Образ жінки в українській літературі з часів літописної княгині Ольги аж до сучасних героїнь Ірени Карпи вельми змінився. У творах українських письменників та поетів були романтичні Катерини, принижені Христини, сильні духом Ганни, здатні зробити виклик суспільству Наталки, заблукалі в бур’янах революції Гапки, берегині національної культури Марусі, суперінтелектуальні Оксани.
Кандидатка філологічних наук та авторка Instagram-блогу про літературу «Я, ти і книги» Ірина Побідаш розповіла ELLE.UA про жіночі образи 20-30-х років ХХ століття.
.jpg)
Більшість із них почувається закинутими у вульгарну міщанську дійсність, намагається побороти її, бунтує проти сірості й традиційності. Це часто скептичні й суперечливі натури, що живуть новими ідеями та мареннями. Ось декілька найяскравіших та найнеординарніших образів, які свого часу викликали бурхливі дискусії серед читачів.
1. Бʼянка, «Сентиментальна історія» Микола Хвильовий
Молода і розумна дівчина, яка відмовляється від села як від минулого та обирає місто як майбутнє, аби зреалізувати свою голубу мрію. Так, героїня — безнадійна мрійниця. То їй цікаво осягнути таємницю непорочного зачаття, то завагітніти від вітру. Дівчину верне від непристойності й обмеженості. Вона вірить, що врятувати її від сірих буднів може «великий чоловік», такий собі лицар. І образ цей Бʼянка приписує художникові Чаргару.
«Портрет Ольги Костянтинівни Лансере» Зінаїда Серебрякова
Але мрії розбились об реальність — і наша героїня бунтує. Її скепсис та цинізм сягають такого піку, що дівчині аж страшно. І навіть релігія не рятує. Бʼянка переживає справжню агонію усього чистого, що ще залишилось в ній: кухонний ніж розрубує ікону, ноги переступають через мертве тіло сусідки, а коханому в обличчя летить скривавлене простирадло як доказ втрати невинності з огидним для неї чужим мужчиною. І це — остаточна і усвідомлена деградація та моральне самогубство.
2. Вер Ельснер, «Доктор Серафікус» Віктор Домонтович
Освічена, вродлива та ексцентрична жінка, яка намагається довести свою унікальність і виокремитись з натовпу. Самоствердження та самореалізація — це про неї. Героїня намагається бути незалежною від чоловіків ментально та матеріально. Вер ненавидить інтелігенцію та парляментаризм, слова про поступ та ідеали добра. Вона носій нової моралі й символ змін поглядів на роль жінки у патріархальному суспільстві.
«Поблизу кафе» Олександр Мурашко
Особливо цікавими є її погляди на кохання: «Чи не все одно для вас, з ким ви задоволите своє бажання, а для мене — з ким я?». Любов для неї — експеримент: «Навіщо поспішати, коли все вирішено наперед?» та символ нудьги: «Слід ретельно уникати, щоб, ховаючись від нудьги в коханні, не обернути самого кохання на нудьгу». Вер пропагує вільне кохання, позбавлене умовностей і обмежень. Вона за неординарність. Саме тому її увагу привертає головний герой цього твору — Комаха.
Мінливість, парадоксальність, гра… Любов — це не залежність, а мистецтво свободи. «Є різні способи кохання: можна в коханні кохати лише себе, можна кохати своє кохання до жінки й можна, нарешті, кохати не себе й не своє кохання, а лише ту, яку кохаєш».
3. Ада, «Чебрець-зілля» Наталя Романович-Ткаченко
Головна героїня — піаністка. Колись вона мріяла про кар’єру. Але шлюб (який згодом розвалився) та дитина (яка тепер живе з бабусею) перешкодили цьому. І ось у двері постукала нова любов і нова вагітність. І знову на важелях — творчість чи родина? Що важливіше для жінки: «портфель» чи дитина? «І портфель, і дитина. А насамперед жінка людина, жінка індивідуальність, жінка зі своїм світом та своєю економічною базою. Я беру за руку чоловіка і йду поруч нього стежкою життя. Маю своє життя духовне і свою кишеню... щоб кохання вільне було... щоб свою любов, свою ніжність дарувати вільно, а не платити за нього опікою чоловікові».
«Портрет Галини Голубовської» Олекса Новаківський
Ох, цей клятий біологізм, неконтрольований фізичний потяг. Як добре з коханим читати А. Франса, спілкуватися, слухати музику… Жінка робить аборт, боячись вбити творчість. Парадоксально, але саме тоді їй приходить ідея музичної п’єси «Народження».
У творі чимало дискусійних питань: жіноча емансипація, поєднання особистого і громадського, гармонія людського я. Фінал теж дискусійний: Ада та Андрій домовились розійтися, та чи відпустить їх кохання?
Прочитати більше про жіночі образи в українській літературі можна у дописі Ірини Побідаш.
