Я багато подорожую і люблю класичну музику, однак ніколи не поєднувала ці два заняття, поки не дізналась про фестиваль музики Вагнера в Будапешті. Вирішивши, що це принаймні гарна нагода, щоб одягнути свої red carpet сукні, купила квитки та забронювала житло. На вихідні давали опери: «Трістан та Ізольда» й «Танхойзер». У літаку читала біографію Вагнера.
Першим гігантським враженням стала, власне, локація фестивалю: палац мистецтв Mupa на березі Дунаю подалі від центру, з фантастичним видом на місто. Це суперсучасна будівля, призначена для різноманітних видів мистецтва: класична та сучасна музика, джаз, навіть сучасний цирк, літературні події та кіно. Ідеально продумана та надзвичайно красива! Звісно, відмінна акустика.
Що одразу впало в очі — так це відсутність завіси. В кінці кожного акту просто згасало світло й співаки виходили.
Друге — сучасна сценографія. Звикнувши до класичних чи радше канонічних постановок, мінімум декорацій та відеоарт на сцені виглядали дуже сучасно та свіжо. Наприклад, опера «Трістан та Ізольда» пронизана темою моря, тому на екрані позаду акторів демонстрували мінливе море, котре змінювалось відповідно до емоцій співаків.
Антракти здивували також.
При досить великій тривалості вагнерових опер (приблизно 4 години), перерва між актами триває цілу годину.
За цей час у ресторані Mupa розробили спеціальне вагнерівське меню, яке можна замовити заздалегідь, щоби не витрачати час на очікування за столом. Окрім ресторану відкриті книжковий магазин з арт-книгами, магазин музичних інструментів та магазин нот! Або ж можна просто насолоджуватись видом на Дунай з келихом червоного токайського з тераси палацу мистецтв на першому поверсі чи на даху.
Окремо варто розповісти про публіку. В класичній музиці існують товариства шанувальників того чи того композитора, але найбільш віддані шанувальники — у Вагнера. Слухачі в Будапешті інтернаціональні: було чутно багато німецької мови, адже Німеччина найбільш активна в класичній музиці, а також в оперному туризмі. Американці також приїхали: літній очний хірург зі США, схожий на Вуді Аллена, зізнався, що постійно подорожує головними оперними фестивалями світу та обожнює Вагнера.
Жінки були одягнуті досить стримано. За словами лекторки та організаторки поїздок на оперні фестивалі Анни Ставиченко, шлейфи, пір’я та фамільні діаманти можна досі побачити лише в німецьких Байройті, Мюнхені та австрійському Зальцбурзі:
«Для мене самої це правильне місце, щоб одягнути ту саму сукню й почуватись комфортно і бачити, що довкола є люди, які одягнені спеціальним чином. Можливість відчути себе принцесою — приємний бонус таких оперних подорожей».
Власне, в Україні є окремі ентузіасти, котрі приватно подорожують на прем’єри гучних опер по світу. Групові тури у віденську оперу робить команда «Культурного проекту». А «Операманія», організована Анною Ставиченко, возить спраглих до якісних постановок українців на фестивалі в французький Екс-ан-Прованс, Зальцбург, Мюнхен, а також на окремі постановки у міланську «Ла Скала» та в Одесу тощо.
«Я постійно спостерігаю, як у людей змінюється світогляд не тільки у сприйнятті власне опер, класичної музики, але й щодо ширших понять: якихось цінностей в житті, пріоритетів, куди вкладати гроші, вільний час, як планувати свої поїздки протягом року. Люди починають втягуватися в цю красиву історію, вони потім хочуть ще і ще», — розповідає Анна.
Приємним сюрпризом фестивалю стало те, що в останній день після опери «Танхойзер» власники квитків могли безкоштовно проїхатись на катері від опери до центру Будапешта. Вже стемніло, і це була казкова прогулянка на річковому катері по вечірньому Дунаю з усією вишуканою публікою у смокінгах та вечірніх сукнях.
