1 грудня у кіно стартувала українсько-італійська сімейна комедія з українкою в головній ролі — «Коза Ностра. Мама їде». Українська жінка здатна на все, та й навіть більше, заради своєї родини: мову в Інтернеті вивчити, на раз-два в Італію гайнути та врешті влаштуватися хатньою робітницею до голови мафіозного клану. Саме так сталося з головною героїнею сімейної комедії Владою Козою, яку блискуче зіграла Ірма Вітовська. Влада з головою зануриться у конфлікти сицилійських мафіозі та завдяки своїй винахідливості впорається з усіма проблемами: розкладе по поличках не тільки випрані речі, а й забуті образи, знайде підхід до кожного з дітей боса мафії, а ще нагодує смачним українським борщем. І все це відбуватиметься під запальну музику гурту «ДахаБраха», яка так пасує темпераменту героїні.
Ексклюзивно для ELLE.UA авторка ідеї фільму та сценаристка Анастасія Лодкіна, продюсерка Катерина Вишневська та виконавиця головної ролі Ірма Вітовська розповіли про ідею проєкту, співпрацю з італійськими фільммейкерами та про те, чому варто подивитися фільм.
Анастасія Лодкіна
Розкажіть, як народилася ідея написати сценарій комедії про сильну українську жінку? Скільки тривала робота: від ідеї до затвердженого сценарію?
Мене оточують сильні українські жінки. Так виходить, що всі свої історії пишу про сильних українських жінок, а об’єктивую я якраз чоловіків. А якщо без жартів, мені здалося, що це буде вогняна суміш — українська жінка в центрі розборок італійських мафіозних донів. Я собі легко візуалізувала, як наш рідний український матріархат дістався Сицилії.
Ідею я придумала п’ять з половиною років тому, сценарій ми дописали і затвердили через три роки. Якщо чесно, то для кіно і для копродукційного проєкту це навіть швидко!
Співавторами сценарію виступили італійські творці. Як вам удалося знайти спільну мову? Чи були моменти, коли доводилося йти на компроміс?
Так, співтворчість — це завжди компроміс. Моїм основним співавтором був італієць Маттео Вісконті, пізніше також приєдналися режисер та ще одна дівчина-співавтор. Багато часу пішло на те, щоб установити міжкультурний зв’язок, просто навчитися розуміти одне одного. А потім історія полилася, як річенька. Ми довірили італійцям усе, що стосується Сицилії, мафії та їхніх персонажів. Вони довірили нам усе, що стосується України та головної героїні Влади Кози.
Як у проєкт потрапила Ірма Вітовська? В італійських колег не було заперечень щодо вибору акторки? Цей процес (вибір акторки на роль Влади Кози) італійці повністю поклали на плечі української команди?
Ми в Україні проводили кастинг, рівнем якого італійці були щиро вражені. Завдяки кастинг-директору Олені Приліпко! По-перше, акторки в нас неймовірні, італійці були навіть трохи здивовані, що всі такі достойні. По-друге, всі наші актриси вивчили італійські діалоги і записували сцени італійською. По-третє, ми організували для знімання простір і реквізит, існувати в яких акторкам було легко. Вони рухалися, щось робили, імпровізували в діях і народжували ситуативний гумор, показуючи свої таланти на максимум. Таким чином, італійці обирали з кількох абсолютно незнайомих їм актрис, і вони обрали нашу прекрасну Ірму Вітовську. А решту дуже похвалили.
Поділіться улюбленими моментами зі зйомок. Що запам’яталося найбільше? Яку сцену було зняти найважче?
Зйомки розпочалися в українських Карпатах — це була наймасовіша і найкрасивіша сцена фільму. У нас знімалися місцеві жителі, які потім годували нас, танцювали з Ірмою та режисером Джованні Дота, пригощали нас місцевими настойками. Це були прекрасні зйомки в мирній красивій Україні, в яку ми скоро знову повернемося.
