Спеціальна версія журналу
ELLE Україна

Дитячий кардіолог Андріана Мальська про роботу під час війни, благодійність та лікування дітей

Ексклюзивне інтерв’ю для «ELLE Україна»

 

«Педіатр — це в першу чергу адвокат дитини», — говорить дитячий кардіолог та доцент кафедри пропедевтики педіатрії Андріана Мальська. Працюючи у державній медицині та навчаючи англомовних студентів, Андріана Мальська завжди мріяла створити місце, куди б діти приходили із задоволенням. Заснувавши власну клініку «Педіатрія Андріани Мальської», лікарка не зупинилася на досягнутому. Андріана створила пілотний проєкт «Школа дитячої кардіології» для молодих лікарів, аби передати свої знання, а також узяла участь у співпраці з благодійним фондом RIDNI, який допомагає лікувати дітей-сиріт.

Нещодавно до свого списку досягнень Андріана додала перемогу в конкурсі «Створено жінками» від Франко-української торгово-промислової палати. Як приз Андріана отримала 100 000 гривень на розвиток бізнесу.

В ексклюзивному інтерв’ю для «ELLE Україна» ми поговорили з Андріаною Мальською про роботу під час війни, педіатрію та майбутнє медицини.

Андріано, розкажіть про вашу клініку. Із чого почалася її історія та які її завдання і мета?

Минулого року, 7 грудня, в період ковіду, ми оголосили про відкриття клініки. У цей час у державі якраз активно йшла медична реформа і поліклінічні послуги були дуже актуальні. Тому я і мої колеги вирішили, що прийшов час створити місце, де ми зможемо диктувати свої правила і ні від кого не залежати. Я зібрала в команду своїх колег, з якими працюю в «Охматдиті». Однак хочу зазначити, що навіть після створення власної клініки я себе не відділяю від «Охматдиту». 

Узагалі я дитячий кардіолог, тому планувала лікувальний заклад, що спеціалізується на дитячій кардіології. Однак ми знайшли доволі велике приміщення, як для кардіології, тому вирішили відкрити педіатричний центр, куди б батьки приходили від народження дитини і діставали всю необхідну допомогу, якої потребують діти, в одному місці. 

Нашій клініці вже півтора року. У штаті в нас працює 25 співробітників, з них 20 лікарів і 5 в адміністрації. Вони всі поєднують роботу в клініці з державною, як і я. 

З якими складнощами ви зіткнулися на шляху створення клініки та під час роботи?  

Найбільше труднощів з’явилося, звичайно, з початку повномасштабного вторгнення. З клініки виписалися всі пацієнти, а лікарі перший час не могли надавати послуги. Ми не працювали перший тиждень. Якийсь час ми не розуміли, що буде далі, якою буде наша робота і чи будемо ми працювати взагалі. Але після цього тижня, сповненого шоком, почали виходити на зв’язок пацієнти, і ми поступово відновили роботу. Виходили спеціально під пацієнтів, на вимогу. А коли сплив місяць, фактично наші прийоми відновилися. Деякі пацієнти виїхали, натомість приїхало багато нових — з Києва, Харкова та інших міст. Уже в травні почали повертатися наші постійні пацієнти зі Львова.

Нам також спочатку бракувало одного лікаря — спеціаліста з ультразвукової діагностики, і ми взяли лікарку з Луганська. Однак через два місяці вона нас покинула через еміграцію до іншої країни. Можна сказати, що це всі труднощі, з якими ми зіткнулися. Тому, думаю, для нас усе склалося не найгіршим чином.

Зараз ми повноцінно працюємо. Кількість записів відновилася практично до такого ж рівня, який був у грудні-січні.

Якою була ваша робота під час війни? Наскільки важко було адаптуватися до суворої реальності?

Ми підготували укриття. Знесли туди стільчики та ковдри, тому що ми обслуговуємо дітей і це необхідно. Я сказала адміністраторам, щоб одразу після приходу на роботу вони заварювали гарячий чай, аби у разі повітряної тривоги брати його до укриття. Саме так ми і вчиняли під час тривог. Останнім часом ми працюємо спокійно, повітряних тривог стало менше, але ми готові в разі чого.

Звичайно, людина не може довго жити в страху. Спочатку був шок, далі він змінився страхом, а тепер, на жаль, люди звикли до цих реалій і менше на них реагують.

Також змінився контингент пацієнтів. Багато з них приїхали з інших територій України під час війни.

Розкажіть про проєкт на базі клініки «Школа дитячої кардіології». Із чого складається навчання у школі?

Ми бачимо, що педіатрам і сімейним лікарям бракує знань у сфері дитячої кардіології, тому ми хотіли ділитися своїми знаннями. Ми вирішили бути не лише клінікою, а й своєрідною науковою базою. До того ж я ще працюю на кафедрі, і викладання мені дуже близьке.

У липні минулого року була організована перша школа. Вона пройшла успішно. Ми робимо курси для невеликої кількості людей, максимум на 10 осіб, аби учасники отримали максимальну кількість уваги, змогли краще засвоїти матеріал та знайти відповіді на всі свої запитання. Також у нас є практична частина, в рамках якої учасники розділяються на дві групи по п’ять чоловік, що дає можливість самостійно записувати кардіограму й обговорювати всі нюанси роботи з лектором.

Відбір у групи відбувається через сторінки клініки в соціальних мережах. Жорсткого відбору немає. Беремо перших десять, які встигли записатися. Минуло разу це були і лікарі, й інтерни. 

Однак спочатку через ковід, а тепер через війну складно організовувати школу. Натомість ми повністю готові до відновлення лекцій. Ми хочемо купити ще один ЕКГ-апарат, і тоді кожна група буде мати можливість одержати практичні навички.

