Книжка етнологині та журналістки Ярослави Музиченко з ілюстраціями Марії Білінської, яка нещодавно побачила світ у видавництві Vivat, — це не путівник з картами та конкретними локаціями. Це шлях до розуміння України, її культури, духовного багатства та мотивацій її представників.
Кожен розділ цього видання присвячений одній із сімох наріжних цінностей українців, що є базовими і для європейських народів: рівність, відвага, любов, краса, освіта, правда й воля. І про них авторка розповідає через призму життя та діяльності носіїв і виразників цих цінностей: відомих українських митців, учених, письменників, політиків, мислителів. Когось читачі добре знають, а про когось, можливо, почують вперше.
Багато хто зараз відкриває для себе рідну країну, і книжка Ярослави Музиченко — чудовий спосіб дізнатися більше про здобутки видатних синів і дочок України, усвідомити те, що українська культура завжди була, є і буде частиною європейської культури, навчитися пишатися своїм походженням, а не відчувати меншовартість.
Всі тексти продубльовані англійською мовою, тому видання стане чудовим подарунком для іноземців, які хочуть відкрити для себе Україну і прокласти власний шлях до серця Європи.
Краса
Кожен народ красивий по-своєму. Якою є краса українців? Змережані візерунками писанки, ткані й вишиті рушники, петриківський розпис, розмаїтість неймовірно гарних гончарних виробів, багатство вишитих сорочок, чоловічих і жіночих, з різних регіонів України…
Золотий фонд милозвучної української мови: замовляння, казки, загадки, прислів’я… Різдвяні колядки, весняні гаївки, романтичний купальський обряд, ліричні пісні на три, на чотири голоси… А ще надзвичайна природа: квітучі луки та гори, озера, річки й моря, широкий ковиловий степ і поліські пущі…
Трипільська кераміка, скіфське золото, книжкова мініатюра часів Київської держави, мозаїчні оздоби палаців і храмів, прикраси з кольоровою емаллю, епічні кобзарські думи, козацьке бароко…
Усю цю етнічну та природну українську красу ввібрали наші письменники, художники, композитори, співаки, архітектори та дизайнери — і переплавили на довершене сучасне національне мистецтво.
Голос із глибини неба
Соломія Крушельницька
WikiMedia
Дівчина в розпачі. Батько взяв кредит у банку під заставу житла, аби доня потрапила до омріяного навчального закладу, сестри через це залишилися без посагу — а вона не встигла на іспит! Так довго їхала, що запізнилася на кілька днів. «Хоч пройдуся коридорами», — вирішує Соня. Бачить перед собою двері. Відчиняє. Заходить. «Співайте!» — велить їй якийсь чоловік, вочевидь, прийнявши за недбалу ученицю. Полився чарівний голос… У відповідь: «Я хочу, щоб ви навчалися в моєму класі!»
Так дев’ятнадцятирічна Соломія Крушельницька (1872—1952) стала студенткою Львівської консерваторії. Позаду лишилося гніздечко їхнього старовинного шляхетного роду на Тернопільщині, де семилітньою вона давала перші фортепіанні концерти для гостей. Батько, греко-католицький священник, усім своїм дітям забезпечив вищу освіту. Зеленоока красуня Солюня-соловейко, як її звала мама, обрала вокал.
Попереду — щоденні тривалі репетиції, навчання в італійських та віденських світил, 60 оперних партій, виступи чи не на всіх континентах, шалений успіх, нагороди, відзнаки… І прижиттєве визнання найвидатнішою співачкою світу.
.jpg)
Соломія Крушельницька
WikiMedia
Першим тріумфом Крушельницької стала роль Чіо-Чіо-сан в опері Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй». Рим, Мілан, Париж, Варшава, Нью-Йорк — її прекрасне лірико-драматичне сопрано діапазоном у три октави звучало з провідних оперних сцен світу. Соломія була блискучою акторкою, заглибленою в душі своїх героїнь. Публіка буквально носила її на руках. Її платівки записували в різних країнах. Крушельницька співала вісьмома мовами. Виконувала зі сцени старовинні та сучасні пісні багатьох народів. Найбільше — рідні, українські, ними завершувала кожен концерт. Кажуть, українською вона співала сповнена щастя, ніби розкидала квіти у променях вранішнього сонця.
«Найбільші театри земної кулі сперечаються між собою за право приймати в себе видатну артистку», — писала 25 березня 1909 року італійська газета L’Arte Lirica про прем’єру опери Ріхарда Штрауса «Електра» в міланському театрі «Ла Скала». У ній Соломія Крушельницька виконала головну партію.
Соломія Крушельницька придбала для своєї родини триповерховий будинок у Львові. Охоче готувала в ньому різну смакоту та вела кулінарний щоденник. Стала першою українкою, яка мала власне авто та сама ним керувала, але полюбляла й верхову їзду. Майстерно фотографувала. Разом із чоловіком мала багату віллу над Тірренським морем в Італії.
Соломія Крушельницька з чоловіком
WikiMedia
Шанувала Шевченкові дні: виступала у Львові, Тернополі, Чернівцях… У 1903 році брала участь у доброчинних концертах Львівської опери, яка тепер, до речі, має її ім’я, задля збору коштів на приміщення українського театру у Львові. Казала так: «Національність мою знають усі, я її не змінювала і ніколи не зміню, попри те, що підлизування і ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду».
1939-го року Соломія Крушельницька знову приїхала до Львова. Але почалася Друга світова війна, і за таємним протоколом до пакту Молотова-Рібентропа Західну Україну приєднали до СРСР. Славетна співачка вже не могла повернутися в Італію. Її віллу конфіскували для потреб закордонної агентури Кремля, а у львівському маєтку власниці залишили одну квартиру. Видатна українка, здається, на це не зважала. Працювала у Львівській консерваторії до останніх днів, відкриваючи глибини краси талановитій молоді.
