Ця історія про десятирічного хлопчика, який колись побачив у музеї табличку із зображенням жіночої туфлі, перекресленої червоною лінією. Відвідувачам не дозволяли ходити в такому взутті по коштовній мозаїчній підлозі. Тоді хлопчик замислився: що ж це за заборонене взуття, від якого закривають двері палаців?
Через сорок років той самий хлопчик матиме імперію з сотні бутиків та власний відтінок, який охоронятимуть юристи в різних країнах світу. Цей колір народився з флакона лаку для нігтів, позиченого в асистентки. Він має власний номер у палітрі Pantone, а справи за право його використання дійшли до найвищого суду Європейського Союзу.
Це історія Крістіана Лубутена — дизайнера, який зробив із заборони найвпізнаваніший символ жіночої спокуси.
_(1)_(1)_(1)_(1)_(1)_(1)%20(1)_(4)_(2)_(1).jpg)
Крістіан Лубутен народився 1963 року в Парижі й зростав у родині з трьома сестрами. Уся його любов до жіночності, як він сам зізнається в майбутньому, родом із дитинства. Жила родина у 12-му окрузі, поруч із Палацом Порт-Доре — шедевром епохи ар-деко, де тоді розташовувався Музей мистецтв Африки та Океанії.
Юний Крістіан провів там безліч годин: його зачаровували мозаїки, екзотичні експонати й тропічний акваріум. Блиск тих самих риб, з яких він згодом перенесе в модель Maquereau 1987 року з металізованої шкіри, — одну з найперших своїх робіт.
Саме тут, у віці десяти років, він і побачив ту саму табличку. Спогадами про неї Лубутен ділиться й досі. «Малюнок туфлі був нереально високий, але надихав мріяти», — згадував він. Роки по тому цей образ переросте в культову модель від Лубутена — Pigalle — головну пару його кар’єри.
Школу Крістіан залишив рано і майже одразу пішов працювати. У шістнадцять він потрапив до легендарного кабаре «Фолі-Бержер», де допомагав танцівницям за лаштунками. Його вражало, як танцівниці тримають баланс у величезних головних уборах і на височенних підборах. Саме тут на початку 1980-х він остаточно вирішив присвятити своє життя моді та взуттю.
Іншою його школою став нічний клуб Le Palace, де панували мода, музика й свобода. Проте цього для хлопця було мало. Він мріяв про мандрівки екзотичними країнами та пошуки натхнення, подібно до Сен-Лорана. Відклавши значну суму, Лабутен відправився до Єгипту та Індії.
У 1981 році він повернувся до Парижа з товстим портфоліо химерно-високих підборів і почав розсилати його найвідомішим будинкам моди. Так, згодом він потрапив на стажування до легендарного дому Charles Jourdan, де майже рік працював та навчався пліч-о-пліч із кращими шевцями Парижа.
Після закінчення стажування Крістіан працював як вільний дизайнер для Chanel, Yves Saint Laurent та Dior. Тоді ж, у 1988 році, сталася подія, що назавжди змінила долю Лабутена: він отримав запрошення на роботу від Роже Вів’є — майстра, якого вважають творцем шпильки. Вів’є став для Лубутена і наставником, і другом.
У 1991 році Крістіан разом із партнером Бруно Шамбелланом вирішили відкрити власну справу. Першим магазином із вивіскою Christian Louboutin став крихітний простір у Галері Веро-Додо — неокласичному пасажі в серці Парижа. Тоді ж у бренду зʼявилася і перша зіркова клієнтка — принцеса Кароліна Монакська: вона схвально відгукнулася про його взуття в розмові з журналістом, і ця публікація зробила ім’я Лубутена відомим. Слідом прийшли Діана фон Фюрстенберг, Катрін Деньов та багато інших.
Історія ж знакової червоної підошви почалася у 1992 році. Працювавши над прототипом моделі Pensée, Крістіан захоплювався силуетом, але чорна підошва здавалася йому тьмяною й руйнувала гармонію взуття. І от, ніби випадково, його погляд зачепився за яскраво-червоний лак його асистентки, яка саме фарбувала нігті.
Він підійшов, схопив флакон і в одному спонтанному русі пофарбував підошву від носка до п’яти. Взуття ожило. Сам Лубутен називає це щасливою доленосною випадковістю.
Тоді ж у нього з’явилося й пояснення вибору кольору: у Франції початку 90-х багато жінок носили чорне й запевняли, що не люблять колір. «Може, ви й не любите зелений, але червоний на нігтях і губах носите», - розмірковував він. Уже у 1993 році з’явився перший бутик у Нью-Йорку, і зовсім скоро — на червоних доріжках. Christian Louboutin став уособленням статусу та істинного французького шарму.
З середини 90-х почалася активна експансія бренду на міжнародному ринку. У цей час відкрилися магазини в Нью-Йорку, Лондоні та Мілані. У 2003-му Лабутен випустив першу сумку, а у 2004-му світ побачив культову Pigalle — стилет на 120-міліметровому підборі, названий на честь нічного паризького району.
