_(1).png)
Недавно дізнався, що в Україні запрацювала «електронна черга для перетину кордону». І називається вона «єЧерга». Спочатку зрадів: як же гарно назвали, чітко і зрозуміло. Але потім засумнівався. І навіть на своїй ФБ-сторінці нахабно-риторично (а може, й цілком логічно) запитав у друзів: «Цікаво, чому електронна черга називається "єЧерга"? Чи ця назва чинна тільки тоді, коли черга є, а коли її не буде, вона автоматично матиме назву "немаЧерги"? Чи такі назви вигадують випускники Трускавецького університету, в яких абетка інша?» І друзі мені спробували пояснити (використовую тільки цензурні варіанти): «Відповідь криється в останньому реченні. Добре, хоч вивчили, що в українській мові є буква Є» (Мурзік Васильович); «У них ще "єМалятко" народилося» (Ганна Віняр); «Гадаю, що капустяні голови з Мінцифри переклали буквально кацівський аналог "е-...". Хоч він утворений від electronic. От і з`явилось оте дурнувате "є" в назвах. Їм вже писали про цю дурню, а їм хоч кілок на голові теши» (Maxim Lipchanskiy). Отака халепа… Щоб не забути, одразу поясню: слово ха́ле́па (має подвійне наголошування) називає «яку-небудь несподівану, прикру подію; біду, нещастя, неприємність», а фразеологізм зневажливого забарвлення капу́стя́на (ку́ряча і т. ін.) голова має значення «некмітлива, нерозторопна, нерозумна, неуважна людина». Є ще варіант непам՚ятуща голова. Мабуть, непросто з такими головами назви мудровані вигадувати (розмовне мудро́ваний — «1. Вишукано, вигадливо зроблений, пошитий і т. ін. 2. Хитрий, виверткий»).
Почав шукати більше інформації в невичерпно-живильному джерелі — інтернеті — й натрапив на інші назви з такою ж дивино́ю (дивина́ = диво — «те, що викликає подив, здивування; чудо»): «Оформте спеціальну картку єПідтримка в одному з банків-партнерів»; «Лише на підставі однієї заяви батьки новонародженої дитини можуть отримати послуги в рамках комплексної послуги «єМалятко»; «Серед варіантів назв проєкту — "Бабуся-фон", "єДідусь", "єБабуся", "єСмартфон"».
Знайшов навіть жартівливе обігрування: «Єбабуся ти наш».
І хоч автори знайдених текстів розуміють, що йдеться про електронну програму («Загалом в онлайн-черзі на перетин кордону очікує понад 12 тисяч вантажівок»), усе одно використовують офіційну назву (куди ж їм, сердешним, подітися): «… з часу початку пілотного проєкту "єЧерга" у грудні 2022 року на пункті пропуску "Ягодин — Дорогуськ" до 15 травня кордон за електронним записом перетнуло 96 078 вантажівок».
Не буду довго затягувати цю сумну пісню й одразу відкрию карти: оце «єкання» — типова ознака росіян. Вітамін Е ([э]) — саме так вони мали б озвучувати цю іншомовну літеру, адже у фармакології використовується латина — для них стає вітаміном Є ([йе]) — використовую нашу літеру для кращого розуміння, — дарма що в їхніх підручниках латинської мови для медиків застерігається, що латинське Е «читается как [э] (не [йэ]!)», і наводять приклад: ego [э`го]» (справді, [э`го], а не [йэ`го]). У шахах вони ходять «є» ([йе]) два — «є» ([йе]) четыре», хоч правильно було б «е([э]) два — е([э]) четыре», оскільки горизонталь шахівниці нумерується латинськими літерами (від а до h), тому й читатися вони мають за правилами латинської мови. Коли називають номер групи в Лізі чемпіонів УЄФА, теж помиляються, бо літеру Е треба читати або як [е] (латинська), або як [і] (англійська), але аж ніяк не як «є» ([йе]).
Mercedes-Benz Е-Class часто називають «Mercedes "є-класу"», «єшка», проте німецьку літеру Е хоч українці, хоч росіяни мають читати як [е]//[э] (ну або як в англійській — [і]).
Часто допомагають поширенню цього «неуцтва» й наші не дуже грамотні журналісти. В їхніх вустах «е-декларування» перетворюється на «є-декларування» (мабуть, «єлектронне»), хоч і в російській мові слово «электронный» теж починається з букви Э, а не Е/йе (не «йэлектронный» же).
Ті ж журналісти Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП — «енкаер[Е]капе»), називають «енкаерЄкапе».
Не тільки від студентів, а й від викладачів вишів сам чув, як оцінку «задовільно» (від 60 до 66 балів) озвучують не як «е» ([е]), а як «є» ([йе]).
Як «єду» [йеду] неправильно вимовляють початкові літери англійського слова education ([edʒuˈkeɪʃn] — «освіта») в адресах сайтів.
Проте найбільше вразило й засмутило читання англійського (!!!) е-school [і-скуул] як [йескуул]. Це з якого побиту таке можливе? (Фразеологізм з якого побиту? має значення «чому?; з якої причини?», де розмовне слово побит означає «1. Умови життя; побут. 2. Спосіб, характер чого-небудь; порядок, установлений чи заведений десь». Натрапити на нього можна і в сталому вислові яким побитом? — «як потрапив (потрапила) сюди, як опинився (опинилася) тут?»)
Згадався анекдот радянських часів, коли імпортний товар (на якому й літери були «імпортні») вважався якіснішим і всі хотіли придбати саме їх:
— Ти якими лезами голишся?
— Ось, дивися, марки «ХЕБА».
— Так то ж «НЕВА».
— А-а-а, то я не так прочитав…
Тож читаймо, друзі, правильно. І ворогів це теж стосується. Про них також забувати не варто, адже ж кажуть: якщо в тебе немає ворогів, щастя відвернулося від тебе. А щастя нам усім таке потрібне. Чи прина́ймні (рідко прина́ймі — «у всякому разі; у крайньому разі; хоч би; щонайменше») перемога.
Більше тут:
