У 1910 році в Данії відбулась 2-га Міжнародна конференція жінок-соціалісток, на якій учасниці з 17 країн ухвалили рішення відзначати Міжнародний жіночий день у березні. Упродовж чотирьох років у різних країнах світу його відзначали у різні дні березня. Проте у 1914 році США, Велика Британія, Данія, Німеччина, Швейцарія і низка інших країн обрали днем, що присвячений жінкам та їхній боротьбі за свої права, саме 8 березня.
Відтоді ця дата була нагодою привернути увагу до проблем, з якими стикалися жінки у боротьбі за рівність: можливість голосувати на виборах, доступ до освіти тощо. Водночас у Радянському Союзі, який утворився пізніше, було власне розуміння 8 Березня — з Дня боротьби за права жінок воно видозмінилося на «свято краси та весни». У зв’язку із цим навіть після набуття Україною незалежності і донині ставлення до цього дня залишається неоднозначним. Нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт про скасування святкових днів 8 березня та 1 травня. Замість Міжнародного жіночого дня (8 березня) запропонували святкувати День української жінки 25 лютого — у день народження української письменниці Лесі Українки. Однак опитування у застосунку «Дія» щодо того, чи варто залишити 8 березня вихідним днем, показало, що більшість українців проти перенесення «свята» (в опитуванні взяли участь понад 2,1 млн українців, за те, щоб залишити 8 березня вихідним, проголосували 1,3 млн українців. — Прим. ред.).
То чи потрібне нам 8 Березня? Про історію цього свята та його суть, боротьбу жінок за рівні права говоримо з письменницею Олею Котрус, співведучою відвертого шоу «ебаут» Катериною Мотрич та іншими українськими power girls.
Оля Котрус, письменниця, феміністка
Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 Березня в Україні?
Я підтримую ініціативу щодо скасування календарного вихідного і зняття статусу «свята» із 8 Березня. Бо святкувати насправді нічого. Це день боротьби з дискримінацією жінок, день привернення уваги до проблем насильства над нами, день актуалізації нагальних питань із утиснення жінок у правах. Та аж ніяк не свято. Мені імпонує думка, що вихідним цей день варто залишити заради того, аби жінки могли виходити на марш, але, чесно кажучи, я не уявляю цього в Україні. В такому форматі це все одно залишиться днем чергового букету тюльпанів. А на марш можна вийти, взявши вихідний індивідуально.
Про що цей день у світовому контексті й для вас особисто?
Для мене цей день важливий тим, що голоси жінок стають більш виразними й гучними, коли ми озвучуємо, що ж не так із цим світом, якщо ми й досі боремося за свої права.
Часто можна почути тезу про те, що в наш час фемінізм втратив сенс, оскільки в більшості країн жінки вже мають усі права, за які боролися. Чому це не так?
«Проблема» сучасного фемінізму полягає в його розрізненості. І це саме те, за що чіпляється спільнота противників цього руху. Так, проблеми жінок із найрозвиненіших країн кардинально відрізняються від проблем жінок в умовному Афганістані, але давайте не забувати, що перші нерідко опікуються проблемами других. Ті, в кого є свобода говорити за тих, хто змушені мовчати, можуть вільно вийти на мітинг за тих, чиєму життю загрожує небезпека за подібні речі. Це перше. Другий феномен — жінки, які вже повністю сформувалися у вільному емансипованому суспільстві, яке для них створили попередні генерації мам і бабусь, дуже часто не розуміють цінності тієї боротьби, завдяки якій вони сьогодні можуть обирати будь-яку освіту, кар’єру і взагалі робити що заманеться. І ось це вкрай боляче — коли жінки, яким не доводилось боротися ні дня, кажуть, що боротися нема за що.
Крім того, не забуваймо, що в «білому» привілейованому світі за замовчуванням проблем менше, ніж у жінок зі спільноти з іншим кольором шкіри. Фемінізм — це не профсоюз і не організація із чітким переліком цінностей. Скільки жінок, стільки й буде відтінків фемінізму.
Я борюсь за право на базову безпеку жінки їздити в таксі та ходити вулицею в темний час. За можливість не бути висміяною чи порівняною із чоловіками у сферах, які не вважаються «жіночими». За те, щоб не було цих понять взагалі. Щоб ти могла бути будь-ким. Щоб ми прийшли до того, що всі ми насамперед просто люди.
Найкраще, що може зробити чоловік 8 березня для жінки?
Найкраще, що цього дня може зробити чоловік, — це написати допис у соцмережах про те, за що сьогодні борються сучасні жінки, і визнати публічно, що ця боротьба проти насильства саме з боку чоловіків. А якщо у чоловіка немає соцмереж — хоча б просто вислухати. Можливо, вперше в житті вислухати, які є проблеми в житті його найближчих жінок: від доньки до мами, від колеги до тієї, яка зараз воює з ним пліч-о-пліч.