Сам Крістіан вважає, що найповніше цей силует розкривається саме в чорному лаку: там найкраще працюють і колір підошви, і точність лінії. За цією моделлю стоїть та сама туфля з музейної таблички, тільки тепер вона не заборонена, а бажана.
У 2009 році світ побачила перша колекція чоловічого взуття від Christian Louboutin. Лінійка вийшла у співавторстві з поп-зіркою Мікою, з яким у Крістіана була спільна любов до сцени й дитинство серед трьох сестер.
Тим часом росла репутація і кількість підробок. У 2007 році дім Christian Louboutin подав заявку на реєстрацію підошви в Патентному відомстві США, а у 2008-му марку зареєстрували. До 2010 року Louboutin продавав понад 600 тисяч пар на рік, а до 2017-го — понад мільйон, попри ціни від 700 доларів.
Але не всі були згодні з авторством на червону підошву. Найгучніша битва спалахнула у 2011 році, коли Yves Saint Laurent випустив монохромну червону туфлю з підошвою в тон. Лубутен подав до суду. Показово, що в YSL стверджували: такі моделі вони випускали ще з 1970-х і ніколи не пробували запатентувати те, що не є авторським елементом у класичному розумінні цього слова. Судовий процес тривав понад рік, і 5 вересня 2012 року Другий апеляційний суд США визнав марку дійсною, але обмежив її дію: захист поширюється лише на червону лаковану підошву, що контрастує з верхом взуття. Тож YSL перемогли та продовжили продавати свої червоні туфлі.
У 2012 році Лабутен почав ще один процес, цього разу проти нідерландської мережі Van Haren, що продавала взуття із червоною підошвою. Тоді справа дійшла до Суду Європейського Союзу. Генеральний адвокат Мацей Шпунар двічі висловлювався на користь позиції, що марка пов’язана з формою й тому не може бути захищена. Проте 12 червня 2018 року Велика палата постановила: колір, нанесений на підошву, не є формою в розумінні закону. Це була знакова перемога Лабутена.
У 2012 році з’явилася ще одна культова модель Kate, а рік по тому — So Kate — подяка Кейт Мосс, музі, що носила його червоні підошви по всьому світу. Лубутен пояснював, що назва прийшла сама собою, бо туфля була просто такою собі Кейт: лаконічною й водночас неймовірно складною.
У 2013-му він презентував колекцію nude-взуття в кольорах, що відповідають різним відтінкам шкіри: нюд — це «сутність шкіри», а не один універсальний бежевий. У 2014 році стартувала історія б’юті-лінії — і знову з червоного лаку для нігтів. А ще за декілька років з’явився й перший парфум.
У 2020 році у Палаці Порт-Доре, де все і почалося, відкрилася виставка L’Exhibition[niste], куратором якої став Олів’є Габе, директор Музею декоративного мистецтва. У 11 залах поруч зі взуттям були представлені співпраці з Девідом Лінчем, Бланкою Лі, пакистанським художником Імраном Куреші та іншими майстрами. Через пандемію виставку, на жаль, закрили завчасно.
У 2021-му році Лубутен уклав угоду, яка змінила історію дому. Холдинг родини Аньєллі Exor інвестував близько 541 мільйона євро в компанію Christian Louboutin й отримав 24% акцій та два з семи місць у раді директорів. Тоді Christian Louboutin мав близько 150 бутиків у 30 країнах світу: 42% виторгу давали США, 40% — Європа, 18% — Азійсько-Тихоокеанський регіон і 7% — Китай.
Того ж року дім запустив колекцію Walk a Mile in My Shoes разом з Ідрісом і Сабріною Ельба на підтримку соціальних ініціатив, а у 2022-му оголосив про лінійки для всієї родини: для дорослих, дітей і навіть домашніх улюбленців.
У 2024 році в Парижі відбувся показ Paris Is Louboutining у рамках Тижня моди в легендарному басейні Molitor. Разом із режисером і фотографом Девідом Лашапелем та хореографкою Бланкою Лі дизайнер запросив французьку олімпійську збірну із синхронного плавання. П’ятнадцять спортсменок у металевих туфлях Miss Z ковзали з гігантської гірки у формі туфлі й виконували синхронну програму у воді. Це було свято кольору, глянцю та іронії.
«Ми з’ясували, що в Louboutin можна плавати — і вони все ще одно чудово виглядають», — сказав Лубутен. Наприкінці шоу він, Лі й Лашапель стрибнули в басейн одягненими.
У 2025 році дім представив Miss Z — туфлю, що створює ілюзію більшого зросту й водночас має комфортну конструкцію. А в колекції зима-2026 повернулася сама La Pigalle, оновлена, з переосмисленим комфортом і «вічною червоною підошвою». Коло замкнулося: від забороненого малюнка на стіні до колекції, яку сьогодні носять на червоних доріжках усього світу.
Сьогодні Крістіан Лабутен офіційно визнаний мільярдером. Його магазини знаходяться майже на кожному континенті світу, а його взуття десятиліттями лишається одним з найбажаніших серед модниць по всьому світу. Своєю історією Лубутен довів, що інколи заборона може стати найкращим ескізом, а колір — обіцянкою. Він не просто пофарбував підошву: він змусив увесь світ дивитися вниз, аби побачити, куди прямує жінка.