Найважчими мені здалися нічні сцени в Римі, коли наші актори були вдягнені для теплого літнього вечора, а надворі вже було плюс 9-10 градусів. Я була у трьох шарах одягу і шапці, а мій фаворит Лоренцо Скальцо — у самих шортах та розстебнутій сорочці, Ірмі ж узагалі треба було лежати на землі. Акторська праця буває дуже важкою — на межі людських можливостей.
Чому українцям варто подивитися це кіно?
Ви знаєте, я давно відкрила для себе кіно як ліки, як знеболювальне. Коли в житті трапляється щось драматичне, неприємне, важке, я сідаю дивитися кіно. І не якусь чорну драму, а щось світле, з гумором, з надією, про любов. На півтори-дві години я відключаюся, переживаю щось прекрасне, і мені не болить. І зараз саме той момент. Коли нам боляче вже 9 місяців, я закликаю всіх до терапії через кіно! Наш фільм вас зігріє, розважить, дозволить дві години не думати про лихе. А може, цей фільм ще й змусить вас пишатися своїм кіно, Україною, Ірмою, бо це якісний європейський фільм.
Катерина Вишневська
Згадайте, які у вас були емоції, коли ви вперше почули про ідею стрічки? Що спонукало вас узятися за проєкт?
Я займаюся міжнародним девелопментом для студії FILM.UA. Мене приваблюють насамперед історії, які цікаві нам, але мають і міжнародний потенціал. До мене потрапляє багато ідей. Усі ми як творці контенту любимо думати, що саме наша ідея потрібна всьому світу. Проте правда набагато брутальніша. Більшість ідей — прохідні, деякі з них мають право на існування. І лише невелика частина — чудові. «Коза Ностра. Мама їде» саме така. Ця історія близька нам, але також зрозуміла та цікава італійцям, бо ґрунтується на реаліях життя. Ми всі знаємо українок, які виїхали на заробітки до Італії. Багато італійців, з якими я спілкувалася, знайомі з українками. Італійці довіряють українкам найцінніше: своїх дітей, людей похилого віку, домівку. Спонукало мене взятися за історію те, що ні ми, ні італійці насправді нічого про цих українок не знаємо. Кожна з них, як і наша героїня Влада Коза, має чим нас здивувати.
Ви вперше презентували стрічку на МІА Market. Скільки потенційних партнерів після цього звернулися до вас із пропозицією співпраці? Чому обрали Pepito Produzioni?
Уперше на суд міжнародного ринку ідею «Коза Ностри» я та авторка ідеї — чудова Настя Лодкіна представили у далекому 2017 році. Після нашого пітчу в Римі ми предметно розмовляли з трьома компаніями. Pepito Produzioni підкупили нас своєю щирою вірою у проєкт. Копродукційне кіно — довгий шлях. Хочеться його пройти з тими, хто тобі близький за духом.
Анастасія Лодкіна та Катерина Вишневська на літньому кіноринку ОМКФ-2021
Деякі компанії, з якими ми спілкувалися, — досить великі гравці на міжнародному ринку. Одна з них якраз запускала один з перших італійських Netflix Original проєктів. Було привабливо підписати угоду з ними, але ми вважали за краще працювати з меншою компанією, де, ми знали, наш проєкт стане улюбленою дитиною й отримає всю можливу увагу. А ще у Pepito є «Срібний ведмідь» Berlinale за найкращий сценарій (Berlinale 2020 — фільм Bad Tales).
Ми не помилилися. Із цими людьми ми пройшли шлях довжиною в п’ять років.
Розкажіть, що найскладніше в роботі над копродукційною стрічкою?
Багато подвоюється: два сценаристи, два продюсери, дві творчі команди та знімальні групи, дві мови, два рівні узгодження текстів, бюджетів, процесів. Усе довше і, тому що час — гроші, дорожче. Складно психологічно налаштуватися на те, що ми бачимо історію з двох точок зору і ці обидві точки зору потрібно поважати, але при цьому не упустити стрижень історії. До того ж ми працювали зі значно більшою економічною територією. Основну частину бюджету закривали італійці. А це означає, що коли нам було важливо відстояти якісь суттєві для нас елементи історії, то важелів впливу було небагато. Довелося стати красномовнішою, переконливішою, наполегливішою. Стати кращою як продюсер.