Що подивитися на тему рівності: виступи Чимаманди Нґозі Адічі.
Катерина Мотрич, співведуча відвертого шоу «ебаут», засновниця Motrychstudio
Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 Березня в Україні?
Тут більше питання в тому, а скасувати — що саме? Якщо мова про скасування вихідного у цей день, то особисто я ставлюсь до цього з розумінням. Але не тому, що ми «забагато відпочиваємо», а тому, що цей вихідний часто змушують відпрацьовувати у суботу.
Як феміністка, я знаю, що основний сенс вихідного у цей день полягав у тому, щоб жінка мала можливість сходити на акцію протесту. Але зрештою всі використовували цей вихідний по-своєму. Гадаю, що просто варто звернути суспільну увагу на те, що іноді нам можуть бути потрібні вихідні з будь-яких особистих причин. Ті, для кого важливо сходити на марш, можуть сходити. Ті, кому не треба на марш, можуть взяти свій час на відпочинок в інший день.
Якщо мова про святкування — теж залежить від контексту. Останніми роками в Україні все менше і менше спроб на офіційному рівні вітати жінок «зі святом весни» і дякувати за «окрасу колективу». Було б корисно, якби цього дня ми говорили про права жінок. Це не свято, це про привернення уваги до проблеми.
Та якщо ціною завершення розмов «фу, це ж радянське свято» буде скасування вихідного, — я «за». Нарешті можна буде говорити про права жінок і не відволікатись на суперечки, які ходять по колу.
Про що цей день у світовому контексті й для вас особисто?
Не можна казати, що це винятково «радянське свято», бо у світі 8 Березня — Міжнародний день прав жінок, Міжнародний жіночий день. Щороку у березні весь англомовний інтернет, блогери та феміністки порушують питання гендерної рівності, прав жінок тощо.
Часто можна почути тезу про те, що в наш час фемінізм втратив сенс, оскільки в більшості країн жінки вже мають усі права, за які боролися. Чому це не так?
Тому що це не так. Феміністичний рух починався з того, щоб до жінок перестали ставитись як до майна чи предметів побуту, вибачте. Жінки боролись за право володіти майном, голосувати, отримувати освіту, вільно розпоряджатись власними грошима тощо. Але у нас досі є розрив зарплат — навіть в ІТ, ось з останнього кейсу була статистика від Джинні.
Жінки також частіше виконують багато непомітної роботи (догляд за домом, за дітьми, за старшими родичами, менеджмент усього в родині тощо); жінки частіше стають жертвами домагань, а потім стикаються зі слатшеймінгом через це; жінки стикаються зі «скляною стелею» в професійному розвитку.
Попри те, що чимало українських військових стверджують, що їм, як жінкам в армії, найбільше бракує зброї (і я поважаю їх за це), не треба заплющувати очі на те, що перші зразки жіночої військової форми та білизни почали тестувати лише минулого року.
Найкраще, що може зробити чоловік 8 березня для жінки?
Це дуже індивідуально. Але точно не варто вітати «з днем весни і краси» і не варто бажати «жіночого щастя». Можна завчасно поцікавитись, як знайомі жінки ставляться до цього дня, і залежно від цього вирішити. Можна у цей день обговорити питання щодо фемінізму чи почитати разом якусь феміністичну літературу.
Що почитати на тему рівності:
- «Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях», Чимаманда Нґозі Адічі
- «Невидимі жінки», Керолайн Кріадо Перес
- «Коротка історія українського фемінізму», Микола Ябченко
- «Чому не варто боятись фемінізму», Тамара Марценюк
- «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки», Скарлетт Кертіс
- «Бунтарки: нові жінки і модерна нація», упорядниця Віра Агеєва
- «Країна жіночого роду», укладання Вахтанга Кіпіані
Ганна Юровицька, комунікаційна директорка благодійного фонду «Таблеточки»
Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 Березня в Україні?
Звісно, я не підтримую цю ініціативу. У мене враження, що автори законопроєкту взагалі не заглиблювалися в суть, просто вирішили проїхатися на санях «патріотизму» і скасувати все нібито радянське. Я читала, що автори цього законопроєкту вважають, що 8 Березня — це свято, встановлене окупаційним московським режимом із метою популяризації власного погляду на роль та місце жінок. Але насправді це викривлена інформація про історію появи цього дня. День боротьби за жіночі права виник ще в США, а Клара Цеткін запропонувала відзначати його на міжнародному рівні. А от що дійсно робила радянська влада, так це придушувала жіночі демонстрації і поступово нав’язувала цей день як «свято весни, любові і жіночності». Тобто можна сказати, що історія про «ви такі красиві, ви такі милі, з весною вас, любові вам, залишайтеся такими гарнюнями» — це насправді те, що робила радянська влада щодо 8 Березня. Офіційна назва цієї дати у світі — Міжнародний день боротьби за права жінок. Це не міжнародний день краси і жіночністі. Можливо, є таке свято, але сподіваюсь, що його немає.
