Напередодні концерту один із найвідоміших музикантів Північної Європи розповів «ELLE Україна», чому краса сильніша за насильство, навіщо світові потрібні «митці без кордонів» і чому саме під час війни музика набуває особливої ваги.
Один із найвідоміших саксофоністів і композиторів Північної Європи, учасник легендарного гурту Steps Ahead Бендік Гофсет уже багато років поєднує у своїй творчості джаз, академічну музику та сучасні музичні практики. Його композиції вирізняються скандинавською стриманістю, простором і тонкою емоційністю, а самого музиканта називають голосом Півночі.
16 серпня о 18:00 у межах фестивалю Bouquet Kyiv Stage Гофсет вийде на сцену разом з українським бас-гітаристом і композитором Ігорем Закусом та українськими музикантами. У програмі Hofseth & Zakus прозвучать авторські композиції обох митців — музика, у якій зустрічаються скандинавська стриманість і слов`янська емоційність.
ELLE Україна: Тема Bouquet Kyiv Stage цього року — «Озброєні красою». Що означає ця формула для вас як для митця з Норвегії?
Бендік Гофсет: Уже тисячі років митці шукають найкоротший шлях від одного людського серця до іншого. Єдиний спосіб пройти цей шлях — із глибокою повагою до людини, яка слухає, дивиться чи сприймає твоє мистецтво.
Війна є майже повною протилежністю цьому. Це відчайдушна й безглузда спроба нав`язати свою владу іншим людям. Вона говорить: «Нас не цікавить інша людина». Людське життя стає лише побічною жертвою чиїхось амбіцій. Тому для мене «озброєні красою» означає передусім красу самої людини, а не мистецтва. Мистецтво — лише ремесло, яке вчить нас бачити іншого, чути його й зустрічатися одне з одним. Мені давно подобається ідея створити своєрідних «Митців без кордонів» — за аналогією з «Лікарями без кордонів». Можливо, якби достатньо художників, музикантів і письменників працювали в регіонах конфліктів, вони допомогли б створити той людський простір довіри, без якого дипломатія й політика не можуть бути по-справжньому ефективними.
.jpg)
ELLE Україна: Джаз завжди асоціювався зі свободою, імпровізацією та діалогом. Чи стають ці цінності ще важливішими, коли ви виступаєте перед людьми, які живуть у країні, що переживає війну?
Бендік Гофсет: Безумовно.Я переконаний, що музика, особливо живий концерт, об`єднує людей у спільному переживанні. Коли ви приходите до психолога, вас вчать називати свої емоції, розрізняти їх, пояснювати. На концерті все відбувається інакше. Ви можете одночасно переживати радість і смуток, надію і страх, ніжність і біль. І це абсолютно нормально. Не всі почуття потребують пояснення словами. Саме тому музика створює територію різноманітності, але водночас — відчуття спільності. Музика нагадує нам, що можна бути собою. І що надзвичайно важливо хоча б на мить розділити відчуття краси, занурення у красу разом з іншими людьми.
.jpg)
ELLE Україна: У Києві ви виступатимете разом з Ігорем Закусом та українськими музикантами. Що ви сподіваєтеся відкрити для себе в цій співпраці?
Бендік Гофсет: Ми з Ігорем Закусом працювали разом уже неодноразово. Він і музиканти, з якими він співпрацює, — виконавці світового рівня. Україні дуже пощастило мати таких артистів. Їх потрібно берегти й підтримувати.
ELLE Україна: Упродовж кар`єри ви легко поєднували джаз, академічну музику та сучасні музичні практики. Чи не здається вам, що сьогодні слухачі дедалі відкритіші до музики, яка відмовляється вкладатися в один жанр?
Бендік Гофсет: Я пишу музику й виконую її. Я не маю назви для того, що роблю. Це справа інших — визначати жанри. Я не заперечую жодного визначення, якщо воно не перетворюється на інструмент цензури. Якщо ніхто не каже «Ви недостатньо джазовий», «недостатньо поп», «недостатньо академічний», щоб виступати тут чи звучати в ефірі. Музика повинна залишатися вільною.
ELLE Україна: Ви виступали на найпрестижніших сценах світу. Чому саме зараз, під час війни, ви сказали «так» концерту в Києві?
Бендік Гофсет: Я вже неодноразово виступав разом з Ігорем та іншими українськими музикантами. І щоразу відчував, що тут, в Україні, для музики є особливий простір, що вона тут справді потрібна. Якщо бути відвертим, мої мотиви певною мірою егоїстичні: я набагато краще граю там, де музика має справжнє значення і де люди по-справжньому її відчувають. У багатьох місцях світу музика стає лише тлом для інших подій.
Водночас для мене велика честь бути солідарним з Україною. Мужність, витривалість і сила українців є для мене прикладом. А біль і втрати, які переживає український народ, — це те, що я готовий розділяти поруч із вами. Музика, нехай навіть лише на той час, поки вона звучить, здатна заспокоювати, пом`якшити відчуття безглуздості й повернути людині сенс.
Текст: Мирослава Макаревич
