В новой рубрике ELLE.UA продолжаем читать стихи, написанные за время полномасштабной войны и знакомиться с теми, кто их создает. Новая героиня — украинская поэтесса, блоггер Дарья Лисич. В конце апреля выйдет первый сборник поэтессы под названием «Інфопривиди». В нем автор рефлексирует на тему событий в личной и общественной жизни, которые произошли на протяжении 2022 года.
«Я не соглашаюсь со стереотипом, что художнику нужны страдания, чтобы творить. Не страдание — избыток. Избыток чего угодно: любви, благодарности, ненависти, осуждения, печали. И тогда то, что я не могу вместить в пределах своей личности, выходит из меня в виде моих стихов».
я у часи війни боялась двох речей —
це втратити тебе і блискавки із громом.
я з неспокійних хмар не зводила очей —
сповіщення сирен чекала несвідомо.
лякалась. ти казав: «не бійся, це лиш звук
це точно не прильот. це березнева злива»
і ти ховав мене у бункер з теплих рук —
напевно відчував, що я така вразлива.
нічний липневий дощ розріджує етер.
гримить суворо грім, а у кімнаті — тиша.
кого би ти в грозу не обіймав тепер,
я вірю, що вона хоч трохи сміливіша.
я війни не хочу. рано ще вмирати.
після перемоги — їдьмо у Карпати?
там нема сирени. там нема тривоги.
там блукають в хащах стежки та дороги.
там гірські вершини зазирають в хмари
може й серед лісу ще живуть мольфари.
там щоночі зорі світять, як скажені.
там нема тривоги, там нема сирени.
молоко щоранку — це тобі не лате.
після перемоги — їдьмо у Карпати?
просто будь живим. просто не вмирай.
я під час війни більшого не прошу.
черги вже і так з українців в рай,
а для пекла ти надто вже хороший.
хай-но не удвох. хай-но все не так.
знаю — перед цим і війна безсила.
просто хай між хмар черговий літак
в бік твого вікна не спрямує крила.
я гуляла у місті без струму
між проміння смартфонів та фар.
перехожі, чи хтось з вас подумав:
«я сьогодні для когось — ліхтар»?
цятки світла, що йшли звідусюди,
примножали зірки нагорі.
а повз мене проходили люди —
ліхтарі, ліхтарі, ліхтарі.
я стала любов’ю. тепер я = вона.
і серце неначе із теплого тіста.
я стала любов’ю. поточна війна
надбала нового безпечного змісту.
я стала любов’ю. у грудях — вулкан,
і лава потоками рветься з-під шкіри.
я стала любов’ю. хвилюючий стан.
у ньому багато до світу довіри.
була я і люттю, і сумом була,
безсиллям, відвагою, страхом, нещастям.
я стала любов’ю. нарешті змогла.
тепер я = вона. запишіть це в мій паспорт.
в тебе все в порядку. я за тебе рада.
сумно, що не поруч. але й так бува.
в тебе наді мною надто сильна влада.
я щось відчувала. я була жива.
гірко, що розбіглись по містах країни.
десь щодня стріляють. десь нема сирен.
але все, що спільне — це було безцінно.
без контролю, часу, статусів, імен.
спогади гортаю, як фотоальбоми,
коли сум під вечір трохи нагребе.
і хоча сьогодні ми лише знайомі —
будь в своєму щасті. бережи себе.
