Уже цієї суботи, 25 березня, «Асортиментна кімната» в Івано-Франківську приймає нову експозицію художника Нікіти Кадана, лауреата Шевченківської премії у номінації «Візуальне мистецтво». Виставка «Затоплення» — це розмова з глядачем про розмиту історію Станіслава-Франківська, про історичний геноцид, який відбувається на тлі геноциду нового, в час повномасштабної війни з Росією. Відкриття виставки відбудеться о 18:00. Другий вернісаж стартує 26 березня о 15:00.
Робота над експозицією тривала майже три роки, в основі — міська легенда про єврейський цвинтар під озером. Ідея виникла в художника ще влітку 2020 року під час дослідження міської історії та її впливу на сьогодення. Відправною точкою стали події 12 жовтня 1941 року під час нацистської окупації Франківська (колишній Станіслав). Цей день більше відомий в історії як «Кривава неділя». Тоді протягом доби було вбито від 6000 до 10 тисяч єврейських мешканців міста. Розстріли відбувались на території сучасного Нового єврейського цвинтаря.
У Франківську існує легенда: нібито єврейський цвинтар частково перебуває під Міським озером — найбільшою штучною водоймою міста, створеною 1955 року. У 2017 році неподалік від озера та Нового єврейського кладовища працівники «Прикарпаттяенерго» знайшли масове поховання з останками щонайменше 50 людей. Поховання датується початком 40-х років. Дехто досі вважає водойму проклятою, бо тут відбулося декілька самогубств.
За «Кривавою неділею» сталися наступні, менш численні вбивства єврейок та євреїв у Станіславі. Загалом за часи німецької окупації за різними оцінками було вбито від 40 тисяч до 120 тисяч місцевих мешканців єврейського походження.
«Що означає повернутися до розмови про давній геноцид на тлі нового геноциду? Російські ракети летять у Бабин Яр. Обстріляно єврейський цвинтар у Глухові. Вирви від прильотів там, де розташовані цвинтарі та дитячі майданчики, говорять нам про те, що ми остаточно повернулися до історії. Ми вже не у "вічному сьогодні", ми маємо і минуле, і майбутнє. Полем бою стали обидва», — розповідає художник Нікіта Кадан.
«Історія про "Криваву неділю" на єврейському цвинтарі — це радше історія про забуття, аніж про пам’ять. У місті, де за один день вбили десять тисяч його мешканців, немає меморіальної дошки, топоніму чи музейної експозиції. Чи наше спільне забуття цієї катастрофи можна списати на їхню відсутність, бо нам їх не створили і нас не просвітили? Цвинтар під озером, якого фізично там немає, але ментально він саме там, — це загадка присутності відсутності, засвічена фотоплівка, зображення на якій є і водночас немає. Це інертне безпам’ятство, яке наштовхує на думку про те, що право на забуття має належати не лише тим, хто згадує», — каже співкураторка виставки, співзасновниця галереї «Асортиментна кімната» Альона Каравай.
Виставка складається з нових сайт-специфічних візуальних творів Нікіти Кадана та його відеоінсталяції «Затоплення». Співавторами роботи виступили Ярема Малащук, Роман Хімея, Гаррі Краєвець, Назгуль Шукаєва, Юрій Іздрик та Вадим Худолій. Є елементи, створені Тарасом Прохаськом та Юрієм Бакаєм. Також вистава включає документацію та звукову роботу Кадана «Мешканці Колізею» та міську інтервенцію з візуальним доробком — «Потоп».
Кураторські тексти та фотодокументацію виставки опублікують у медіатеці post impreza 25 березня.
Побачити роботи наживо франківчани та гості міста зможуть до 22 квітня. Та організатори зазначають: ця виставка своєрідний work-in-progress, адже проєкт нею не завершиться. Пізніше команда планує доповнювати експозицію.
