Як створювалися сукні для фільму «Місіс Гарріс їде у Париж»

У рамках прем’єри епічної історії «Місіс Гарріс їде у Париж» продовжуємо розповідати цікаві факти про зйомки. У цьому матеріалі читайте більше про створення костюмів для фільму.

Створення суконь для фільму

«Сукні для мене все», — писав Крістіан Діор у своїх мемуарах.

Культовий модельєр, який помер від серцевого нападу у віці 52 років під час відпустки в Італії у жовтні 1957-го, буквально переосмислив високу моду в останнє десятиліття свого життя. Його перша колекція, представлена 12 лютого 1947 року, включала в себе виріб, який згодом став його фірмовою розробкою, — Bar suit (жакет «Бар»). Модель, яку називали «архітектурним витвором», було розроблено з використанням чотирьох метрів шовку кольору слонової кістки і доповнено плісированою чорною спідницею.

Згодом виріб було визнано символом революції, модельєру вдалося започаткувати абсолютно нову концепцію New Look, тобто «Новий образ», а сам жакет став незмінним атрибутом стилю модного дому Dior. Шалений успіх колекції призвів до неймовірних черг з найвідоміших жінок світу в ательє дизайнера. Протягом життя Діор одягав практично всіх відомих жінок того часу, серед яких: принцеса Маргарет Роуз, графиня Сноудонська; аргентинська політична лідерка, феміністка Ева Перон; американська акторка, одна з найяскравіших зірок Голлівуду 1940-х Ава Ґарднер; німецько-американська акторка Марлен Дітріх; американська акторка й танцюристка, секс-символ 1940-х років Ріта Гейворт та багато інших.

Задля створення неповторних костюмів фільму творчій команді була необхідна участь однієї з провідних дизайнерок галузі, тому вони звернулися до триразової володарки премії «Оскар» Дженні Беван («Круелла», «Шалений Макс: Дорога гніву», «Кімната з видом»). Момент був ідеальним. Бевен щойно завершила роботу над фільмом від Disney «Круелла», за який вона отримала свою третю статуетку «Оскар».

«Розробляючи костюми для Баронеси Емми Томпсон, я надихалася роботами Dior, що згодом за волею долі привело мене на зйомки фільму "Місіс Гарріс їде у Париж". Я завжди цікавилася життям Крістіана Діора, читала про нього, його життя та його надзвичайні стосунки з моделями. На YouTube є безліч нарізок з його показів, прекрасні кадри моделей Dior, які розповідають про роботу там у той час. Тож я передивилася абсолютно все, що тільки могла», — розповіла художниця по костюмах.

Бевен також отримала змогу працювати безпосередньо з представниками Dior та навіть мала доступ до архівів модного дому, де зберігаються оригінальні ескізи, робочі книги та записи дизайнера, а також різноманітні малюнки його розробок. Окрім того, для зйомок фільму модний дім Dior надав команді п’ять різних вбрань з колекційної спадщини. Усі інші фрагменти образів Бевен та її команда мусили відтворювати власноруч. Щоб досягти цієї амбітної мети, Бевен заручилася допомогою двох лондонських костюмерів: Джона Брайта, з яким вона неодноразово працювала над проєктами компанії Merchant Ivory Productions, і Джейн Лоу, з якою мала досвід роботи над фільмом «Круелла».

Показ мод

Одним з найбільш масштабних етапів виробництва для команди костюмерів-дизайнерів були сцени з показу мод у Парижі, який місіс Гарріс відвідує, приїхавши до міста. Англійка зачарована неймовірною колекцією одягу, де кожна модель розкішніша за попередню. Кожна річ, продемонстрована на екрані під час показу мод, створена за дизайном Крістіана Діора, за винятком двох — «Спокуси» та «Венери», які Бевен розробила, спираючись на власну естетику та бачення. Над усіма іншими сукнями з колекції працювали Брайт та Лоу.

Команда пристрасно прагнула досягнути правильних форм та силуетів, а також витратила чимало часу, щоб підібрати відповідні тканини для пошиття нарядів Dior, показати глядачу, що одяг тоді був важчим, ніж зараз. 

«Тканини тоді були грубіші, оскільки центрального опалення не було і людям був потрібен щільний одяг, аби не замерзнути. Окрім того, багато тканин довелося фарбувати, щоб надати їм такого ж відтінку, що на оригінальних фотографіях», — розповіла Бевен.

За словами режисера Ентоні Фабіана, команда дизайнерів мусила задіяти всю свою винахідливість, аби знайти потрібну кількість тканини для пошиття костюмів. 

«Одна з особливостей епохи New Look ("Нового образу") Dior полягала у щедрому використанні тканин. Кожного разу, коли ми із Дженні обговорювали сукні, які їй треба було пошити, вона відповідала: "Ну, я знайшла декілька метрів належної тканини, але цього недостатньо", тому що їй були потрібні цілі метри тканини для виготовлення суконь. Адже саме цей вибух розкоші, який Крістіан Діор подарував голодній до моди післявоєнній європейській публіці, і став запорукою його успіху».

Для створення суконь «Спокуса» та «Венера», які найбільше сподобалися місіс Гарріс, Бевен узяла за основу елегантне червоне вечірнє плаття Dior Diablotine, яке модельєр колись створив для першої супермоделі світу Віктуар Дутрело. На створення яскраво-зеленої сукні без бретелей, прикрашеної великим асиметричним воланом, дизайнерку надихнула сукня Miss Dior. (Крістіан Діор створив сукню без бретелей, яку він назвав «Венера», для колекції 1949-1950 років, проте та сукня була сріблясто-перламутровою, а не зеленою.)

«Я неймовірно хвилювалася, розробляючи кожну модель, адже для нас як команди було вкрай важливо не лише вшанувати пам’ять геніального модельєра, але й зробити все можливе, аби нинішня команда модного дому залишилася задоволеною результатом», — поділилася враженнями Дженні Бевен.

Дивіться захопливу історію «Місіс Гарріс їде у Париж» ексклюзивно в кінотеатрах! 

---