_(7).png)
Передмова. Хочу відкрити страшну таємницю: я люблю футбол (в усіх його виявах). І сам граю, і, зрозуміло, часто переглядаю матчі. Але оскільки я великий зануда (бо чіпляюся до всіх, хто говорить або пише неправильно), футбольні коментатори від мене теж вигрібають (охочі легко можуть знайти мої матеріали з конструктивною критикою мовлення цієї касти спортивних журналістів). Бо вони теж мавпують (на жаль, не янголи — це я не про свого часу популярний співочий дует). Особливо болючими ударами під дих, на мій погляд, є такі шедеври: «"Оболонь" і "Зоря" наколотили один одному шість м`ячів»; «"Наполі" наколотив "Ювентусу" 5 м`ячів»; «Найбільше постаралися "Інтер" та "Палермо", які наколотили 5 м`ячів на двох».
Частина І. Чаєколотильна. Колись, коли я носив погони з великими зірками, начальник медслужби розповідав, як він за часів «ЧіЧіЧіПі» навчався в країні запоребрикових дикунів, що походять від андрофагів (так ці племена називав Геродот, буквально це слово означає «людожери» (синонім — канібали). Український юнак оселився на квартирі у літньої жінки. В одній з розмов (зрозуміло, мовою тамтешніх («який є там, у тому місці, у тій місцевості, про яку йдеться») племен) у нього вирвалося «колотить чай». Господиня подивилася на нього, як на воскреслого Степана Андрійовича, що домальовував саме візитівку Яроша (стоп, «Правий сектор» вони тоді ще не боялися, але образ мені подобається). «Как можно "колотить чай"?» — обурилася носійка скрєп, які ними ще не стали, але десь у глибині свідомості вже зароджувалися. Однак будьмо справедливі: питання абсолютно логічне. Погляньмо на синоніми до цього «каменя спотикання» нашої розмови у мові отих істот, що марно намагаються вдавати із себе людей: «ударять, стучать, выбивать, выколачивать, бить, избивать, разбивать, раскалывать, трясти». Гадаю, тепер усім зрозуміле здивування тої представниці країни вкрадених балалайок, самоварів і матрьошок. Бо прозвучало безглуздя, маячня, що на голову не налізе («дурниці, нісенітниці, що-небудь несерйозне, необдумане»).
А далі в мене суголосне (тобто — співзвучне) питання: «Як можна "кололити м`яч?"», оскільки наше слово колотити має такі значення: «1. Розмішувати що-небудь рідке. // Робити каламутним; каламутити. 2. Певним способом виготовляти (про масло). 3. Викликати неспокій, незадоволення, незгоду; підбурювати проти кого-, чого-небудь. // Викликати замішання, хвилювання, збентеження. // Трусити від гніву, роздратування». І що з цього «тулиться» до м՚яча? Зате до чаю — залюбки: «Потім укинув у чай ложку меду й став колотити»; «Серед особливих звичок помічено бажання плювати в чужі чашки та колотити чай пальцем»; «Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай».
«Так не чесно! — вигукне читач. — Перше речення ти взяв зі свого роману «Притулок для прудкого біса».
«Суща правда, — відповім я. — Зате два наступних — уже інші автори… Гм… Але ж я теж ніби українець»…
Близьким до нашого є слово розмішувати / розмішати («мішаючи, розводити, розбавляти що-небудь рідке або сипке, надаючи йому рівномірної густоти чи складу»). Ось його використання в контексті нашої розмови: «Тому радять розмішувати чай лише за годинниковою стрілкою»; «Ольга Фреймут розповіла, як правильно розмішувати чай»; «Як розмішувати ложкою цукор — за годинниковою стрілкою чи проти?».
Родичем до нього є слово мішати («З використаням мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати що-небудь / Сполучати що-небудь різнорідне / Переміщуючи, порушувати порядок розташування чого-небудь»). Фразеологізм із ним — мішати (змішувати) з землею кого-небудь — «паплюжити» (тобто «брутально, звичайно незаслужено лаяти або засуджувати; ганьбити»). Водночас — УВАГА — воно не синонімічне до слова «заважати».
Омонім (формально ідентичне) до розмішувати (розмісити) має значення «місячи, розминати що-небудь, перетворюючи його в густу, в՚язку масу». Згадаємо тут і слово місити («розминати яку-небудь густу в`язку масу, змішуючи, перемішуючи її»). Воно «оселилося» у сталих висловах місити болото (грязюку, версту і т. ін.) — «йти або їхати по грязькій дорозі» та місити діжу — «перемішувати вчинене на хліб тісто в діжі». У переносному значенні («завдавати ударів; бити») це слово вживають у розмовному мовленні.
Частина ІІ. Ударно-гатильна. Шкода, але не читають футбольні коментатори мої поради (і не тільки мої) та й не дивляться мої передачі (думаю, інших авторів теж). Бо вони й далі торочать («говорять те сАме, повторюють щось кілька або багато разів») своє: «З лету вколотив м`яч у кут воріт!»; «Вколотив м`яч у власні ворота!» Маю надію (і вона вмирати не планує ні першою, ні останньою), що хтось випадково їм підкаже: подібну дурню можна легко виправити такими дієсловами:
а) бити («Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось / Завдавати ударів кому-небудь»: набили 5 м՚ячів);
б) гатити («Ударяти, стукати по чому-небудь, у щось / Бити по чому-небудь / Стріляти по кому-, чому-небудь, в когось, щось») // вгатити («влучити в що-небудь (кулею, снарядом і т. ін.)»: гатили по воротах / угатив м`яч у сітку);
в) вганяти / уганяти // ввігнати / увігнати («з силою всаджувати, встромляти щось куди-небудь»: увігнав м`яч у кут воріт);
г) заганяти («різкими вправними рухами, точними ударами спрямовувати у що-небудь»: загнав м`яч у власні ворота).
Тож, раптом хтось знає футбольних коментаторів, перекажіть їм. Дуже хочеться чути правильне й гарне. Бо ми ж не андрофаги.
Більше тут:
