Мистецтво кінця XIX – початку XX сторіччя складно описати одним стилем. Це час змін у Європі, а в Україні — ще й період підпорядкування двом імперіям.
«У XIX столітті вихідці з України вимушено їздили на навчання в Петербурзьку академію мистецтв. Там часто й залишалися, щоб реалізуватись, — зважали на сприятливе середовище для замовлень та власного розвитку», — розповідає мистецтвознавиця Анна Рибак.
Попри вплив академізму та насадження імперських сюжетів, вони зверталися до українських мотивів. Іван Айвазовський писав «Вітряки в українському степу на заході сонця», Архип Куїнджі дивував нічним світлом в «Місячній ночі на Дніпрі», а Ілля Ріпин створив відоме історичне полотно «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Традиції українського села яскраво втілював Микола Пимоненко — зокрема, на одній з робіт «Не жартуй» він зобразив розлючену матір, яка хоче вберегти дочку від привселюдних залицянь.
«Вітряки в українському степу на заході сонця». Іван Айвазовський
«Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Ілля Ріпин
«Не жартуй». Микола Пимоненко
Щоб протистояти академізму, деякі митці заснували передвижництво — ідеологічне обʼєднання, що працювало в жанрі реалізму та проводило тимчасові виставки. Сонячні пейзажі півдня України створювало Товариство південноросійських художників: Киріяк Костанді, Микола Скадовський, Микола Кузнецов тощо.
Пізніше за мистецьку освіту відповідала не тільки Петербурзька академія мистецтв — художні навчальні заклади відкривалися і на території України. Микола Мурашко заснував Київську рисувальну школу, де свій шлях розпочинали Казимир Малевич, Михайло Жук та Олександр Мурашко.
Деякі митці реалізувалися в Європі. Художниця Марія Башкирцева народилася на Полтавщині, проте вивчилася в паризькій Академії Жуліана. Вона померла 25-річною від туберкульозу, проте встигла стати першою жінкою-мисткинею, робота якої потрапила в Лувр, та опублікувати знаменитий для французьких читачів «Щоденник».
«Весна». Марія Башкирцева
Українці розставляли особливі акценти в європейських мотивах, запозичених після поїздок за кордон, каже мистецтвознавиця. У «Благовіщенні» Олександр Мурашко відтворив релігійний сюжет про архангела Гавриїла, що прийшов до Марії з благою звісткою про її вагітність. Проте образ святого видніється в постаті без крил та німба, а саму Марію глядачі бачать за вишиванням та в полотняній сорочці, спущеній на одне плече.
.jpeg)
«Благовіщення». Олександр Мурашко
Олександр Мурашко створив «Благовіщення» уже на початку XX століття. Це період, коли поряд з модерном розвивається і авангардний рух як протест проти традиційного мистецтва. Водночас на території сучасної України утверджується культурне національне відродження: інтелігенція прагне розвиватися самостійно та відходити від впливу імперії, а таланти приїжджають у великі міста, ділиться Анна Рибак. Разом з мистецтвознавицею ELLE розповідає про картини особливих художників, що працювали на зламі XIX–XX сторіч.
Нічні сюжети Архипа Куїнджі
Архип Куїнджі писав чимало картин, присвячених рідному Маріуполю та пейзажам України. Він був майстром нічних сюжетів і вмів створювати ілюзію місячного світла. Кажуть, для кращої передачі потрібних відтінків художник навіть використовував бітум та асфальт.
«Ніхто не зображав ніч так, як Архип Куїнджі. Природа на його полотнах — проста, мінімалістична, проте новаторська», — каже Анна Рибак.
Архип Куїнджі грався зі світлом та кольорами на своїх картинах. Для «Місячної ночі на Дніпрі» він організував моновиставку — попросив, щоб денне світло не потрапляло в залу, а на саму роботу спрямував один електричний промінь. Глядачі дивувалися яскравому місяцю, що показує небо та берег Дніпра, — здавалося, що картина підсвічується зсередини.
«Місячна ніч на Дніпрі». Архип Куїнджі
Киріяк Костанді — яскравий представник передвижників
«Роботи Костанді мають неймовірний колорит, який не зустрічається в інших митців. Його картини сповнені тепла», — ділиться Анна Рибак.
Затишна атмосфера простежується в роботі «Вечір», де сімʼя сидить за столом, чи в «Гусях», задля створення якої художник справді придбав гусей.
.jpeg)
«Вечір». Киріяк Костанді
.jpeg)
«Гуси». Киріяк Костанді
Киріяк Костанді передає прості сюжети, проте робить це з особливою чуттєвістю.
Художник часом спілкувався з мешканцями Іверського монастиря, поблизу якого винаймав дачу на одеському Великому Фонтані. Одного з них митець зобразив на картині «Квітне бузок». Головний герой роботи сидить у саду схиливши голову, бо його мучить дилема — служити й далі Богові чи обрати шлях художника.
«Квітне бузок». Киріяк Костанді
«Костанді не пригнічує картину — єдиною чорною фігурою залишається схилений чоловік. Усе інше навколо — світле: і квітучий бузок, і захід сонця. Таке відчуття, ніби головний герой зараз роззирнеться навколо й зрозуміє, що життя продовжується. Та поки він у своїх роздумах, то ніби не бачить краси навколо», — каже мистецтвознавиця.
Автентичний модерн Всеволода Максимовича
Всеволод Максимович помер зовсім молодим — наклав на себе руки у 20 років. Проте художник залишив автентичний творчий спадок — полотна, сповнені декадансом, еротикою, особливим відчуттям тілесності, а також переплетеними кругами й кільцями.
«У роботах Всеволода Максимовича присутні античні мотиви, проте він відтворює їх у стилі модерн. У художника відчутне натхнення європейським мистецтвом, особливо роботами британця Обрі Бердслі. Проте картини художника обрамлені чуттєвою призмою», — каже мистецтвознавиця.
Автопортрет. Всеволод Максимович
«Поцілунок». Всеволод Максимович
Українська ідентичність та європейський вплив у творчості Михайла Жука
Михайла Жука називають одним із головних представників модерну в українському мистецтві. Він працював у живописі та графіці, відзначився в поезії та драматургії.
У Чернігівській духовній семінарії художник вчив малювання Павла Тичину — навіть зробив українського письменника героєм полотна «Біле і чорне». У триптиху, виконаному різними техніками, Михайло Жук зобразив свого учня янголом з чорними крилами, а поряд з ним розташував білого янгола. Двох протилежностей оточують символічні українські квіткові мотиви.
«Біле і чорне». Михайло Жук
«Художник ніби передчував, як може скластися доля Павла Тичини. На картині молодий письменник постав у темних кольорах, а вже через роки він підкорився радянській системі», — розповідає Анна Рибак.
Паризький досвід у картинах Олександра Мурашка
На початку XX століття Олександр Мурашко приїжджає до Парижа: відвідує виставки, знайомиться з творчістю європейських митців та переймає художні стилі — зокрема, імпресіонізм.
Він фіксує стиль життя мешканців міста — зокрема, на великому полотні «Поблизу кафе» показує невимушену розмову парижанок. Автор не повчає та не намагається навʼязати імперську ідеологію, як це часто ставалося із тодішніми сюжетами.
«Поблизу кафе». Олександр Мурашко
«У своїй роботі Олександр Мурашко поступово переходить до імпресіонізму — це можна простежити за широкими, неохайними мазками та зображенням побутової сцени, — каже мистецтвознавиця. — Художник прокладає місток до сучасного мистецтва».
