Оксана Брюховецька, художниця, кураторка Центру візуальної культури:
Культура сьогодні не повинна бути чимось розважальним і ми працюємо над цим: намагаємось ставити гострі соціальні проблеми, розглядати їх через призму мистецьких проектів. Результати соцопитувань показують, що майже однакова кількість чоловіків і жінок хотіли би взяти участь у політиці. Однак, коли ми дивимось на реальну політику, ми бачимо, що вона яскраво демонструє гендерну нерівність. Це означає, що щось відбувається на шляху жінки до реалізації. Причиною є те, що в нашому суспільстві за жінкою закріплена так звана «наглядальна праця», жінка несе потрійний тягар: материнство, домогосподарство і також вона змушена заробляти гроші. Ми постійно хвалимось тим, як багато може українська жінка, але водночас на державному рівні повинне існувати заохочення чоловіків до розділення цього тягаря. Ми знаємо, що чоловіки мають право брати декретну відпустку, але лише 2% роблять це.
Жінка несе потрійний тягар: материнство, домогосподарство і також вона змушена заробляти гроші
Оксана Юринець, народний депутат України, член фракції партії "Блок Петра Порошенка":
Я ходила на роботу до останнього, навіть колеги жартували, що мій Михайлик – це 117 депутат Львівської обласної ради. Але це є приклад того, що вагітність – не патологія, це фізіологія і це нормально.
Ірина Фріз, народний депутат України, партія "Блок Петра Порошенка":
Проблема ще в тому, що у нас суспільство дуже боїться слова «фемінізм», а особливо самі жінки бояться.
Оксана Брюховецька:
Це все стереотипи, які ми повинні долати. Давайте не забувати, що здобуття виборчого права для жінки – це плід фемінізму. Так само право розпоряджатися своєю репродуктивною функцією, право на контрацепцію – це також здобутки фемінізму. Я сподіваюсь, що цей страх скоро зникне, бо фемінізм однаково важливий і для чоловіків, це ж рівноправ’я, залучення жінок до різних сфер праці, до громадського життя.
Оксана Юринець:
Серед українських виборців 65% - це жінки, але чи кожна жінка віддає свій голос за жінку? Насправді є момент ревнощів і конкуренції, тому такий результат.
Ірина Фріз:
Коли до нас приїжджала Мадлен Олдбрайт, то вона сказала: «Як правило, жінки перш ніж іти в політику питають себе: чи зможу я?». У чоловіків таких питань не виникає. Ми повинні виховувати у жінці впевненість у своїх силах, оскільки соціальна, гуманітарна сфери, та й політика теж вкрай потребують жіночої руки.
Севгіль Мусаєва-Боровик, головний редактор видання «Українська правда»:
Українська жінка надзвичайна і я можу підтвердити це фактами. Колись я робила дослідження про жінок у бізнесі і була дуже здивована, коли у 200 найбільших компаніях України показник жінок у раді директорів складав 20%. Дуже багато жінок є топ-менеджерами і це пояснюють тим, що жінка є витривалішою.
Ірина Славінська, журналіст, літературознавець:
Моя велика мрія – щоб кожне сексистське висловлювання наших політиків закінчувалось судовим позовом. Тому, що писати про це і говорити – це добре, але треба і тренувати нашу судову гілку влади. А якщо говорити про медіа, то мені б хотілося, щоб жінки-політики менше привертали увагу таблоїдів своїми вбраннями і дорогими сумочками, а більше своєю працею, законопроектами.
Оксана Брюховецька:
Необхідно також подолати стереотип, що політика – це брудна і чоловіча справа. Дівчаток і хлопчиків по-різному виховують і в цьому багато проблем. Дівчата виростають менш впевненими в собі, їм треба більше сил, щоб подолати комплекси, їм нав’язують ідею того, що є певне жіноче місце, призначення.
Юлія Лимар, шеф-редактор видання «Главком»:
До речі, у мене ще одне прохання до депутатів: розібратися з уроками праці. Чому дівчатка по 2 години на тиждень вишивають хрестиком, а хлопчики вчаться вбивати цвяхи? Тобто ми з дитинства прививаємо ці стереотипи про «місце в суспільстві». Чому вони не можуть робити це разом? Одна поправка до закону, яка змінить уроки праці і дасть колосальний результат через 10 років. Я дивилась нещодавно, за якими показниками закордоном беруть дітей до університетів: досягнення в навчанні, в спорті і волонтерстві. Тобто, там з дитинства дитину вчать бути соціально активною і допомагати слабшим.
Якби держава колись підтримала нашу легку промисловість, то тисячі жінок би не емігрували закордон і не залишили б своїх дітей без нагляду
Соня Забуга, головний редактор Elle Україна:
Я абсолютно згідна, що ідеї волонтерства, допомоги ближньому треба виховувати з дитинства. Якщо навіть не брати сьогоднішній стан нашої країни, то є ж різноманітні культурні події, фестивалі, де волонтерами можуть працювати підлітки.
Ірина Данилевська, співзасновник і голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week:
Якби держава колись підтримала нашу легку промисловість, то тисячі жінок би не емігрували закордон і не залишили б своїх дітей, ціле покоління без нагляду. Мені би дуже хотілося, щоб ми більше говорили про всіх жінок з будь-якими фізичними і матеріальними можливостями.
Політика – це справа кожного громадянина, це відповідальність кожного з нас
Ірина Славінська:
Є ще один такий стереотип щодо жінки-волонтерки. Не знаю, чи пам’ятаєте ви, під час Євромайдану в Українському домі висіло оголошення «Дівчата помийте підлогу і приготуйте канапки — зробіть революціонерам приємно!». Тобто жінку сприймають як обслуговуючий персонал для звитяжного воїна-чоловіка. І тут ми забуваємо, що 7-10% воїнів, котрі знаходяться зараз безпосередньо на передовій – це жінки. І вони не волонтерки, вони солдати. Мені здається, що треба прославляти і цей образ, тобто не канапками єдиними.
Юлія Лимар:
Я ще у 90тих дуже багато займалась темою фемінізму і скажу вам, що цю тему завжди піднімали то у літературі, то на якихось круглих столах. Але досі фемінізм не обговорювався на загальносуспільному рівні. Я бачу перспективу цього питання в тому, що його піднімають такі популярні видання з широкою аудиторією, як Elle Україна. Я дуже сподіваюсь, що такі дискусії зрушать з місця питання стереотипів і місця жінки у суспільстві.
Оксана Брюховецька:
А я хочу, щоб політику нарешті перестали сприймати, як справу лише тих людей, які є при владі. Політика – це справа кожного громадянина, це відповідальність кожного з нас. І такими публічними дискусіями, як сьогодні ми повинні доносити цю думку до загалу.
Читайте также первую часть круглого стола "Женщина в политике"