Про що цей день у світовому контексті та для вас особисто?
У світовому контексті цей день — це точно про те, щоб нагадати про свої права, це точно інфопривід, який дозволяє підсвітити проблеми, з якими стикаються жінки. І особисто для мене це день, коли я можу підтримати словом і дією українські феміністичні рухи, бо вважаю, що справа, яку вони роблять, — дійсно важлива в суспільно-соціальному контексті.
Часто можна почути тезу про те, що в наш час фемінізм втратив сенс, оскільки в більшості країн жінки вже мають усі права, за які боролися. Чому це не так?
Скажу дуже коротко: наявність певних прав не означає, що всі їх дотримуються. Ок, жінка має право і може працювати, але, наприклад, наскільки я знаю, на одній і тій самій посаді на роботі чоловіки отримують вищу зарплату, ніж жінки. Або, наприклад, те, що на керівних посадах в Україні (будемо говорити про Україну, хоча, я впевнена, що це тенденція європейська і світова) — здебільшого чоловіки. Тобто наявність певних прав не означає, що всі їх дотримуються.
Найкраще, що може зробити чоловік 8 березня для жінки?
Найкраще, що може робити чоловік кожного дня — це поважати права жінок і сприяти їх дотриманню. Всю цю історію про квіти, цукерочки, ресторани тощо давайте залишимо маркетинговим подіям, як-то 14 лютого.
Що почитати на тему рівності:
Я впевнена, що інші героїні порадять і літературу, і фільми. Я б хотіла порадити ресурс, організацію, проєкт, який має назву «Гендер в деталях». У них є сайт, там можна почитати чудові матеріали. Вони публікують дослідження наукових спеців про гендерну рівність, історію походження жіночих рухів, про гендерне насильство тощо. У них є свій телеграм-канал, і дуже корисно бути в контексті, щоби глибше зануритися в цю тематику і зрозуміти, що фемінізм — не про грубих жінок, а 8 Березня — не про свято жіночності та краси.
Історія на тему від Ані:
Буквально перед тим як записувати вам відповіді, я отримала розсилку від мережі хімчисток, у якій вони вітають мене зі святом жіночності, бажають мені квітучості, любові і всього цього і дарують мені знижку. Але знижку мені дарують лише на хімчистку жіночого одягу, а чоловіки… — для вас ми зробимо щось окреме. Я вважаю, що люди просто не до кінця розуміють, про що цей день, і саме ці «жіночність і краса» — нав’язана радянська історія. І якщо ми не хочемо жити з цим нав’язаним, то нам треба відмовлятися не від 8 Березня, а від наповнення про жіночність і квітучість. Якось так.
Маргарита Рівчаченко, пресофіцерка ЗСУ
Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 Березня в Україні?
В контексті того, що зараз у нас йде відхід від радянського минулого, нам потрібно позбуватися некоректних асоціацій, які в нас викликає 8 Березня. Думаю, впровадження іншого дня, який би виокремлював і підтримував жінок України, могло б у цьому допомогти. Була пропозиція відзначати свято у день народження Лесі Українки — провідної жінки-феміністки в українському середовищі. Я вважаю це непоганою ідеєю.
Про що цей день у світовому контексті й для вас особисто?
Не хочеться називати цей день святом. Я б назвала 8 березня Днем розуміння, Днем присвяти жінкам, і в цьому контексті було б добре згадувати українських жінок, які зробили багато для боротьби саме українців за свої права. Тобто цього дня вшановувати пам’ять визначних жінок і розповідати, що вони зробили з історичного погляду. Тому що насправді боротьба жінок за рівність ще не завершилась — ні в Україні, ні у світі. Нам все ще є над чим працювати.
Як війна змінила сприйняття жінки у суспільстві?
Війна, яка триває 9 років, допомогла таким закритим, патріархальним структурам, як армія, прийняти те, що військовослужбовцем може бути і жінка, і вона може бути хорошим військовослужбовцем. Вона може добре виконувати свої завдання нарівні з чоловіками та навіть краще. Жінка може бути і командиркою, і представляти інтереси тощо. Нобелівську премію миру отримала українська правозахисниця, жінка, у нас є багато жінок-науковиць. Є прекрасний проєкт «Наука — це вона», в якому розповідається про українських жінок-науковиць, які зробили феноменальний вклад у науку. От про таких жінок і варто було б згадувати в день, присвячений жінкам, якого б числа він не був.
Найкраще, що може зробити чоловік 8 березня для жінки?
Найкраще, що може зробити чоловік для жінки, — це поважати її безвідносно будь-якого дня в календарі.
Що почитати на тему рівності:
- «Гендер для всіх. Виклик стереотипам», Тамара Марценюк
- «Невидимі жінки», Керолайн Кріадо Перес
- «Україна має жіноче обличчя: 30 есеїв про неймовірних сучасниць»
- «Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків», Марк Лівін, Катерина Бабкіна