Поділіться своїм улюбленим моментом у роботі над фільмом.
Це, безумовно, наша перша сцена, коли Влада Коза прощається з улюбленими Карпатами та односельцями та збирається до Італії. Це перша сцена кіно і перший знімальний день фільму. Сама сцена — довга, з великою масовкою, у важкодоступному місці у Верховині. Зазвичай так не роблять. Ми страшенно переживали, а наші італійські копродюсери переживали ще більше — з італійським розмахом. Адже у нас режисер — дебютант у повному метрі, не розмовляє українською, ніколи не був в Україні, вперше знайомився з основною частиною команди. Але в нас усе вийшло. Було сонячно, яскраво та весело. Занурення у світ Влади та Карпат пройшло без сюрпризів. Хоча ні, брешу. Сюрпризи були. Хто ж знав, що вся італійська команда витанцьовуватиме під гуцульські співи. А сцена, яку італійці погрожували «підрізати», увійшла до фільму повністю, до речі.
Чому українцям варто подивитися це кіно?
Тому що нам усім потрібно відволіктися від виснажливої війни, дозволити собі посміятися і згадати, що українки та українці можуть усе. Тому що українське кіно, так само як інші культурні галузі, зараз треба підтримати. А ще тому, що, на мою думку (і так, я можу бути необ’єктивною), це найкраща роль Ірми Вітовської.
Ірма Вітовська
Як ви потрапили у проєкт?
Ми якраз закінчували зйомки психологічного трилера «Між нами», і мені подзвонила кастинг-директорка Олена Приліпко з пропозицією взяти участь у пробах комедії. Я довго пручалася, особливо коли побачила гору тексту, та ще й італійською. Та врешті всі «зірки зійшлися», і я дуже вдячна долі, що потрапила в цей проєкт. Я знайшла нову італійську кінородину.
Здається, це не перший проєкт, який так чи інакше пов’язує вас із Італією. Розкажіть про це детальніше.
Італійська мова мене переслідує. Перший проєкт — серіал «Подорожники», де я грала українку, яка вийшла заміж за італійця, потім повернулася в Україну і відкрила ресторан. Там теж було кілька реплік італійською. Другий проєкт — «Мої думки тихі»: там моя героїня листується з італійцем. І от нарешті «Коза Ностра. Мама їде».
Вам довелося говорити італійською в кадрі. Ви згадували, що бачили кінострічку в Італії, коли приїздили на прем’єру. Як це врешті виглядає на екрані?
Вони мене не дублювали. Моя героїня — українка, яка вивчила мову в Інтернеті. На початку всіх цих італійських перипетій вона лише починає говорити новою для себе мовою, потім у неї з’являються вже складніші діалоги, вона з головою пірнає в італійську, а у фіналі стрічки вже «щебече як соловейко». Тому все виглядає досить органічно, з таким собі українським акцентом.
У чому сила вашої героїні?
Сила Влади Кози в надзвичайному оптимізмі та вмінні швидко орієнтуватися, щоб зберігати цей оптимізм. Навіть у найдраматичнішій ситуації Влада Коза знайде вихід. У неї в рукаві завжди є кілька рішень на будь-який «виклик».
Чому варто подивитися фільм «Коза Ностра. Мама їде» в кінотеатрах?
Це чудове масове, добре і легке кіно без опускання очей від незручності. Уперше я подивилася українську версію на прем’єрному показі в Івано-Франківську (італійську бачила в Італії) і дуже боялася, що десь мені стане незручно... Але я щаслива, що все вийшло. Вважаю, що це успіх фільму для сімейного перегляду і широкої аудиторії. Із чим вітаю всіх причетних! Терапія для українців!
