13 травня виповнюється 174 роки з дня народження видатного українського прозаїка та драматурга Панаса Мирного. Усі ми пам’ятаємо зі шкільної програми роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» братів-письменників Панаса Мирного та Івана Білика, написаний у 1875 році. Однак доробок письменника не закінчується лише цим романом. Які ще твори Панаса Мирного варто прочитати кожному? Розповідає кандидатка філологічних наук та авторка Instagram-блогу про літературу «Я, ти і книги» Ірина Побідаш.
_(1).jpg)
Він мав чітку громадську позицію. Виступав за рівноправність жінок. Протестував проти імперської влади, що забороняла святкувати дні Шевченка. Писав реалістичні твори. А поліція все розшукувала «політично підозрілу особу» — Панаса Мирного.
Так, Панас Рудченко (справжнє ім’я письменника) був ще той конспіратор. Сергій Єфремов назвав його «напівміфічною істотою». Деякі твори були видані навіть без зазначення імені автора. І не тільки через переслідування та можливі наслідки від царату, що викорінював усе українське. А й через виняткову скромність Панаса Мирного. Письменник вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народу.
Портрет Панаса Мирного художника Миколи Підгорного
Усі знають його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». До речі, якщо ви читали його тільки в школі, не полінуйтесь — перечитайте в дорослому віці. Ви думаєте, що це єдине, що написав Панас Мирний? О ні! У творчому доробку письменника 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв — усього понад тисячу творів!!! (однак левова частка його доробку залишилася в рукописах)
Що ж варто почитати, окрім «Волів...»?
Роман «Повія»
Глибокий психологізм та спроба проникнути у внутрішній світ жінки — головні фішки твору. Це історія сільської дівчини Христі, яка під впливом суспільних обставин стала повією. З одного боку, все в дусі традицій. З іншого, нова тематика як для тодішньої української прози. Нині назва роману цілком комерційна, а тоді вельми незвичайна — смілива як на ті «цнотливі літературні» часи. Вперше в українській прозі містилися хоча б якісь еротичні сцени та жадання персонажів. Щоб ви розуміли: часопис «Київська старина» відмовився публікувати роман (твір опублікували пізніше, з вихолощеними сценами, а четверту частину автор за життя так і не побачив на друкованих сторінках видань).
Містерія «Спокуса»
У межах відомого біблійного сюжету про гріхопадіння людини письменник трактує бунт як прояв людської екзистенції, тому й називає цей твір філософською драмою. У раю, поснідавши, Адам (втілення первородного гріха і спокути) та Єва (втілення розуму) завели розмову. До чого призвели розмови між першими чоловіком та жінкою, ми вже знаємо із Біблії. Все химерно переплетено в містерії. Погляд «духовним оком» і жага до пізнання непізнаного. Дорога з раю як початок дороги до Бога. Такого Панаса Мирного ви ще не читали.
Драма «Лимерівна»
У цій п’єсі наче все дуже класично: любовний трикутник, нещаслива доля героїні, бідні-багаті. Але це тільки з першого погляду. До народної балади автор додав реалістичності та психологізму. Жодного шансу на щастя у героїв нема. Не так через класові причини (не забуваймо, що Панас Мирний реаліст), як через внутрішню недосконалість світу. У п’єсі звучить право на бунт скривдженої людини. І це не просто історія про нещасну дівчину, це протест жінки проти несправедливих законів суспільства. До речі, п’єса була написана спеціально для Марії Заньковецької. І саме актриса посприяла, аби твір не піддали цензурі.
.jpg)
Афіша до фільму «Лимерівна»
Новела «Лови»
Франко назвав цей твір «перлиною між дрібними оповіданнями». А от тодішні часописи не квапилися публікувати. Мовляв, доволі «фривольний» текст. Панас Мирний у свій спосіб розробив тему адюльтеру. У замальовці з повсякденного життя кожен із подружжя дбає про свій зиск зі шлюбу — вони псевдозакохані. Міщанська філософія і примітивізм героїв укладено у динамічний сюжет, де очікуване і несподіване міняються місцями. Комізм ситуації полягає в тому, що головний герой-кар’єрист хотів зловити небезпечного злочинця-бунтівника, натомість впіймав свою дружину на зраді.
Оповідання «Пригоди з "Кобзарем"»
Цей твір розважить вас, так би мовити, культурно. Водночас спонукає подумати про ставлення до власної культури. Особливо, якщо ви любите творчість Тараса Шевченка. Або не любите? Адже герої цього оповідання розділилися на два табори: одні захоплюються Шевченком, а інші засуджують.
Батьки головної героїні — тринадцятилітньої дівчинки — вельми різні: батько — свідомий українець, оборонець рідної мови, а от мати — зневажає простий народ, спілкується французькою та російською. І от разом зі служницею дівчина викрадає у батька «заборонену» книгу. Що ж станеться, коли їх викриють?
