На хвилі інтересу до радянського періоду часто виникають такі питання:
Чи все радянське мистецтво було пропагандою? Чи потрібно було бути лояльним владі, щоб мати можливість вільно працювати у своїй творчій лабораторії? Чи настільки щасливий був радянський робітник, як персонажі з полотен радянського часу?
Підбірка робіт 1960 — 1980-х років з колекції Bereznitsky Art Foundation допоможе знайти вірну відповідь.
Основу експозиції складають твори, що відносяться до «суворого стилю» — першого жанру радянського живопису, що офіційно допускає відхилення від методів соцреалізму. Цей стиль віддалявся від «щасливої безтурботності і героїчного позерства» у бік безкомпромісної і нещадної правди про людину та її світ. Твори демонстрували нам трудові будні індустріальних гігантів і волю простої, «звичайної» людини до реалізації себе в праці. Жорстка січена, пастозна лінія, відкритий колір, структурність і архітектоніка — ознаки, що відрізняють полотна Федора Шевченка, Григорія Тишкевича, Юрія Зорко, Миколи Кравцова і Владислава Мамсікова.
На виставці експоновано приклади творів, які мали як прямий так і опосередкований вплив на процес становлення феномену сімдисятництво. Труд, Індустрія, Відпочинок та дозвілля в соцреалістичній інтерпретації, були основними в радянській пропаганді. Глядач може спостерігати, як держава, зображуючи «велич ладу», маніпулювала людиною. Мистецтво було своєрідною релігією цього часу — воно оживляло, надавало тілесність гаслам, які створювали художники на замовлення.
Але не тільки індустріальна тема надавала художникам того часу свободу в пошуках формальних елементів. Попри зовнішній пасивний конформізм, авангард творчого світу в своїх майстернях-лабораторіях створював нову естетичну платформу, більш формальну, тонку і змістовну, сконцентровану на особистих переживаннях. Цій новій естетиці вдалося наблизитися до глядача, подолавши ідеологічне сито і перетворившись в квазіофіційний творчий метод. Держава була змушена приймати ці зміни і поступово включала роботи «неагресивно» інакомислячих в загальний сценічний обіг.
Виставка працює з 20 грудня 2019 року по 10 лютого 2020 року.
Час роботи виставки 11:00 — 19:00 з понеділка по суботу.
Адреса виставки: вулиця Кожум’яцька, 22.
