З наближенням Дня Незалежності України дедалі більше розмірковуємо про нашу одвічну боротьбу за свободу та суверенітет, про бажання жити у своїй країні, яке декларувалося та маніфестувалося століттями, однак право на яке в українців щоразу намагалися відібрати. Вже другий рік поспіль 24 серпня ми відзначатимемо дуже особливе свято, адже знову змушені боротися за можливість підіймати свій синьо-жовтий прапор над своєю землею.
Святкування Дня Незалежності у Львові, Києві чи Харкові, Луцьку, Чернігові чи Херсоні було б неможливим без відважних воїнів, які стали на захист України; добровольців, які змінили професію менеджера чи інженера на зброю; волонтерів, які евакуюють цивільних з лінії фронту чи днями й ночами шукають, де і як придбати дрон. В ELLE.UA ми щодня боремося в інформаційному просторі: підкреслюємо важливість його наповнення українським контентом, розповідаємо про трагедії українських міст і сіл, які потерпають від війни, розвінчуємо міфи російської пропаганди, шукаємо давно забуті чи викреслені російською тоталітарною системою сторінки історії та видатних особистостей і, звісно, знайомимо з українськими героями та героїнями.
Ми усвідомлюємо, наскільки важливо, аби історія кожного була почута, аби українці знали тих, кому завдячують можливістю вийти в місто у вишиванці на День Незалежності. Тож сьогодні ми зібрали для вас усі найважливіші матеріали воєнного часу.
Жінки на фронті
«ELLE з французької перекладається як "вона". А "вона" в Україні сьогодні саме така — мужня та смілива, бореться за незалежність своєї країни», — розповідає авторка колонки Катерина Попова.
Усі героїні серії інтерв’ю «Жінки на фронті» різні. Вони обіймають посади від парамедикині до командира взводу, мають бойовий досвід від одного до 14 років. Однак об’єднані спільною метою — перемога Україна.
У розмові з ELLE.UA жінки, які сьогодні боронять нашу рідну землю, розповіли про ранок 24 лютого, рішення піти на війну, прояви гендерної дискримінації у підрозділі, складнощі й те, що не дає впасти духом.
Жінка і війна
.png)
У лавах Збройних сил України сьогодні багато жінок, які кожного дня доводять своїм прикладом, що для української жінки немає перешкод: так було, так є і так буде. Тож героїнями нової digital-обкладинки ELLE Ukraine стали саме жінки-військові. Чесні, щирі, незламні, вони руйнують усі гендерні стереотипи та зміцнюють нашу віру в перемогу.
.png)
Бойова медикиня, старша 5-го екіпажу медичного батальйону «Госпітальєри» Ірина Цибух уже 4 роки у зоні бойових дій. В інтерв’ю для ELLE.UA захисниця назвала п’ятьох людей, які надихають, розповіла про зміну власного відчуття краси та жіночності й чи важко було звикати до необхідності виконувати накази.
.jpg)
Солдат та фотохудожниця Ірина «іSky» після 1,5 року в зоні бойових дій описує себе як людину, яка щодня стикається зі смертю, але живе далі. У розмові вона ділиться, яким бачить майбутнє країни, мріями та планами й тим, що не дає впасти духом.
.png)
Парамедикиня Христина Пучковська, яка вже 7 місяців у зоні бойових дій, розповіла про те, як поняття «жінка на фронті» перетворилося на «людина на фронті», що побачила, коли заходила на Херсонщину та які книжки відволікають від того, що на фронті.
Історії життя й боротьби українських волонтерів
Ми готові щодня дякувати волонтерам, які, відмовляючись від сну та власних бажань, працюють, аби допомагати Збройним силам України та постраждалим від війни українцям. Їхні вчинки є свідченням самовідданої боротьби, героїзму та добра серед справжнього пекла.
Ексклюзивно для ELLE.UA Олена Лук’янчук, яка в Києві допомагала інсулінозалежним людям, розповіла, як за кілька десятків метрів від неї снаряд влучив у будинок. Марія Кузьменко з Херсона, зізналася, що має знайомих-волонтерів, які сиділи у підвалах «з перебитими носами, руками, ребрами», а Артур Середа із Запоріжжя згадав, як вперше прийшов до переселенців з Маріуполя.
Сильні та незламні
Уже понад рік захисники Маріуполя та «Азовсталі» перебувають у російському полоні. Цинічно нехтуючи міжнародним правом, росіяни тримають військовополонених у жахливих умовах, а їхніх рідних та близьких — у болісному невіданні. Та наші героїні готові чекати стільки, скільки буде потрібно, аби лише побачити своїх коханих та обійняти їх.
«Полон в Оленівці — це концентраційний табір у центрі Європи. Необхідно терміново рятувати звідти людей, тому що їх там знищують як психологічно, так і фізично», — розповідає Катерина з Маріуполя.
Ці жінки — сильні та незламні, а їхні історії ми розповідаємо у нашій серії матеріалів.
