Напередодні у всеукраїнський прокат вийшла вражаюча історія, в основі якої реальні події, про одне з найгучніших розслідувань сучасності «Вона сказала».
Із цієї нагоди ELLE Ukraine підготував ексклюзивний матеріал з невідомими багатьом подробицями.
Правда, що змінила світ
Розслідування, що започаткувало масштабний рух проти насильства
5 жовтня 2017 року журналістки-розслідувачки The New York Times Джоді Кантор і Меган Тухі оприлюднили на першій шпальті історію, яка сколихнула індустрію кіно та прокотилася гучним відлунням по всьому світу: «Гарві Вайнштайн десятки років відкуповувався від звинувачень у сексуальних домаганнях».
Голлівудський магнат Гарві Вайнштайн довгий час був однією з найвпливовіших фігур кіноіндустрії. Володар шести премій «Оскар» у номінації «Найкращий фільм» і продюсер таких стрічок, як «Секс, брехня та відео», «Кримінальне чтиво» та «Розумник Вілл Гантінґ», Вайнштайн був людиною, чий неймовірний вплив міг як дати поштовх, так і зруйнувати кар’єру. Згідно з розслідуваннями Кантор і Тухі Вайнштайн протягом довгих років використовував власне становище, щоб схиляти жінок до сексуальних стосунків.
.jpg)
Завдяки ретельному вивченню справи журналістки докладно описали раніше не розголошувані звинувачення проти продюсера за понад 30 років. Їхні звіти були ретельно задокументовані шляхом інтерв’ю з нинішніми та колишніми співробітниками Вайнштайна та працівниками кіноіндустрії, а також за допомогою юридичних записів, електронних листів та внутрішніх документів компанії.
Саме завдяки непохитності та сміливості репортерок видання жахлива правда про численні домагання до жінок вийшла назовні.
Вайнштайна роками переслідували чутки про неправомірні дії, але журналісти, які намагалися з’ясувати правду, що стояла за цими словами, наштовхувалися або на тотальне небажання жертв говорити, або на жорстку тактику залякування з боку Вайнштайна.
Ті, хто прагнув говорити, боялися, а багатьом перешкоджали мирові угоди та угоди про нерозголошення. Навіть якби хтось виступив, через брак доказів справу було б зам’ято. Протягом десятиліть в американській та світовій історії переважали випадки, коли жінки, що наважувалися виступити зі звинуваченнями у домаганні проти впливових чоловіків, згодом ставали об’єктом цькувань, образ та погроз з боку суспільства. А їхнє бажання висвітлити правду розбивалося об недовіру, звинувачення у брехні та заяви, що це чергові спроби нажитися на успіху чоловіка.
Спільне розслідування Кантор і Тухі під редакцією Ребекки Корбетт спричинило хвилю репортажів включно з власним розслідуванням журналіста Ронана Ферроу, опублікованим у The New Yorker того ж місяця, де йшлося про звинувачення у сексуальних домаганнях проти продюсера. Протягом місяців десятки жінок зверталися до редакції, щоб розповісти власну жахливу історію зустрічей з Вайнштайном та іншими впливовими чоловіками. Рух #MeToo, заснований активісткою Тараною Берк, швидко став національним, а згодом поширився на весь світ, посилюючи голоси десятків тисяч жінок, які пережили домагання та насильство. Лише через десятки років, упродовж яких чимало достовірних звинувачень у домаганнях та навіть зґвалтуваннях ігнорувалися, світ нарешті відкрив очі та почав слухати жінок, вірити їм.
.jpg)
За свій матеріал Джоді Кантор та Меган Тухі отримали Пулітцерівську премію у 2018 році. А у 2019-му вийшла їхня спільна книга «Вона сказала» (She said) про непросте розслідування справи.
Заради цього та наступних поколінь
Історія стає фільмом
Через кілька місяців після того, як розслідування Джоді Кантор і Меган Тухі потрапило в газету New York Times, продюсери Деде Ґарднер і Джеремі Кляйнер з Plan B Entertainment і виконавчі продюсери Меган Еллісон і Сью Неґл з Annapurna Pictures отримали права на екранізацію історії.
«Розслідування Джоді та Меган стало переломним моментом не лише для кіноіндустрії, а й для всієї культури, тож ми відчували, що цю історію потрібно розказати з великих екранів», — коментує Деде Ґарднер.
Варто зазначити, що у фільмі не показані сцени насильства, які описуються особою, що їх пережила.
«Я не хотіла привнести у цей світ ще одну сцену зґвалтування, — каже режисерка кінокартини Марія Шрадер. — Ми мали їх достатньо».
А сам Гарві Вайнштайн відіграє у стрічці надзвичайно обмежену роль. У фільмі є лише аудіозапис із його голосом, а в сценах, де він з’являється, його показано зі спини. Глядачі не бачать обличчя актора, який його грає.
«Вайнштайн майже не з’являється на екрані, але його присутність, безумовно, відчувається, адже саме його дії призвели до цього розслідування», — доповнює Марія.
Вплив і наслідки
Як одна історія сколихнула світ
8 жовтня 2017 року, лише через три дні після публікації в The New York Times першої статті Джоді Кантор і Меган Тухі, Weinstein Co. оголосила, що Гарві Вайнштайна негайно звільнено з посади. 31 травня 2018 року судове засідання Нью-Йорка висунуло Вайнштайну звинувачення у зґвалтуванні. 24 лютого 2020 року його визнали винним у зґвалтуванні першого та третього ступеня; 11 березня 2020 року Вайнштайна, якому тоді було 67 років, засудили до 23 років позбавлення волі.
10 жовтня 2022 року в Лос-Анджелесі розпочався другий судовий процес, у якому Вайнштайну висунуто 11 звинувачень у зґвалтуванні та сексуальному насильстві. У серпні 2022 року суд задовольнив апеляційний позов Вайнштайна стосовно його вироку в суді Нью-Йорка. Як на судовому засіданні у Нью-Йорку, так і в Лос-Анджелесі Вайнштайн продовжував заперечувати будь-які протиправні дії та стверджував, що він займався сексом із жінками лише за їхньою згодою.
Завдяки надзвичайній роботі Тухі та Кантор відбулося не лише зростання та розширення руху #MeToo, а також тектонічні зміни всередині самого Голлівуду. Впливові чоловіки, яких звинувачували у насильстві чи домаганнях, нарешті почали нести відповідальність за скоєне. А сама галузь кіноіндустрії взяла на себе відповідальність у протидії сексуальним злочинам.
Дивіться вражаючу кіноісторію «Вона сказала» із 17 листопада у кіно!
