Сьогодні, 29 вересня, виповнюється 156 років із дня народження Михайла Сергійовича Грушевського — українського історика, громадського і політичного діяча, голови Української Центральної Ради та автора визначної праці «Історія України-Руси».
Щоб ушанувати пам’ять Михайла Грушевського, ми зібрали для вас 10 його висловів про Україну.
«Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо... Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися — се повинно бути у всім нашим гаслом».
«Після проголошення самостійності Української Республіки ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії».
Проголошення Першого Універсалу Української Центральної Ради до народу України після молебню на Софійській площі
«Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно як незалежна держава».
«Не треба підганяти нашого життя до котрого-небудь західноєвропейського взірця, хоч би й німецького. Визволення від примусової залежності від московського життя не повинно бути заміною одної залежності другою, хоч би добровільною. Українське життя повинно емансипуватися взагалі».
«У такій страшній боротьбі треба бути свобідним і незв’язаним! Се перша умова і велика необхідність — вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового народу».
«Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю».
«Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна».
«Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому... Ні, се "справжні" українські патріоти, які так шанують українську мову, що ані в руки, ані в рот її не беруть...»
«Доки народ живе, живе і його мова».
«Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її».
