_(3)_(1).png)
Як же мені подобаються експерти. Разом з експертками (хоча ці — більше). Особливо коли вони категорично виголошують свої «остаточні вироки» у стилі «мені так подобається» чи «я так хочу». І в принципі, хай би й гралися собі (хоч би чим дитина бавилась, аби не плакала). Головне, щоб це не шкодило нікому та Кримінальному кодексу не суперечило. Однак коли я вже натрапив на коментар штибу «Жінка не одружена, а заміжня, одруженим може бути тільки чоловік», вирішив і сам записатися в експерти. В експертки ж зі зрозумілих причин не візьмуть. Саме й ручка з блокнотом була під рукою. Та й чим я гірший? Зараз спробую довести, що нічим. І розпочну з… дружби. Її неважко розгледіти в словах одруж-ити, одруж-ення, одруж-ений, по-дружж-я. Для більшої «експертності» (щоб нічим не поступатися «особливо експерткам») покличемо на допомогу цікаву науку етимологію. Отож, у праслов`янській мові слово *drugь мало значення «товариш, приятель». Цікаві факти щодо нашої розмови дають балтійські мови, які входять до балто-слов’янської гілки індоєвропейської мовної сім’ї. Так, у литовській мові зі словом *drugь споріднене draũgas «супутник, товариш», draũg, draugè «разом, спільно», sudrùgti «приєднатися», а в латиській — dràugs «товариш, колега; другий член пари; інший». Отже, бачимо, що друг — це про того, хто поряд, супроводжує когось у певних діях, хто спільно з ким-небудь щось робить.
А тепер погляньмо, хто ж такий одружений. Навіть якщо й дуже вже хотіти, все одно важко не розгледіти його походження від слова одружувати / одружити («Єднати шлюбом чоловіка й жінку»). А цим двом сердегам (сердега — «Нещасна людина (уживається здебільшого при згадці про кого-небудь з відтінком співчуття, жалю); бідолаха») ого-го скільки всього треба зробити разом. Як мінімум онуків до пенсії догодувати. Їхньої, звісно, а не своєї. І тут без дружби — ніяк. Тому вони й називаються в нас подружжям («1. Шлюбна пара; чоловік і дружина. 2. Шлюбне життя, шлюб. 3. Один із членів шлюбної пари; дружина щодо свого чоловіка або чоловік щодо своєї дружини»). Ну а шлюб (злюбитися — «1. Покохати один одного, вступити у любовні стосунки. 2. Припасти кому-небудь до смаку, до душі; сподобатися») — то це вже про любов. Про ту любов, що ото кохання («Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання // Особа, що викликає таке почуття; кохана людина»). Саме ж слово шлюб називає «родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою».
Гадаю, отим категоричним самозакоханим експерткам цікаво буде прочитати такі речення з Усесвітньої павутини: «Чудовий день, 9 років як я одружена»; «Виявляється, в мене була не депресія, я просто була одружена», «Дар`я одружена з актором та захисником України Дмитром Совою»; «Свого часу, коли ще я не була одружена, отримала однокімнатну квартиру».
А що ці експерти скажуть на таке: «Джозеф і Єва Лорет одружені 60 років». Остаточно, на мій погляд, переконати їх могло б речення: «Як дізнатися, чи одружена людина: три способи отримати інформацію». Адже людина — не про чоловіка чи жінку, а про обох одразу. Отже, «одруженість» як ознака не має гендерного закріплення.
Зате є воно у словах «заміжня» і «жонатий». Як чоловік не може бути заміжнім, так і жінка не може бути жонатою (раптом що — я розмірковую в системі актуальних, на моє переконання, юридичних та лінгвістичних координат; що буде далі — побачимо, сподіваюся).
Слово заміжній (так воно подається у словниковому реєстрі, оскільки чоловічий рід, однина — це початкова форма прикметника) може вживатися у жіночому роді («Яка перебуває в шлюбі; одружена (про жінку)») та середньому («Стос. до заміжжя. Заміжнє життя). Якщо його використовують у значенні іменника, воно має значення «Та, що перебуває в шлюбі; одружена жінка, молодиця». Як бачимо, словник теж «за нас»: «одружена (про жінку)» та «одружена жінка». Експерти («особливо експертки») — здавайтеся. Або подивіться фільм Жана-Люка Годара 1964 року «Заміжня жінка» (фр. Une femme mariée). А ось приклади вживання з Мережі: «Я заміжня вже 4 р., але відчуваю себе такою самотньою»; «Була заміжня та пішла від чоловіка до Романа Гринкевича».
Також «за нас» і медійний мовознавець Олександр Авраменко, який зазначає: «У нашій мові є слова заміжня жінка та одружена, і вони синоніми. Щоправда, у діловому мовленні, наприклад в анкеті, краще написати одружена чи неодружена, а не заміжня».
Словом жонатий позначають чоловіка, «який має жінку; одруженого», такого, «який вступив у шлюб». Проте чоловік може бути й нежонатим (нежонатий — «Який не одружився, не має дружини; неодружений»). Коли ж хочуть підкреслити його вільний, незалежний стан, уживають фразеологізм молодий та нежонатий. Також чоловіка, що розірвав (чи й не одягав ніколи) солодко-ненависні пута Гіменея (Гімене́й — давньогрецький покровитель подружжя та шлюбу), називають неодруженим.
Згаданий уже Олександр Авраменко вважає, що в українській мові слова «холостяк» немає, тому його вживання є неправильним. «Здавна, — зазначає знавець, — неодруженого чоловіка в Україні називають парубком, а чоловіка старшого віку — старим парубком».
Цікаво, що в інтернеті можна знайти баталії про наголошення слова заміжня. Списи ламають довкола того, на який склад правильно ставити наголос: на другий чи на третій. Скажімо, в «Переліку слів із правильним наголосом до ЗНО/НМТ-2025» маємо категоричний варіант із наголосом на другому складі: замі́жня. Цей же варіант можемо знайти й на сайті «Словники України online», що має 262 812 реєстрових слів. Однак на ресурсі nagolos.online читаємо: «…наголос має бути поставлений на склади з літерами І, Я — замі́жня́».
Я ставлю наголос на другому складі. Щоб навіть тут підтримати прагнення жінок до рівноправності: замі́жня / жона֝тий. Однак ніколи не погоджуся з абсолютно невіглаською фразою «Жінка не одружена, а заміжня, одруженим може бути тільки чоловік». У принципі, про її кульгання на всі чотири ноги я й намагався розповісти, нахабно записавши себе до когорти експертів. Однак не знаю, чи мені вдалося (хоча насправді знаю, проте вдаю із себе скромника).
Більше тут:
