«Кожен з нас має почути свій поклик». Jamala про новий мініальбом, концерти в Польщі та презентацію в Музеї Ханенків

Ексклюзивно для ELLE.UA

Уже в листопаді низкою лайвів у Польщі українська співачка представить свій новий EP «Поклик». Це перша серія сольних концертів у графіку артистки за довгий час. Протягом восьми місяців повномасштабного вторгнення РФ в Україну вона перебувала в міжнародному турне з благодійними акціями на підтримку Батьківщини. 

Ви нині перебуваєте у Варшаві, де готуєтеся до фінального епізоду в проєкті «Танці з зірками». Яким для вас видався цей досвід? 

Складно. Велика відповідальність. Це була моя друга спроба, і, якщо говорити про Україну, це радше був фан. Я йшла на проєкт, оскільки хотіла спробувати щось нове, поставити собі новий виклик. 

У Польщі ж «Танці» мали конкретну місію і завдання. Для мене це була можливість представити нашу країну на одному з найрейтинговіших ТБ-проєктів, нагадати про те, що за сотні кілометрів від Варшави розгортається страшна війна, розповісти про нас, а разом з тим запустити новий збір спільно з Polsat Foundation. 

Це перший кейс в історії цього проєкту, коли, з одного боку, всі танцюють, а з іншого — ми говоримо про допомогу українським дітям, які постраждали від російської агресії. Нестандартний, сміливий кейс, за нього я вдячна польському каналу, а також їхньому фонду, бо навіть після мого вибуття (Jamala залишила шоу після шостого випуску. — Прим. ELLE.UA) вони продовжують збирати кошти. Загалом до початку проєкту фундація вже передала 5 млн злотих на підтримку України. 

Ви залишили шоу після шостого ефіру, але зараз знову перебуваєте в репетиційній залі Варшави. Що готуєте для фінального випуску? 

За традицією в заключному випуску беруть участь усі учасники сезону. Тому я з Яцеком (Яцек Єшке — партнер Джамали у проєкті. — Прим. ELLE) долучаюся також. Та для мене це справді особливий вечір ще й тому, що саме під час цього ефіру я вперше виконаю новий матеріал з альбому «Поклик». Пісню Take Me To A Place, що стала своєрідним продовженням історії, яку я вам колись розповіла у «1944». 

Попри своє електронне звучання, мініальбом «Поклик» поєднує в собі чимало посилань до нашої культури — народні співи, лірику класиків, звучання дойри. Це ваша особиста туга за домом?

Це мій перший запис, який не має місця народження, адже він створювався в постійних переїздах: у готельних кімнатах, на автобусних станціях і в літаках. Від Грузії до Ісландії. З березня я відвідала майже 30 країн, де виступала на конференціях, благодійних концертах і ТБ-шоу, розповідаючи про наш дім. Іноді, бувало, засинаєш в одному місці, а прокидаєшся вже в іншому. Та весь цей час я летіла на «автопілоті», читала новини з дому, і мені хотілося ще більше допомогти своїми ресурсами, своїми силами. 

Я думаю, що багато з нас під час війни почули свій поклик. Поклик поколінь, які невтомно боролися за нашу самоідентифікацію та культуру. 

Усі ці посилання в мініальбомі, про які ви згадали, особисто для мене говорять про те, що, де б я не засинала, я завжди мріяла прокинутися вдома. 

Завершити EP, що складається із чотирьох треків, я вирішила піснею на слова «Лебедів материнства» Василя Симоненка. Лірика, яка за цей рік ніби закарбувалася в мені самій. Слова, які мені хочеться повторювати й повторювати своїм синам.  

За даними Мінкульту, завдано шкоди вже понад 500 культурним інституціям та пам’яткам, і ви плануєте представити новий альбом у Музеї Ханенків, який нещодавно постраждав від ракетної атаки. Що планується на цьому заході? 

Культурні відмінності, наші традиції відрізняють нас від росіян. Саме тому, знищуючи культурні об’єкти, переписуючи нашу історію, вони намагаються руйнувати ДНК українців. 

10 жовтня, коли «прилетіло» по музеях Шевченка і Ханенків, Музею видатних діячів української культури та Київській картинній галереї, Національному науково-природничому музею і Будинку вчителя... Знаєте, мені як людині з культурної сфери у цей день боліло так, ніби гатять у мою оселю, де всі мої альбоми і сама я всередині. 

Тоді я побачила, що багато інституцій одразу запустили фандрейзинги, і того ж дня мені з командою спало на думку зробити камерний благодійний концерт удома. Хоча б трохи, але допомогти. Від мене — музика, від аудиторії — донати.  

В одній з кімнат Музею Ханенків я хотіла б зібрати 50 гостей та представити новий матеріал, а з тим і низку пісень з альбомів «Подих», «Крила», «1944». Усі кошти, які нам удасться накопичити від продажу квитків, передамо на благодійні потреби.

А потім повторите такі самі концерти в Польщі? 

Не зовсім. Презентація в Києві — камерна, але єдина у своєму роді. Спеціальна програма й майданчик, на якому затамовуєш подих від краси, навіть без музики. 

У Польщі ж відбудуться три великі концерти — це Варшава (13.11), Краків (15.11). 

Ліверпуль уже починає готуватися до Євробачення-2023, чи плануєте ви долучитися до конкурсу?

Знаю, що нині йдуть перемовини оргкомітету з українськими артистами, а от щодо своєї участі інформацію не можу підтвердити. Буду я чи ні — тут не головне. 

Важливо, щоб Україна була представлена на пісенному шоу з класною піснею. Тут чомусь упевнена, що в нас усе вийде. 


Реклама

Популярные материалы

Теплі костюми на кожен день — must have цієї зими


5 багатошарових образів, які допоможуть пережити всі примхи...


Instagram-тренд: як носити светр замість шарфа


Читайте також
Популярні матеріали