Емоційне здоров’я та емоційна стабільність — це те, що дозволяє нам пережити навіть дуже важкі часи. Але як навчитися піклуватися про себе? Як переконати себе ставити на перше місце власні потреби? Пам’ятаєте, як говорять у літаках про кисневу маску — спочатку одягаєте на себе, потім на тих, хто поруч. Vivat пропонує вам добірку книжок про те, як навчитися дбати про емоційне здоров’я та турбуватися про себе.
Марк Брекетт. Дозвіл на почуття. Відкрийте силу емоцій, щоб підкорити нові вершини
А чи комусь узагалі потрібен дозвіл на почуття? Ми ж постійно щось відчуваємо, це ті процеси, які людина нездатна контролювати, зрештою, саме емоції роблять людину людиною. Та не все так просто. Дуже часто наші емоції роблять нас беззахисними, і те, що їх не вдається контролювати, лякає. Тож чимало людей заперечують, приховують емоції навіть від себе. Таку поведінку копіюють діти, для яких дорослі, їхні батьки і вчителі, стають взірцями. За те, що не можемо нормально опанувати емоції, ми сплачуємо велику ціну — психологічні розлади, залежності, булінг.
«Ми відмовляємо собі — і всім іншим — у дозволі на почуття. Упокорюємося, розчавлюємо їх і вередуємо. Уникаємо незручних розмов із колегами; зриваємося на коханих; безпорадно перебираємо пакет із печивом, навіть не уявляючи навіщо. Коли відмовляємо собі в дозволі на почуття, виникає безліч небажаних наслідків. Ми навіть втрачаємо здатність розуміти, що саме відчуваємо, наче несвідомо втрачаємо чутливість. Коли це трапляється, ми не розуміємо, чому виникає така емоція або що саме її спричинило. Нам не вдається назвати цю емоцію, тож ми не можемо виразити її так, щоб люди навколо зрозуміли, що саме з нами коїться. А якщо не можемо впізнати, зрозуміти або описати, що саме відчуваємо, то не можемо якось цьому зарадити: опанувати почуття — не заперечувати, а визнати кожну емоцію, навіть схвалити її — і змусити емоції працювати на нас, а не проти нас», — переконаний Марк Брекетт.
У його книзі ви знайдете детальні поради щодо того, як навчитися впізнавати, розуміти, маркувати, виражати та регулювати емоції для того, щоб зробити життя кращим та досягти успіху.
Джудіт Орлофф. Виживання для емпата: життєві стратегії для чутливих людей
20% людей на планеті — емпати. Ці люди — емоційні губки, вони чутливіші, ніж інші: мають «тонку шкіру», відчувають усе яскравіше, часто не захищені під час взаємодії з іншими людьми. Лікарка й емпатка Джудіт Орлофф пропонує стратегії виживання для надчутливих людей у світі, який часто є грубим, безжальним і зневажає чутливість.
«Як багато кому з дітей-емпатів, мені ніколи не вдавалося підлаштуватися. Фактично я почувалася як прибулець на Землі в очікуванні повернення до своєї справжньої домівки на зірках. Пам’ятаю, як сиділа на подвір’ї, дивилась на зоряне небо і сподівалась, що космічний корабель забере мене додому. Я була єдиною дитиною в родині, тож проводила багато часу на самоті. Не було нікого, до кого я могла б звернутися і хто зрозумів би мою вразливість. Здається, не існувало людей, схожих на мене. Мої батьки, обоє лікарі (я з родини двадцятип’ятирічних лікарів), казали: "Сонечко, загартовуйся і відрощуй товстішу шкіру". Я не хотіла цього робити, та й не знала як. Я не могла ходити в багатолюдні супермаркети або на вечірки. Коли приходила, почувалася добре, а йшла звідти виснажена, із запамороченням, стривожена або страждала від болю, якого раніше не було», — розповідає авторка.
