_(2).png)
Привіт, білінгви (не плутати з гуїнгмами). Бо гуїнгми, як каже нам підручно-допоміжне джерело з Усесвітнього павутиння, — сиріч («тобто, або, інакше кажучи») Вікіпедія, — це «раса розумних коней, яка описана в останній частині сатиричної книги Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера». Отого, що цукерки смачні шоколадні. Ну, не зовсім того, але того. Та й наче не коні ви.
Також бажано не плутати й з інтерлінгвами, яких є дві. Електронна версія Великої української енциклопедії нам підкаже, що одна з них — це «міжнародна допоміжна мова, яку створив італійський математик Джузеппе Пеано у 1908 р.», а інша — «мова, яку створила в Нью-Йорку в 1950 Міжнародна асоціація допоміжної мови під керівництвом Александра Гоуда».
Ну а білінгви — це люди, що користуються двома мовами на рівні носія. Тільки не того носія, що щось несе, а того, «хто наділений, володіє чим-небудь, є його виразником» (виразником отого чого-небудь, яким володіє). Однак дехто з таких мовців, на жаль, забуває, що норми однієї мови не працюють в іншій. «В обличчі гетьмана ми бачимо патріота». Якщо для російської мови «В лице гетмана ми видим патриота» — це звична конструкція, бо там їхнє «лицо» має багато значень, то для нашої «патріотизм на обличчі гетьмана» — повна нісенітниця («щось безглузде, нерозумне, без усякого змісту; дурниця»). А воно ото їм, тим білінгвам безграмотним, треба — говорити дурниці? Ні, звісно (ой, відповів на риторичне запитання, а на нього ж не треба відповідати, бо відповідь у ньому вже закладена, але, гадаю (тобто «думаю», а не «ворожу», бо дехто сюди може й таке значення приплести), що читачі мені вибачать. Я ж до діла (фразеологізм до діла має значення «до речі, до ладу що-небудь; по суті»). Так от про обличчя. Що ж там такого патріотичного «в обличчі отого гетьмана»? Може, вуса? Чи оселедець (не той, що «невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді», а «старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (переважно у козаків); чуприна»)? Про це відомо тільки творцеві отієї нісенітниці. Насправді ж у мові все складніше, ніж продемонстрований буквалізм (у перекладацькій практиці так називають «сліпе копіювання слів оригіналу»). І тут «2+2» — тільки назва телеканалу, а не «4». Бо часто так буває, що кожному значенню слова в одній мові відповідають різні слова в іншій:
обороты двигателя — оберти двигуна
оборот капитала — обіг капіталу
речевой оборот — мовний зворот.
Те саме і з областю:
Киевская область — Київська область
в области науки — в галузі науки
в области сердца — в ділянці/зоні серця.
Зрозуміло, що наші «білінгви-буквалісти» цього не знають і скрізь повтулюють те саме слово. Але так це не працює.
Особливо мене тішить (проте зі знаком мінус) геніальна фраза, народжена все тими ж буквалістами, «факт на обличчя». Тобто маразматичний маразм (згоден, тавтологія, але тавтологія правильна, бо тут вона — навмисний повтор у межах речення того самого (чи спільнокореневого) слова для створення посилювального ефекту — щоб у всій красі показати отой реальний маразм («а) стан повного занепаду душевних і фізичних сил, зумовлений старістю або важкою хронічною хворобою; б) перен. повний занепад, розклад, загнивання»). Бо як це: «факт на обличчя»? На чиє???
Проте погляньмо, що відбувається насправді. Такий букваліст бере фразеологізм з однієї мови, калічить його і — будьте ласкаві — народжує чудасію («те, що викликає подив, здивування; чудо») — ощасливлює нас своїм «фактом на обличчя» (родимець би його вхопив (родимець — це «приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних і породіль, який супроводжується корчами та втратою свідомості»).
Хоча нічого надскладного у використанні мови немає. І щоб грамотно це робити, треба усього-на-всього подивитися в словник і зрозуміти, що… російський фразеологізм «факт налицо» нашою мовою звучить як «факт у наявності». Все. І жодне обличчя тут ніде не ночувало. До речі, в російській воно теж там не того… як його… Ну, ви зрозуміли…
Насправді ж російський прислівник «налицо» означає — барабани видають дріб такої сили, що десь на Камчатці знову падає ворожий літак, – «о том, кто или что присутствует, находится в наличии». Усі почули? «В наличии»!!! По-нашому ж — «у наявності». Ой, так а де ж тут оте їхнє любесеньке «обличчя», на яке «факт»? А-а-а… Заховали, червоне від сорому, бо побачили свою дрімучу ту… (вибачте) безграмотність.
Тішить те, що мої читачі це знають і що їхні обличчя будуть доглянутими, натхненними, щасливими та усміхненими. Як у мене))
Більше тут:
