Важкі періоди часто супроводжують втома, тривога, втрата ґрунту під ногами або відчуття, що звичні тактики більше не працюють. У такі моменти книжки можуть стати безпечним простором: не для швидких відповідей, а для уважного проживання досвіду. Ми зібрали сім різних текстів — художніх і нонфікшн — які говорять про травму, втрату, самотність і відновлення без спрощень і мотиваційних гасел.
Ці книги не замінюють професійну допомогу спеціалістів, але можуть стати підтримкою й допомогти уважніше прислухатися до себе.

«Що знають мої кістки», Стефані Фу
Стефані Фу потерпала від психологічного й фізичного насильства з боку батьків та була покинута ними у підлітковому віці. Після років консультацій Стефані дізналась, що її панічні атаки та проблеми в стосунках у дорослому віці спричинені комплексним посттравматичним стресовим розладом, який виникає, коли травма накопичується протягом багатьох років.
Фу описує свій шлях зцілення та методи, до яких зверталась. Болісна й водночас надихаюча, ця книга є потужною терапевтичною розповіддю. Стефані доводить: віднайти себе та повірити у власну цінність після травми — можливо.


«Летиція Кур`ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька», Віра Курико
Це багатогранний і суперечливий роман про спробу втекти від травм і знайти себе серед вигадок, в яких заплутуються не лише герої, а й читачі. У світі, де війна стала буденністю, Летиція веде власну боротьбу з найстрашнішим демоном — самотністю. І щоразу, переплітаючи реальність і вигадку, вона стає на крок ближчою до правди. Бо чи не вона — єдина зброя проти того, що нас руйнує?

«Це ОК, якщо ви не ОК. Як пережити горе і втрату», Меган Девайн
Втрата й горе вибивають нас із колії звичного життя, яке, втім, триває далі. І більшість людей закликають якомога швидше повернутися до нього. Однак втрата — це не проблема чи неприємний стан, від яких потрібно позбавитися. Горе насамперед потрібно «прожити». Саме цього навчає психотерапевтка Меґан Девайн, яка й сама втратила коханого. Вона з глибоким розумінням пише про невисловлену скорботу, а також про любов і зцілення.


«Тернові прикраси», Катаріна Вінклер
У романі Катаріна Вінклер проводить читача крізь лабіринт насильства, залежності й мовчання жінки, яка зробила неправильний вибір. Вона не просто розповідає, а змушує відчути кожен удар і надію, що повільно вмирає. Проте в найтемнішому куточку підсвідомості все ж може народитися сила сказати «досить».
Цей роман для тих, хто відчував себе загубленим, але не переставав шукати світло. Для тих, хто носить свої рани як прикраси — не з гордості, а як нагадування про те, що не можна дозволити собі забути.

«Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому», Бессель ван дер Колк
Автор вважає, що травма — це не просто подія, яка відбулася колись у минулому, а також відбиток, залишений цим досвідом на розумі, мозку та тілі. Спираючись на понад 30 років досліджень і клінічної практики, автор Бессель ван дер Колк дає поради щодо того, як усвідомити причини болю, знайти відповідний спосіб зцілення та взяти під контроль своє тіло та життя.
.jpg)
.jpg)
«Я, Ніна», Яніна Соколова, Ольга Купріян
«Я, Ніна» — це книжка про любов, віру та силу, яка рухає скелі і доводить, що життя варте того, щоб за нього боротися. Головна героїня журналістка Ніна, яка описує своє життя від початку хвороби і до кінця лікування. Вона ділиться тим, як поступово змінювався її фізичний і зовнішній стан та про ті потрясіння, які спіткали її на шляху в складний період. В основі власні пережиті події авторок, які у тексті тісно переплітаються з художніми вимислами.


«У чужому домі. Травма вимушеного переміщення. Шлях до розуміння і одужання», Ренос Пападопулос
У цій книзі з науковою точністю та чутливістю Ренос Пападопулос досліджує досвід людей, які змушені залишити свої домівки у пошуках безпеки. Він занурюється у ключові поняття теми: дім, ідентичність, ностальгійна дезорієнтація, травма, аби зрозуміти, з якими проблемами стикаються вимушено переміщені особи та як ми можемо допомогти їм (або собі).

Раніше також ділилися добіркою книг для підтримки ментального здоров’я.