До мене дуже часто звертаються клієнти з подібним питанням. Відповідь на нього залежить від конкретних обставин справи: наявності боргу з оплати аліментів, цілей виїзду за кордон, наявності рішення суду, що набрало законної сили, або укладеного батьками договору про визначення місця проживання дитини тощо.
Instagram: @claireholt
За загальним правилом виїзд дитини за кордон у супроводі одного з батьків можливий тільки на підставі письмової та завіреної нотаріально заяви (дозволу) другого з батьків із зазначенням держави слідування та відповідного тимчасового проміжку перебування у цій державі.
На жаль, досить часто після розлучення один з батьків відмовляє другому у виїзді за кордон з дитиною. Для таких випадків закон передбачає альтернативні способи легального виїзду дитини за кордон без згоди другого з батьків. У цій статті я розповім про один із таких способів.
Instagram: @hoskelsa
Йдеться про процедуру отримання розпорядження органу опіки та піклування, яке діє цілий рік і дозволяє тому з батьків, з ким фактично проживає дитина, виїжджати з ним за кордон без згоди другого з батьків. Важливо, що за таким розпорядженням виїжджати за кордон можна на строк до 1 місяця.
Що стосується процедури отримання такого розпорядження, то вона досить проста і, що найголовніше, не займає багато часу. Отже, той із батьків, з ким фактично проживає дитина, повинен направити другому батькові офіційний лист, в якому вказати про намір виїхати за кордон з дитиною, вказати терміни та цілі поїздки, а також державу прямування. Я рекомендую в цьому листі встановити адресату терміни на відповідь — наприклад, 5 робочих днів, протягом яких він повинен дати дозвіл на виїзд дитини або повідомити про свою відмову.
Після закінчення встановленого терміну, якщо дозвіл на виїзд не було отримано, слід звернутися у службу у справах дітей за місцем фактичного проживання дитини та подати письмову заяву, в якій викласти всі обставини справи, вказати про те, що другий з батьків не дає дозволу на виїзд дитини за кордон, у зв`язку з чим заявник і звертається до служби. До заяви необхідно додати копії паспортів заявника та дитини (за наявності), копію свідоцтва про народження дитини, копію довідки про реєстрацію місця проживання дитини та заявника (якщо в паспорті ця інформація не вказана), копію рішення суду про розлучення (за наявності), а також доказ відправки листа другому батькові.
Instagram: @tylynnnguyen
Після отримання заяви та додатків до неї фахівці служби наносять візит заявнику та перевіряють, чи дійсно дитина живе із заявником за вказаною в заяві адресою. Перевіряються також умови проживання дитини, проводиться бесіда з дитиною (якщо вона досягла 14-річного віку). Відповідно до законодавства спеціалісти служби повинні провести бесіду і з тим із батьків, хто проживає окремо, якщо у них є така можливість. Проте, як показує практика, досить часто цієї вимоги службою не дотримується і другий батько може навіть не знати про те, що питання виїзду її дитини за кордон розглядається уповноваженими органами.
На підставі отриманої під час візиту інформації служба у справах дітей готує висновок про підтвердження місця проживання дитини з метою її виїзду за кордон з одним із батьків. Після підготовки службою такого висновку орган опіки та піклування (тобто місцева державна адміністрація) виносить розпорядження про затвердження укладання служби.
Якщо протягом 10 робочих днів розпорядження органу опіки та піклування не оскаржене в судовому порядку, воно вважається таким, що набрало законної сили і дає заявнику право на виїзд з дитиною за кордон без згоди другого батька. Примірник розпорядження, що набрав законної сили, належним чином засвідчується і видається заявнику для пред`явлення при перетині державного кордону України.
Instagram: @hoskelsa
Висновки
Описана вище процедура є дійсно ефективним інструментом для захисту прав дитини і того з батьків, з ким він проживає. Однак крім усіх позитивних моментів, я, як фахівець з багаторічним досвідом участі в сімейних суперечках, зобов`язана попередити читачів і про існуючі ризики. Як показує практика, розпорядження органу опіки та піклування, що дозволяє виїзд дитини за кордон з одним із батьків, у руках несумлінних батьків нерідко стає дуже небезпечним інструментом. Справа в тому, що після видачі такого розпорядження один з батьків (той, кому видано розпорядження) може діяти протиправно, а саме — спробувати вивезти дитину за кордон на тривалий термін і цим змінити місце звичного проживання дитини. Другому з батьків буде складно захистити свої права в такому разі. Така ситуація може мати місце, якщо другий батько дійсно не цікавиться життям дитини, не підтримує постійний контакт з нею та її оточенням і, звичайно ж, нехтує поштовими повідомленнями. Ось якраз така поведінка і тягне за собою реалізацію описаних мною сценаріїв.
Instagram: @leiasfez
На жаль, описані мною ситуації дійсно трапляються в реальному житті. Щоб уникнути їх, я рекомендую всім парам, які входять у шлюборозлучний процес, без зволікання укладати договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у його вихованні. Такий договір не тільки визначає місце постійного проживання дитини, а й урегулює питання виїзду дитини за кордон і всі нюанси його спілкування з тим із батьків, хто залишається проживати окремо. Грамотно складений договір захищатиме права не тільки дитини, а й кожного з батьків від можливих несумлінних дій екс-дружини. В одній з наступних публікацій я обов`язково докладніше розповім про все, що слід знати під час укладання такого договору.
Instagram: @hoskelsa
