Як живуть вуличні культури під час війни: інтерв’ю зі співзасновником Street Culture Георгієм Матюхіним

Про волонтерство, Харків і новий формат роботи 

Street Culture — найбільша у країні платформа вуличних культур. Вона об’єднує і надихає атлетів у всіх містах України, популяризує «самовираження вулиць», як-от хіп-хоп, графіті, стріт-денс, скейтбординг, паркур і решту креативних занять молоді.

Учасники комʼюніті професійно інтегрують і розвивають вуличні культури в міському середовищі. Перед війною головні їхні зусилля були сконцентровані на створенні сучасних урбан-парків. У Харкові таких було побудовано чотири, а в Києві відкрили найбільший в Україні — на ВДНГ. Утім, сьогодні всі зусилля команди зосереджені на волонтерстві. Чим саме зараз живуть Street Culture та як вуличні культури допомагають тим, хто постраждав від війни, Elle запитав у співзасновника комʼюніті Георгія Матюхіна. 

Street Culture

Як змінилося життя Street Culture від початку повномасштабного вторгнення? 

Ми з Харкова, гадаю, це вже говорить про те, що наше життя змінилося майже одразу. 23 лютого ми з командою планували відрядження й обговорювали наміри щодо відкриття нових урбан-парків у кожному великому місті України. Щойно завершився промотур країною, метою якого було знайомство з атлетами вуличних культур у різних містах. Але вже 24 лютого, з початком повномасштабного вторгнення, наша професійна діяльність повністю зупинилася. За тиждень нам довелося розділитися: частина команди поїхала до Львова — убезпечити свої родини, частина залишилася в Харкові — допомагати місту й області. Уже восьмий місяць основні наші зусилля сконцентровані на волонтерському русі. Нам пощастило: вуличні культури — це велике комʼюніті людей по всьому світу, вони як одна родина. Команда Street Culture співпрацює зі США, Данією, Латвією, Норвегією, Словаччиною. Нині наші друзі з усіх цих країн підтримують нас у допомозі переселенцям та ЗСУ. 

Чи одразу почали надходити пропозиції про допомогу? Памʼятаєте, хто написав першим? 

На початку повномасштабного вторгнення ми намагалися використати всі свої звʼязки, щоб розповісти світові правду про Україну. Наприклад, у березні записали звернення українських bboys і bgirls до світу із закликом підтримати нашу країну. Це відео набуло значного розголосу — сукупно більш ніж мільйон поширень і понад 100 мільйонів переглядів. Абсолютно всі атлети вуличних культур підключилися, щоб нас підтримати. 

Street Culture

Якщо ж говорити про цільову допомогу — однією з перших, хто нам написав і запропонував свою підтримку, стала данська громадська організація GAME. Вони — одні з найкращих серед вуличних культур у світі. Разом з ними ми подали заявку на отримання гранту від уряду Данії, тепер разом будуємо у Львові Urban Camp — це буде наш спільний проєкт, який об’єднає в собі тимчасове житло для переселенців та сучасний молодіжний спортивно-соціальний центр.

Розкажіть про цей проєкт більш детально. Зокрема, що відрізняє Urban Camp від інших прихистків?

Ми свідомо не називаємо це житло прихистком. Це Urban Camp — комʼюніті однодумців, так само як і Street Culture. Коли ми тільки-но евакуювалися до Львова, на собі відчули, як це — бути тим, хто тікає від війни. Коли ти приїжджаєш у чуже для тебе місто, взагалі без уявлення про майбутнє або розуміння, куди рухатися далі, — це важко. Тому ми вирішили, що не просто створимо тимчасове житло для внутрішньо переміщених українців, а й у будь-який спосіб будемо робити так, щоб люди у нас відчули себе якщо й не вдома, то принаймні не чужинцями. Дуже велику увагу ми приділяємо соціалізації та активному життю. Минулий досвід з організації великих фестивалів і майстер-класів у цьому допоміг. Щотижня в нашому кемпі проводяться активності для його мешканців, особливо уважно ставимося до дитячого дозвілля. У 2014 році ми були в зоні бойових дій і бачили, наскільки важливо для малечі продовжувати жити звичайним життям. Дитяча психіка дуже гнучка, тому ми в будь-який спосіб намагаємося зробити так, щоб у нашому кемпі дітлахи не відчували жахів війни: вони ходять на екскурсії та в театр, займаються плаванням, вуличними культурами, грають у волейбол і баскетбол, щосуботи ми всі разом вивчаємо українську. Одним словом, живуть звичайним дитячим життям. 

