Письменниця Марія Олекса пройшлася слідами чотирьох легендарних письменниць у Парижі: Сімони де Бовуар, Франсуази Саган, Гертруди Стайн та Жорж Санд. Де писали, кохали, приймали гостей та продавали книжки авторки, що увійшли в історію, читайте в нашому матеріалі.
Сімона де Бовуар — буржуазна бунтарка
Бісексуальна, провокаційна, самовпевнена — Сімона де Бовуар писала, що «жінкою не народжуються, нею стають». Корінна парижанка, майбутня письменниця і філософ виросла у квартирі над кафе «Ротонда» у центральному кварталі французької столиці. Навчалася в католицькій школі для дівчат, на місці якої сьогодні розташована Жіноча книгарня, у вітрині якої гордо красується переклад добірки «Абрикоси Донбасу» української поетеси Люби Якимчук.
У 21 рік Бовуар порвала зв’язки як з батьківським домом, так і з релігією. А от до рідної «Ротонди» регулярно поверталась, щоб за кавою писати на терасі. До речі, нині цей ресторан полюбляє французький президент Еммануель Макрон — він навіть святкував там перемогу на виборах 2017 року.
Сімона де Бовуар занурилася у вивчення філософії і посіла друге місце на загальнонаціональному конкурсі з цієї дисципліни. Першу сходинку очолив Жан-Поль Сартр, який став партнером Бовуар на все життя. Від шлюбу з ним Сімона категорично відмовилась, культивуючи свободу у парі. Певний час вони навіть практикували ménage à trois («любов втрьох») разом зі студенткою Бовуар українського походження Ольгою Козакевич. Відносини зі студентами пізніше коштували Бовуар професорської посади.
У багатогодинних дебатах з коханим, посиденьках в кафе «Ротонда» (фр. Café de la Rotonde) та «Кафе де Флор» (фр. Café de Flore), авторка, яка вирішила не мати дітей, виносила головне дітище свого життя — двотомник «Друга стать», який став основним трактатом фемінізму 20-го століття.
Франсуаза Саган — вічний підліток
Пещена наймолодша дитина, непосидюча учениця, Франсуаза Куаре зростала у капризах і вибриках. Коли вона вступила до Сорбонни, то більше часу проводила не в лекційних залах, а на лавах та терасах довкола університету. На площі навпроти капели Сорбонни досі можна зустріти багато студентів, хоча в самій будівлі занять вже півстоліття не проводять. Сорбонна нині розбита на 13 університетів, розкиданих по Парижу.
У романі «Bonjour, печале!» головна героїня провалює екзамени, як і сама Франсуаза. Зате книжку дописано! Коли дівчина повідомила батькам, що її рукопис надрукують, то почула у відповідь «Краще б ти вчасно прийшла на обід!». Батько відмовився, щоб родинне прізвище фігурувало на обкладинці, і письменниця стала Франсуазою Саган (на честь персонажа Пруста).
Роман викликав фурор у Франції, і у свої 18 років письменниця відчула, що таке слава. Французький ELLE замовив їй серію репортажів з Італії, які у стилі роману вона назвала «Bonjour, Неаполь», «Bonjour, Венеція», «Bonjour, Капрі». Саган написала другий роман і почала заробляти неабиякі гроші з продажів.
Вона розсікала паризькими авеню на спортивних автівках, проводила вечори у джаз-клубах та казино, а вночі писала. Один з найулюбленіших клубів Саган — Кастель» — відвідували усі зірки того часу: від Сержа Генсбура до Катрін Денев та Бельмондо. Сьогодні заклад з впізнаваним червоним фасадом належить Фредеріку Бегбедеру.
Безтурботне життя Саган тривало недовго. У 22 роки вона потрапила в аварію, довгий час провела в лікарні, де в неї розвинулася залежність від ліків та алкоголю, з якою Франсуаза боролася до кінця днів. Попри хворобу, а пізніше і проблеми з грошима та переслідування податкової, Саган ніколи не припиняла писати.
Гертруда Стайн — богемна провидиця
Сьогодні будинок номер 27 на вулиці Флерюс у Парижі не особливо відрізняється від інших будівель цього тихого кварталу. А от століття назад тут, за два кроки від Люксембурзького саду, вирувало життя — Гертруда Стайн і її брат Лео приймали в гостях увесь місцевий бомонд. В їхньому салоні було не проштовхнутися: Пікассо, Матісс, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Ернест Гемінґвей… Американська єврейка з буржуазної родини вміла впізнавати талант — вона скуповувала роботи товаришів-художників і цим самим підтримувала їхню творчість. Саме її дружбі з Пікассо присвячена виставка, на яку можна завітати у Музеї Люксембурзького саду до 28 січня 2024 року.
Хоча Стайн не приховувала, що могла продуктивно писати лише пів години на день, вона залишила після себе два десятки книжок, есеїв та поетичних добірок. Один з найяскравіших творів авторки — «Автобіографія Аліси Б. Токлас», в якій кохання її життя, Аліса, виступає наратором історії американки. Книжки Стайн можна було знайти на полицях єдиної на той час англомовної книгарні Shakespeare and Co, в якій сама письменниця неодноразово позичала книги американських фантастів. З тих часів Shakespeare and Co змінила кілька власників і адресу, а охочим потрапити всередину книгарні доведеться відстояти довгу чергу.
Жорж Санд — феміністка в чоловічому костюмі
У часи, коли самотнім жінкам не продавали навіть квитки в партер у театрі, Аврора Дюпен міняла чоловіків та видавала книжка за книжкою. Псевдонім Жорж Санд письменниця взяла у 26 років, коли розлучилася з першим чоловіком і стала писати роман «Індіана» у чотири руки зі своїм коханцем Жюлем Сандо. Пара таємно зустрічалася в готелі на набережній Великих Августинців, 21, і бралася за роботу одразу після палкого кохання. Сьогодні на місці, де розпочалася письменницька кар’єра Санд, — непримітний китайський ресторан.
Китайський ресторан на місці готелю, де зустрічала коханця Жорж Санд
Одягнута у чоловічий костюм, з цигаркою в руках, Жорж Санд їздила паризькими салонами, де спілкувалась з Бальзаком, Флобером, Делакруа. З Віктором Гюго письменниця листувалася впродовж тривалих років, а автор «Мадам Боварі» Гюстав Флобер був у захваті від її «Консуело». У 32 роки письменниця знову безтямно закохалася: її новим партнером став Фредерік Шопен, відносини з яким, щоправда, були далекими від ідеалістичних через тиранічний характер чоловіка.
Статуя Жорж Санд у Люксембурзькому саду
Жорж Санд — перша французька письменниця 19-го століття, яка змогла жити за кошти, отримані з продажів її романів. Після себе вона залишила 70 книжок та низку статей, поем і есеїв. Останні роки свого життя жінка провела у квартирі на вулиці Гей-Люссак поблизу Люксембурзького саду, в якому полюбляла гуляти. Та от її статуя у парку — у сукні та з розпущеним волоссям, зовсім не схожа на ту Санд, яку запам’ятав Париж 19-го століття: у чоловічому капелюсі та чорному одязі.
Пройтися улюбленими місцями письменниць можете і ви, скориставшись цим маршрутом.
