: «Повість без назви», «Проблема хліба», «Син».
Богдан-Ігор Антонич
Письменник, який поєднував лемківський фольклор з язичницькою символікою в своїх творах. Його поезія також сповнена космічних та релігійних мотивів.
«Антонич з моцартівською філігранністю зумів поєднати правічну міфологію Лемківщини і дух модерного європейського міста. Із зачарування від його поезії народився і буде народжуватись не один український поет», — зазначав Іван Малкович.
Поетичні збірки, які варто прочитати: «Привітання життя», «Три перстені», «Зелена Євангелія», «Ротації».
Микола Зеров
Автор «Камени» — збірки оригінальних поезій та перекладів римських поетів. Лідер українських неокласиків, прихильник ідей Миколи Хвильового в літературній дискусії 1925-1928 років. У своїх творах часто звертався до античних мотивів.
Представник «Розстріляного відродження». Загинув в урочищі Сандармох.
Твір, який також варто прочитати: «До джерел».
Остап Вишня
Автор «Мисливських усмішок» — збірки творів, у якій оповідач ділиться своїми спостереженнями з полювання.
Майстер української сатири й гумору. Започаткував новий жанр — усмішку.
Твори, які також варто прочитати: «Вишневі усмішки», «Моя автобіографія».
Василь Стефаник
Автор «Камінного хреста» — новели, присвяченої прощанню селян-емігрантів з рідним краєм перед виїздом до Канади.
У творах Стефаника — побут покутського села, експресіонізм та лаконізм.
Твори, які також варто прочитати: «Синя книжечка», «Земля».
Михайль Семенко
Письменник-модерніст, основоположник і теоретик українського футуризму. Додав до лірики урбаністичну тематику, експериментував з формою вірша та відтворював індустріальну добу.
Представник «Розстріляного відродження», письменника стратили в одній з київських в’язниць.
Збірки, які варто прочитати: «Прелюди», «Дерзання», «П’єро задається», «П’єро кохає», «П’єро мертвопетлює».
Максим Рильський
Його творчість поділялася на два річища — офіційне та ліричне. В останньому Максимові Рильському вдавалося писати суто мистецьку поезію, яка не залежала від тогочасної радянської системи.
Представник українських неокласиків, перекладач. Залишив по собі 35 поетичних збірок. На честь письменника заснували щорічну премію ім. Рильського за найкращий художній переклад.
Поетичні збірки: «Під осінніми зорями», «Голосіївська осінь», «Троянди й виноград».
Євген Маланюк
Автор поетичної збірки «Стилет і стилос», побудованої на антитезі одвічної боротьби та мистецтва.
У своїх творах письменник звертається до України, проте використовує у віршах античні мотиви, застосовує символізм та стиль необароко.
Збірки, які також варто прочитати: «Перстень і посох», «Земна Мадонна».
Євген Плужник
Написав збірку «Дні» про події Української революції, в якій наголосив на ідеї абсолютної цінності людського життя.
Автор вірша в оповіданні Валер’яна Підмогильного «Третя революція». Також спільно з письменником уклав словник «Фразеологія ділової мови».
Представник «Розстріляного відродження». Помер від туберкульозу під час ув’язнення на Соловках.
Збірки, які також варто прочитати: «Рання осінь», «Рівновага».
Михайло Коцюбинський
Автор «Тіней забутих предків» — повісті, в якій відтворений гуцульський побут з елементами фольклору.
«Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п’ят... був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку...» — писав про Михайла Коцюбинського критик Сергій Єфремов.
Твори, які також варто прочитати: «Дорогою ціною», Intermezzo, Fata Morgana.
Іван Франко
Титан праці, письменник, драматург, критик, історик літератури, перекладач та видавець.
«Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі», — писав Євген Маланюк про Івана Франка.
Твори, які варто прочитати: «Зів’яле листя», «З вершин і низин», «Мій ізмарагд», «Захар Беркут».
Леся Українка
Авторка «Лісової пісні» — драми-феєрії, у якій відбувається зіткнення духовно-піднесеного й матеріально-приземленого образів.
Окрім письменницької діяльності Леся Українка вивчала фольклористику, брала участь у процесах українського жіночого руху та національного відродження.
Твори, які варто прочитати: «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Кассандра», «Камінний господар», «Бояриня».
Ольга Кобилянська
Авторка Valse mélancolique — новели про трьох жінок, які думками та світовідчуттям не вписувалися у формат пересічних жінок того часу.
Ольга Кобилянська досліджувала становище села та фемінізм, брала участь у жіночому русі на Буковині.
Твори, які варто прочитати: «Земля», «Людина», «Царівна», «В неділю рано зілля копала».
Тарас Шевченко
Національний герой і символ України. Автор «Кобзаря» — збірки, яка вважається основою сучасної української літератури.
Писав у стилі романтизму та реалізму. Його вірш «Заповіт» перекладений 150 мовами світу.
Твори, які варто прочитати: збірка «Кобзар», «Назар Стодоля».
Іван Котляревський
Автор «Енеїди» — бурлескно-травестійної поеми про життя українського народу. Його твори написані на основі живого усного мовлення, тому вони започаткували новий етап формування літературної мови.
«Занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову... і голосно залунало по широких світах», — писав Михайло Коцюбинський про Івана Котляревського.
Твір, який також варто прочитати: «Наталка Полтавка».
