5 вересня в Одеській національній опері відбудеться прем’єра балетного перформансу «Сніг у Флоренції» за однойменною драматичною поемою Ліни Костенко. Постановка стане частиною XI Міжнародного фестивалю мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері» та перетворить історію митця доби Відродження на розмову про свободу, вибір і ціну компромісу.
Поема «Сніг у Флоренції», опублікована 1987 року, ґрунтується на реальному епізоді з життя італійського скульптора Джованфранческо Рустичі — учня Мікеланджело. Та у творі Ліни Костенко його історія стає лише відправною точкою для роздумів про внутрішню свободу, гідність, відповідальність, вірність собі та силу мистецтва, здатного переживати час.
Флоренція тут — не просто місце дії, а символ свободи, батьківщини та втраченого дому. Рустичі змушений залишити рідну Італію й емігрувати до Франції XVI століття. У фіналі поеми посеред теплого сонячного дня у Флоренції починає падати сніг. Він засипає серце старого майстра, стаючи метафорою втрати, чужини й ціни, яку людина платить за компроміс із собою.
.jpeg)
Саме ця багатошаровість твору зацікавила Олесю Шляхтич — хореографку і режисерку-постановницю, засновницю OSDC Dance Company, заслужену діячку мистецтв України. Вона стала авторкою лібрето та балетмейстеркою-постановницею «Снігу у Флоренції».
«Для мене взятись за цю постановку — це поєдинок із собою, шлях найбільшого супротиву», — говорить Олеся Шляхтич.
У її сценічному прочитанні «Сніг у Флоренції» — не лише історія людини та епохи. Це розмова про вибір, який рано чи пізно постає перед кожним, і про ціну власних рішень.
«Сценографія сповнена рухливих обʼєктів, музика настільки щира, що не терпить жодного шаблону. Костюми з абсолютно власним виміром думки й руху», — розповідає постановниця.
.jpeg)
Музику для балету створює Золтан Алмаші, віолончеліст і лауреат премії імені Левка Ревуцького. Над сценографією працює Петро Богомазов, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки та премії GRA за найкращу сценографію. Авторка костюмів — Тетяна Овсійчук, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Мистецькою кураторкою проєкту стала Оксана Пахльовська, донька Ліни Костенко. Вона долучилася до підготовчої комунікації та стала однією з натхненниць постановки. А сама Ліна Костенко особисто благословила художню команду на пластичне втілення своєї поеми.
У новому сценічному прочитанні особливо гостро звучать теми війни, суспільного тиску, грошей, хвороб, мистецтва, натхнення, кохання, краси й людської вразливості.
«Сюжет — і війна, і тиск суспільства, і гроші, і хвороби, а разом з тим і мистецтво, натхнення, кохання, пориви, прощення, краса, ніжність, сентиментальність. Останнє — це ключ до всього твору. Прощення себе самого… хіба це не найтяжче для нас усіх?» — зазначає Олеся Шляхтич.
Тож історія, яку Ліна Костенко написала майже чотири десятиліття тому, сьогодні звучить напрочуд сучасно. Адже питання свободи, відповідальності за власний вибір і ціни компромісу перестали бути абстрактними — особливо для суспільства, яке живе в умовах великої війни.
