Війна дуже змінила українців. Зараз ми не просто боремося з ворогом, ми намагаємося зрозуміти, хто ми такі, чому ми проживаємо ці непрості, але насправді історичні події. Ми намагаємося ще краще пізнати наші традиції, культуру, говорити про те, що українці вже зробили, і мріяти про те, що обов’язково зробимо, коли переможемо. Книжкова добірка від видавництва Vivat допоможе глибше зрозуміти українську історію та культуру, усвідомити, що нас об’єднує і робить насправді сильними.
Павло Казарін «Дикий Захід Східної Європи»
«Отже, одні котять цей світ. Інші біжать поруч і кричать: "Боже, куди ж він котиться?!" Кожному своє».
Книга журналіста Павла Казаріна — це не просто погляд на історію України, це особистий погляд. Кримчанина, який після анексії півострова переїхав на материкову частину України. Журналіста, який звик працювати в кадрі, а після 24 лютого взяв до рук зброю.
Історія як клаптикова ковдра. «Крим», «Росія», «Війна», «Медіа», «Зміни» — автор міркує про дорослішання нації, пропаганду, відповідальність, війну. Як говорить сам Павло, книга писалася кілька років і була спробою впорядкувати хаос у стан сенсів.
Цей текст був написаний ще напередодні 24 лютого, але він і досі актуальний: «Кремль не вирахував волонтерський рух. Добровольчі батальйони. Російськомовний український патріотизм. Він не рахував народження політичної нації, яка всотала тих, хто в етнічний проєкт вписатися не міг. Для Москви став великою несподіванкою весь той низовий порив, що охопив Україну. Включно з тими областями, які Росія звично вважала за власну вотчину». Чи це не про наше сьогодення?
Едуард Андрющенко «Архіви КГБ. Невигадані історії»
Дослідник Едуард Андрющенко переповідає історії, знайдені в архівах Комітету держбезпеки СРСР, які він збирав роками. «Архіви КГБ. Невигадані історії» — це 18 вражаючих, навіть подекуди абсурдних сюжетів з розсекречених документів, реальні історії українців 1930-1980-х років.
За цими оповідями — зламані долі та карколомні повороти історії. Це історії людей, які підписували абсурдні зізнання, відбували терміни у таборах через власну балакучість, бачили, як знищують їхню багаторічну працю.
Марія, дружина поета Володимира Сосюри, яка була агенткою НКВД. Американський письменник Джон Стейнбек, звинувачений у шпигунстві. Спецслужби, які зірвали шлюб онуки Івана Франка Віри та племінника Лесі Українки Юрія Косача. Фотограф, якого розстріляли через те, що комусь у КДБ привиділося обличчя ворога народу серед дерев. Футболіст «Динамо», який визнав, що працював на турецьку розвідку та отримав від неї завдання споювати інших гравців команди.
Зараз на часі занурюватися в історію, щоб не повторювати помилок минулого, це наша зброя та фундамент, без якого не вдасться перемогти в цій війні.
Олександр Грехов, Анастасія Нікуліна «Відбій повітряної тривоги»
Ще одна наша зброя, чи не найпотужніша, — це мистецтво. Те, як українці реагують на події війни, яким креативом вони відповідають на абсурдні й безглузді атаки ворога, показує, в чому насправді наша сила.
«Відбій повітряної тривоги» — це артщоденник перших місяців повномасштабної війни. Поєднання неймовірно влучних ілюстрацій культового художника Олександра Грехова та проникливих текстів Анастасії Нікуліної.
Це можливість згадати моменти, які нас непокоїли, смішили, викликали гордість, розчулення чи страх. Моменти, які ми проживали спільно в бомбосховищах, на вулицях, у соцмережах.
«Усе почалося з київських гопників, які просто "віджали" танк у російських військових і передали його ЗСУ. Тоді полетіла банка помідорів, якою вміла господиня підбила ворожий дрон із вікна багатоповерхівки. Потім ми дізналися про пані, яка турботливо радила російському окупанту покласти соняшникове насіння в кишені, щоб те рясно зійшло, потішене багатим добривом. Ще була бабуся, яка нагодувала ворогів пиріжками зі щурячою отрутою, і дідусі, що ночами виходили полювати... на ворога. Українці — сильна нація. Уже тому, що здатні сміятися в обличчя відверто сильнішому ворогу».
Тетяна Трофименко «Усе, що ви хотіли знати про українську літературу. Романи»
Багато хто з нас іще зі шкільної лави зберіг уявлення про українську літературу як про історії постійного страждання. І зараз ми поволі відкриваємо для себе її справжню, літературу європейського рівня, багатогранну і дуже сучасну. Книга Тетяни Трофименко демонструє — українська література має давні традиції та світле майбутнє, і не вся вона про страждання та плачі.
Як стверджує літературознавиця, всі письменники мріють написати «великий роман», який стане бестселером, що ним зачитуватимуться по всьому світу. У книзі Тетяна Трофименко пояснює, чому роман — це круто, і розповідає про 22 романи, від середини ХІХ століття до нашого часу. У ґрунтовних та іронічних есеях вона розповідає і про самих письменників, і про їхні твори. Пантелеймон Куліш, Панас Мирний, Ольга Кобилянська, Майк Йогансен, Валер’ян Підмогильний, а з іншого боку, зірки сучукрліту Сергій Жадан, Оксана Забужко, Тарас Прохасько, Софія Андрухович, Любко Дереш, Люко Дашвар та Ірена Карпа. Чи мріяли вони написати свій «великий роман» і чи їм це вдалося?
Це спроба поговорити про культові українські романи і переосмислити їх. Адже саме у таких творах звучать найважливіші питання будь-якої історичної доби. І що важливо — там можна знайти і відповіді.
Зінаїда Васіна «Еволюція українського вбрання. Сторінки з історії»
Ще одне неймовірне видання відкриє історію українського вбрання, яка налічує вже не одне тисячоліття. Як українське вбрання розвивалося на різних територіях? Як інші культури та традиції вплинули на те, що носили наші предки? Що носили скіфи та сармати? Як відрізнялося княже вбрання від вбрання простих людей? Які прикраси полюбляли носити українські жінки в ХІХ столітті?
Багато хто відкриває для себе зараз народний одяг, замислюється про важливість виявлення власної ідентичності й у такий спосіб. Тож це розкішно ілюстроване видання ще більше розширить горизонти і покаже, якими були наші предки, що і як вони носили. І можливо, надихне на створення нових образів, сучасних, але все ж таки українських. Адже український народний одяг — це не лише вишиванки та хустки.
Ця книга — справжня енциклопедія, в роботі над якою авторка дослідила збірки численних музеїв та бібліотек України, Канади, наукових установ, приватних колекцій та колекцій реконструкцій.