10 українських фільмів, які варті уваги

Гордість нації

Український кінематограф переживав різні часи — від цензури, політичних обмежень та фінансових труднощів до визнання у всьому світі і прем’єр неповторних, аутентичних фільмів. Довгий час через брак фінансування українське кіно було в стагнації. Однак після довготривалого застою, починаючи з 2017 року, українські картини все частіше почали з’являтися в кінотеатрах і тішити глядача оригінальними чуттєвими, політичними, комедійними, драматичними та особистими історіями, які не схожі ні на які інші.

Ми вважаємо, що український кінематограф заслуговує на вашу увагу і має що показати навіть найвимогливішому глядачеві. Тому lifestyle-редакторка Іванна Петрович зібрала десятку фільмів, створених у незалежній Україні, які варто подивитися вже сьогодні.

«Плем’я», Мирослав Слабошпицький

Фільм вважається точкою відліку «нової української хвилі» у вітчизняному кінематографі. Соціально-психологічна драма розповідає про героя, якого грає актор із вадами слуху. Він опиняється у спеціалізованій школі-інтернаті, де на нього чекають складні випробування злочинного світу, що можуть зачепити психіку глядача своїми відвертими і жорстокими кадрами, і перше кохання. Фільм отримав рекордну кількість нагород на міжнародних кінофестивалях, а у рейтингу Rolling Stone 50 найкращих фільмів, знятих у період від 2010 року, стрічка навіть випередила «Одного разу в Голлівуді» Квентіна Тарантіно.

«Стоп-Земля», Катерина Горностай

Фільм «Стоп-Земля» — чуттєва історія про 16-річну Марійку, що навчається у звичайній київській школі в 11-А класі. Не відчувати себе дивно та відсторонено в колективі їй допомагають близькі друзі Яна та Сєня, по-своєму переживаючи напружену шкільну буденність. Крім майбутніх іспитів, вийти із зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника Сашка. Вона розуміє, якщо не наважишся запитати, — ніколи не знатимеш, чи це взаємно.

«Вусатий фанк», Олександр Ковш

Документальний фільм Олександра Ковша розповідає історію появи локальних рок-гуртів. За часів СРСР існувала жорстока цензура партії, яка забороняла слухати Джеймса Брауна, Френка Заппу чи Pink Floyd. Однак наприкінці 60-х винахідливі та талановиті українські музиканти все змінили, створивши власну сучасну та автентичну музичну сцену. Вони не тільки стильно звучали, але й мали вигляд, як у закордонних зірок. «Смерічка», «Березень», «Дзвони», «Водограй», «Мрія», «Світязь», «Жива вода» та інші схожі ансамблі були неймовірно популярні та збирали стадіони і багатотисячні зали.

«Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», Надія Парфан

У документальній стрічці Надії Паран розкриваються одвічні гуманістичні цінності. В центрі сюжету — Іван Васильович, який очолює профспілку комунального підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго. Окрім роботи, його захопленням є профспілковий хор. Разом із ним там співають диспетчери, ремонтники, слюсарі, бухгалтери та інші співробітники підприємства. У картині чудово показані зворушливі історії простих людей, які важко працюють серед іржавих труб котелень, однак додають барв у своє життя за допомогою пісні.   

«Мої думки тихі», Антоніо Лукич

Дуже смішна комедія «Мої думки тихі» оповідає про молодого звукорежисера Вадима, який отримує завдання записати голоси карпатських тварин. Це може допомогти йому покинути Україну та вирушити до Канади. Але його супутницею у цій подорожі виявляється його мама, яка проти бажання сина виїхати з країни. Головні ролі у фільмі зіграли Ірма Вітовська та Андрій Лідаговський.

«Гуцулка Ксеня», Олена Дем’яненко

Жанр мюзикл рідко можна зустріти в архівах українського кінематографа, однак гідні кінострічки все ж трапляються. Серед таких прикладів можна відзначити фільм Олени Дем’яненко «Гуцулка Ксеня». Дії картини відбуваються у Ворохті 1939 року, яка тоді ще входила до складу Польщі. Колоритна драма розповідає історію Яро, молодого американця, нащадка українських іммігрантів, у якого є можливість стати мільйонером. Однак, аби отримати заповітні гроші, йому необхідно виконати останню волю свого батька: одружитися зі «свідомою українкою». Задля цього американець приїжджає до Карпат і зустрічає характерну гуцулку Ксеню.

«Додому», Наріман Алієв

Драма «Додому» розповідає історію кримського татарина Мустафи, який разом із молодшим сином везе з Києва до Криму тіло старшого сина. Хлопець загинув на Донбасі. Родичі хочуть поховати його на рідній землі згідно з мусульманськими традиціями. Фільм був представлений у Каннах та отримав Гран-прі на Одеському міжнародному кінофестивалі.

«Шляхетні волоцюги», Олександр Березань

Музично-комедійний бойовик про пригоди львівських батярів, які живуть під гаслом: «Любити Львів, жінок та жарти». Комічні герої постійно шукають пригоди, аби урізноманітнити життя. Однак одного разу пригоди самі знаходять головних героїв. Ті стають опікунами юної Христі, яка рано залишилася без батьків, а її опікуном після цього був дядечко. По його смерті дівчинка стає на заваді одразу двом представникам світового зла — нацистам та комуністам. Але Христя не злякалася і разом із батярами Міреком та Бодею сміливо рятує і себе, й увесь світ.

«Вулкан», Роман Бондарчук

У центрі сюжету — перекладач місії ОБСЄ, який за дивних обставин губить своїх колег у херсонських степах і потрапляє у незвичну реальність південноукраїнської провінції, де діють зовсім інші правила життя.

«Атлантида», Валентин Васянович

У військовій драмі «Атлантида» описується Донбас 2025 року. Події розгортаються у недалекому майбутньому, коли Україна повертає до свого складу окупований Донбас, непридатний для життя. До слова, фільм став переможцем конкурсу «Горизонти» 76-го Венеційського кінофестивалю.

 


Реклама

Популярные материалы

Топфаворити догляду цієї осені: вибір beauty-редактора


Як не збожеволіти від обсягу інформації у новинах


10 українських фільмів, які варті уваги


Читайте також
Популярні матеріали