Ви говорили, що для вас важливо, аби бізнес був соціально відповідальним. Зокрема, ви співпрацюєте з благодійним фондом RIDNI. Розкажіть, як ви допомагаєте іншим у рамках своєї роботи?

Ми співпрацюємо з фондом RIDNI, бо я, поміж іншого, є головою опікунської ради «Охматдиту». Тому я займаюся багатьма проєктами цього лікувального закладу. Так я познайомилася з генеральним директором компанії «Авалон», яка і займається фондом RIDNI. У контексті їхньої співпраці ми вирішили, що наша клініка також візьме участь у цій благодійній ініціативі. Фонд опікується сиротами, а ми зі свого боку погодилися обслуговувати їх абсолютно безкоштовно.

Андріано, ви отримали 100 000 гривень як приз у конкурсі «Створено жінками». Розкажіть, як плануєте розпорядитися грошовою винагородою?

Ми планували докупити ще один сучасний кардіограф. Він має функції, яких звичайний кардіограф не має. Він приєднується до комп’ютера та фіксує і зберігає всі записи. Відповідно, якщо пацієнти мають, наприклад, проблеми з порушенням ритму, ми можемо це легко відслідковувати. Це замінює відомі нам папірці з кардіограмою, які із часом вицвітають чи губляться.

Один такий сучасний апарат ми вже маємо. Придбавши другий, ми покращимо практичні навички в навчанні в нашій школі.

І також плануємо все ж відновити навчання в школах.

Які виклики ви ставите перед собою сьогодні?

Ми всі живемо життям, у якому важко щось прогнозувати, бо невідомо, що буде завтра. Зараз ми тішимося, що можемо працювати кожного дня. Ми побачимо, чи зможемо розширитися і надавати більше послуг, як і планували, та чи буде у цьому потреба.

Наразі будемо активно займатися просвітницькою та консультативною діяльністю, а далі час покаже. Сподіваємося, нам удасться втілити плани, які ми мали до війни.

Ми планували відкрити ще одну клініку у Львові, де можна було б організувати денний стаціонар. Також планували додати інші спеціальності, такі як ендокринолог. Поки це відклалося, і ми вичікуємо. Адже багато дітей виїхало і пацієнтів стало менше. Ми спостерігаємо, що в державних клініках також зменшилася кількість пацієнтів, тому зараз робити якісь прогнози буде наївно.

Що, на вашу думку, найголовніше у роботі з дітьми?

Я дуже люблю дітей. Педіатр — це в першу чергу адвокат дитини. Ніколи не потрібно  боятися опуститися до рівня очей дитини і бути з нею на одній хвилі. У моєму розумінні важливими якостями лікаря мають бути доброта, емпатія та співчуття. Окрім цього, лікар має бути завжди усміхнений у роботі з дитиною. Також я спеціально зробила форми наших лікарів не білими, для того щоб у дітей не розвивати страх перед лікарнями та лікарями. Важливо, щоб були іграшки, мотивувальні елементи — наприклад, ми даємо дітям органічні льодяники та маленькі іграшки-антистреси за чемність. 

У нас ставляться до дітей із прихильністю та усмішкою і роблять усе, щоб їм було комфортно. Педіатрія — це не лише про лікування хвороби, це супровід дитини від її народження до повноліття. Дитина першого року життя має навідуватися до педіатра кожен місяць до шести місяців і раз на два місяці після шести місяців життя. У цьому разі створюються серйозні стосунки між лікарем, дитиною та батьками. Я мріяла, щоб діти до нас приходили одразу після народження і були з нами до 18 років. Це найбільший комплімент і маркер довіри батьків. Саме це мене найбільше тішить і робить щасливою.

Із чим до вас найчастіше звертаються?

Профілактичні огляди, вакцинація, застудні захворювання. Також у нас багато дітей, які мають вади серця, яким потрібна операція, і тих, яким уже зробили операцію на серці. Вони мають постійно проходити огляд. 

Якою ви бачите медицину в Україні в майбутньому? Що б ви хотіли змінити чи вдосконалити?

В Україні вже кілька років триває медична реформа. Досить успішно пройшла реформа первинної ланки. Сімейні лікарі почувають себе набагато краще. У них достойна заробітна плата, а пацієнти можуть отримати безкоштовну допомогу. Також уже десь рік триває реформа вторинної та третинної ланки, тобто стаціонарів. У нас була така проблема — держава платила за ліжко, а ефективність лікаря ніхто не враховував. Усі лікарі були урівняні й отримували однакову заробітню плату, а стимулу працювати краще і боротися за пацієнта не було. Тепер з реформою все економічно обґрунтовано: лікарні хочуть бути кращими, щоб до них ішло більше пацієнтів, тому що НСЗУ їм платить за кожного пролікованого пацієнта.

Це виглядає логічно, але на практиці виходить досить проблематично. Тому що ті суми, яку виплачує НСЗУ, не є достатніми для того, щоб ефективно пролікувати пацієнта. Відповідно, хотілося б, щоб збільшилися ці виплати. У цьому разі всім буде краще, тому що лікарі отримуватимуть гідну заробітню плату, пацієнтам непотрібно буде доплачувати зверху, а держава покриватиме всі видатки. На ринку залишатимуться найкращі гравці, які надаватимуть найкращі послуги.


Реклама

Популярные материалы

Закуска з печериць та білих грибів


Український фільм «Як там Катя?» здобув дві нагороди на...


Стало відомо, скільки заплатять Леді Газі за роль Гарлі Квінн...


Читайте також
Популярні матеріали