Зібрання із 69 полотен назвали «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900-1930-х років», що якнайкраще відображає долю українського мистецтва на початку минулого століття і сьогодні. Виставку відкрили цього тижня у Музеї Тіссена-Борнеміси, одному з трьох головних музеїв Королівства Іспанії.
Фото: GORBUN_ROMAN
Ці яскраві роботи в стилі кубофутуризму, конструктивізму, бойчукізму та театрального дизайну колись уже пережили громадянську та Першу світову війну, режим Сталіна, а тепер могли бути назавжди втрачені під час атаки 15 листопада. Артконвой з полотнами виїхав з Києва за дві години до початку бомбардувань. І до останнього моменту ні українські, ні іспанські куратори не знали, чи доїдуть полотна до Іспанії. Для того щоб ця виставка відбулася, були задіяні всі дипломатичні ресурси, включаючи Офіс Президента України. Марта Руїс дель Арболь, іспанська кураторка, каже, що ніколи не стикалася з такими умовами підготовки експозицій. Тисячі імейлів із працівниками Національного художнього музею України, Національного музею театрального, музичного та кіномістецтва України зблизили їх та розповіли про реалії війни так, як не розкажуть у жодних новинах.
«Це неймовірні люди! Щоб підготувати полотна до відправлення, вони кілька місяців буквально мешкали в музеях. А та робота, яку вони виконують, щоб зберегти національний фонд, не піддається опису», — ділиться Марта.
Про підготовку цієї виставки можна написати окрему книгу. Про те, як конвой проїжджав за десятки кілометрів від вибухів, про те, як саме тієї ночі закрили кордон з Польщею, про те, що картини їхали 3500 км без страховки, а їхнє транспортування оплачували власники картин, узятих в оренду. Усі працювали на волонтерських засадах, як і вся Україна зараз, щоб показати іспанцям ідентичність українського мистецтва, вкрадену під час культурного геноциду 30-х років. Ціла серія робіт, що увійшла до зібрання «В епіцентрі бурі», сьогодні культурне надбання України, а в 1937-1939 роках вони були визначені радянською владою як «ті, що не мають художньої цінності» та законсервовані у «спецфонді».
Незважаючи на всю складність вибраного історичного періоду (1900-1930), це був час відродження та експериментів в українському мистецтві. Наші художники брали участь у Венеційській бієнале, створювали власні артрухи, як, наприклад, Kultur Lige, куди входили Малевич та Лисицький. Для багатьох іспанців стало відкриттям, що у Соні Делоне українське коріння, про що вона насправді багато писала та говорила. Олександра Екстер та Володимир Баранов-Россіне також представлені тут як художники, що народилися в Україні. Окрема зала присвячена Харкову, епіцентру розквіту української культури у першій столиці на початку 1920-х років.
Виставка була б неможлива без участі куратора та історіографа Костянтина Акінші та ініціативи Museums for Ukraine баронеси Франчески Тіссен-Борнеміси. 1984 року вона з батьком, колекціонером, засновником Музею Тіссена-Борнеміси, побувала в Києві, де вперше побачила багато з привезених сьогодні до Мадриду робіт.
Виставка «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900-1930-х років» проходитиме до 30 квітня 2023 року, після чого переїде до Кельну, до Ludwig Museum.
Текст: Ганна Моренос