Street Culture

Зараз ми завершуємо облаштування другого урбан-кемпу, який буде здатний вмістити вдвічі більше людей. Там ми плануємо створити окремий івент-спот, у якому будемо проводити фестивалі, майстер-класи та різноманітні заходи. Будемо залучати не тільки тих, хто живе в кемпі, а загалом усіх переселенців, що перебувають у Львові й області, і самих львів’ян. 

Ви сказали, що частина вашої команди залишилася в Харкові. Чим сьогодні зайняті вони?

Розвезенням гуманітарної допомоги по Харкову та на деокуповані території. Це — найголовніше, чим від початку війни займається Street Culture. Ще в лютому в Харкові ми організували волонтерський штаб, який об’єднав понад 100 осіб. Вони займаються доставкою продуктових наборів та іншої гуманітарної допомоги з Європи до Харкова й інших гарячих точок. 

Street Culture

Окремий великий напрям — доставка продовольчих боксів на деокуповані території. Ми співпрацюємо з багатьма волонтерами з маленьких селищ, які доставляють продукти туди, де навіть машиною не проїхати: в Ізюм, Куп’янськ-Вузловий, Балаклію та інші місця. У цьому нам допомагає співпраця з багатьма благодійними організаціями, що передають кошти або окремі продукти. Наприклад, канадський благодійний фонд Canada Ukraine Foundation майже щотижня відправляє нам через Meest фури з продуктовими боксами, кожен з яких забезпечує на місяць харчування дорослої людини. 

Ніхто з нашого комʼюніті не залишився осторонь. Наприклад, серед волонтерів, які щоденно допомагають розвозити продукти, — Дмитро Лі (Flying Buddha), представник харківської школи брейкінгу, багаторазовий чемпіон світу з брейкінгу та один з найтитулованіших break-boys світу. Абсолютно кожен учасник нашого українського комʼюніті сьогодні не зірка, а волонтер. І це, мабуть, найбільш почесна роль, яку може виконувати будь-який цивільний громадянин України. 

Яким коштом надається ця допомога?

Від початку ми все робили виключно власним коштом та за допомогою благодійних внесків від комʼюніті Street Culture. Нині ми, як і більшість громадських організацій, існуємо завдяки зборам донатів і тому, що подаємося на різноманітні грантові програми. Ці кошти допомагають нам реалізовувати суспільно потрібні й корисні проєкти.

Street Culture

Щодо Urban Camp — з будівлею нам допомогла Львівська адміністрація, а сам проєкт реалізується за грантові кошти, які ми завдяки GAME отримали від данського уряду. Український бізнес також не стоїть осторонь: у створенні урбан-кемпу нам уже допомагають «Керхер», «Лео Кераміка», Grohe, Phillips — щоденно долучаються нові партнери. Коли потреба в тимчасовому житлі буде вже неактуальною, плануємо розвивати це місце як молодіжний спортивно-соціальний центр. Основний акцент будемо робити на вуличних культурах та креативних індустріях, мріємо створити найбільший і найсучасніший центр в Україні.

А чи працюєте ви зараз із напрямом вуличних культур? У якому форматі?

Вуличні культури — це, як і раніше, той напрям, який ми намагаємося розвивати й популяризувати, навіть попри війну. Однак, звісно, нам довелося трохи змінити спрямованість цих заходів: тепер найголовніша складова — благодійна. Днями анонсували цілу низку професійних батлів, форумів, джемів і фестивалів, що відбуватимуться майже на всій території країни. Тільки майстер-класів плануємо провести 100 штук. В усіх них братимуть участь справжні чемпіони. Для наших атлетів це ще одна можливість також підтримати власну спортивну форму, для глядачів — на деякий час відволіктися від тривожних новин, а всі разом ми зробимо дуже гарну справу та зберемо додаткові кошти на гуманітарну допомогу тим, хто нині потребує її найбільше: переселенцям з місць бойових дій і мешканцям деокупованих територій. 


Реклама

Популярные материалы

Оголошено рейтинг найпопулярніших знаменитостей 2022 року


Теплі костюми на кожен день — must have цієї зими


5 багатошарових образів, які допоможуть пережити всі примхи...


Читайте також
Популярні матеріали