Щоб відчувати себе цілісним, потрібно навчитися жити із чутливістю, а не тікати від неї чи блокувати її. У книзі детально розповідається про те, які бувають емпати, які є загальні труднощі в житті високочутливих людей та як їх подолати.
Кортні Макавінта, Андреа Вандер Плюм. Повага: як діяти, коли зазіхають на твої особисті кордони
.png)
Ця книжка в першу чергу орієнтована на дівчат-підлітків, але давайте зізнаємося чесно: величезна кількість дорослих людей також не вміє відстоювати власні кордони. Вони керуються вказівками інших людей та медіа у тому, як виглядати, як харчуватися, яким має бути їхнє життя, що в цьому житті є важливим. Люди звикають до порушення кордонів удома, на роботі, у спілкуванні з іншими, у романтичних стосунках і забувають про те, що мають право на повагу.
Це голоси сотень дівчат і молодих жінок, які мусили долати невпевненість, постійно переймалися тим, яке враження справляють на інших людей, отримали чимало життєвих уроків, важко йшли до того, що здобули, і часто не мали того, що потрібно кожній дівчинці та жінці, — поваги.
«Ми не завжди поважали себе та інших. І не завжди отримували повагу від оточення: родичів, друзів, коханих, учителів, ЗМІ, суспільства», — зізнаються авторки.
Тож як зробити так, щоб тебе поважали інші? Спочатку усвідомити, що ти на це заслуговуєш, цінувати власну унікальність та відмінність від інших людей чи медійних шаблонів, бути чесною щодо власних бажань, потреб та думок, дослухатися до своєї інтуїції, мати мету, підтримувати інших і не мовчати, коли зазіхають на твої кордони. Ця книга — путівник на шляху до поваги.
Меґан Джейн Кребб. Сила бодипозитиву. Як покласти край дієтам і жити у злагоді зі своїм тілом
Чому ми дозволяємо вагам визначати, наскільки красивими і коханими є? Як зупинити одержимість цифрами та кількістю з’їденого?
Ми одержимі своїми тілами. Авторка цієї захопливої історії роками стежила за вагою, морила себе дієтами, мучила фізичними навантаженнями та ненавиділа своє, як їй здавалося, недосконале тіло. Але одного дня побачила в соцмережах сторінки зовсім не худої жінки в червоному бікіні, яка випромінювала впевненість та любов до себе, і раптово зрозуміла, що прийняти і полюбити своє тіло можна будь-яким.
«Ніхто й ніколи не говорив мені, що схуднення — не єдина мета в житті. Мене вчили лише, що любов до себе прийде тієї миті, коли на вагах з’явиться потрібне число».
Меґан Джейн Кребб переконана — ми воюємо з власними тілами, а життя насправді занадто коротке, щоб марнувати його на голодування і ненависть до свого тіла. Ця (боди)позитивна історія доведе вам — краса іншої людини не означає, що ви не маєте краси.
Ейвері Ніл. Якщо він такий чудовий, чому мені так погано? Як розпізнати й подолати аб’юз
.png)
Насильство у стосунках — це те, що може трапитися з ким завгодно, але не зі мною. Так, іноді у стосунках буває різне, але ми часто відчуваємо близькість та позитивно спілкуємося. Але чому мені так погано? Так думає чимало жінок, які зазнають фізичного чи емоційного насильства щодо себе, маніпуляцій чи контролю з боку партнера. Часто ці жінки не зізнаються навіть самим собі в тому, що це насильство.
Іноді сором за пережите насильство настільки великий, що жінки не дозволяють собі про нього говорити не лише з рідними чи друзями, але і з фахівцями. У багатьох усередині сидить дуже сильний внутрішній критик, який шепоче: «Це справді моя провина», «Я мала знати», «Я знаю, що він мене кохає», «Я не називала б це насильством», «Він не це мав на увазі».
Як приборкати цього критика? Як зуміти розпізнати насильство і вийти з цього зачарованого кола? Ейвері Ніл на прикладі власної історії та історій тисячі жінок розповідає про те, як зцілитися і повернути собі впевненість.
