В постоянной рубрике ELLE.UA продолжаем читать стихи, написанные за время полномасштабной войны, и знакомиться с теми, кто их создает. Новый герой — киевский поэт и прозаик Иван Бережной.
.jpg)
«Поэзия для меня — многокомпонентный способ выразить и запечатлеть эмоцию, поскольку, кроме самой эмоции, она требует мастерства, умения широко мыслить, сочетать несовместимое, переключаться с рационального восприятия мира на абстрактное. Поэзия — это возможность сказать что-то новое, сказать это новое другим голосом, отличным от того, каким говорили к тебе, отличным от того, который привыкли слышать. Это способ гармонично сочетать иронию и причудливость, обыденность и хаос. В конце концов, поэзия — это суперсила, необычайная способность. Ведь когда обычные печатные слова, составленные из обычных букв, вызывают у людей сильные эмоции — разве это не магия?»
.jpg)
/death/
смерть
як процес
не несе в собі жодного пафосу
вона просто є
надто просто для нашого хаосу
надто цілісно й міцно
аби поділити її на частини
надто часто
так часто
що стала
рутиною
смерть зазвичай
спілкується знаками
жінка та чоловік помирають однаково
за нею повітря
тхне кров`ю та димом
помирають старими
і молодими
помирають заводи
помирають навіть міста
смерть каже
дивися яка я насправді проста
як літери ці
як рими в ось цьому твоєму вірші
дивися
каже
я насправді нічим не гірша
за ваших тевтонців
і самураїв
хіба тільки тим що я їх забираю
хіба тільки тим
що не криюсь під масками
і коли я беру їх —
я беру
м а с о в о
на губах її — посмішка
в очах її — втома
вона любить свою роботу
вона рідко буває вдома
вона робить роботу надійно
без жодних пауз
без жодних зупинок
повчитися би її працелюбності
і
дати нарешті
їй
відпочинок
Фото: @libkos
/home/
вона каже що хоче додому
щоб сховати під ковдру переношену втому
а я випускаю із губ важкий дим
і питаю
що таке дім?
з чого складається дім?
вона каже
дім — це не тільки стеля та стіни
хоча навіть між ними тривоги й провини
менше лоскочуть вночі мої ребра
мені туди треба
каже
мені туди треба
каже
складається дім із зеленого чаю й кориці
з фотографій на стінах та книг на полицях
із вулиць знайомих за стріляним склом
врешті-решт із того
що зветься теплом
зі спокою — більше не згубимось десь у світах
з людей які не шукають тебе по слідах
з людей до яких і ведуть ці сліди
з їх мови
та з їх німоти
з повітря яким голос мій розмовляє чіткіше
із вітру й дощу
із сонної тиші
із наших голодних тіл що являють собою рух
із переплетених рук
звісно
із наших рук
із широких зіниць
із рівного стуку сердець
з надії що нас все ж чекає щасливий кінець
дім — це там де земля пам`ятає моє ім`я
я хочу додому
каже вона
бо дім — і є я
Фото: @evgenymaloletka
/picture IV/
кажуть
на дворі війна?
а що таке війна?
кажуть
те що в`їдається в шкіру
і звикаєш до неї
як до великої родимки на тілі
полюби хворобу свою
невідступне відчуття провійни
коли
чиїсь рештки ховають в закритій домовійні
і досі
в лікарнях перерізаються пуповійни
і досі
біжать марафон новійни
вип`ємо з тобою
війна
червоного напівсолодкого
зі смаком заліза
заїмо шматком почеревійни
половійну тобі
половійну мені
вийдемо на балкон
за заклеєними війнами
не помітили як
пройшла холодна війна
як проходить гаряче літо
Фото: @mstyslav.chernov
/reason/
яка різниця що далі буде
(вони лежали на ліжку голими)
там так багато вогню та бруду
що я
напевне
вернуся
ґолемом
там так багато крові та м`яса
що я
напевне
вернуся
стерв`ятником
(вони ховались під ковдрою разом)
і буду літати десь над хрещатиком
там лінії часу та простору стерті
(вони тягнули на двох папіросу)
там стільки болю що просять смерті
як бідні
поїсти
на паперті
просять
там з-під землі розтікається лава
а з неба
градом
іде
метал
(вони варили ранкову каву)
там в кожного є своя власна мета
там в кожного є своя власна віра
(вони заправляли зім`яту постіль)
доки в молитвах світ просить миру
там просять
правди
та
помсти
не треба спиняти
будь ласка
не треба
в мене вагомі причини іти
(вони обіймались до болю між ребер)
наприклад
ти
.jpg)
/bathory/
війна справа
війна зліва
стукає в двері і питає
ну як справи?
каже
я в тебе тут поживу трохи
я не з пустими руками звісно
ось тобі психотравми
ось тобі зруйнована домівка
а на десерт
зґвалтування твоїх дітей
запивати все це будемо
молодим вином зі сліз
старих людей
напівсолоним
то ж наливай на трьох
в ліфті підіймається і смерть
а я поки піду та прийму ванну
з крові немовлят
та цнотливих дівчат
вона тому і залишається завжди молодою
вона тому і не помирає
Фото: @evgenymaloletka
/picture X/
у часу відірвані ноги
годинник не ходить вже рік
ненависть в нашій країні давно вже не гріх
дні пам’ятають за кількість ракетних атак
у часу відірвані руки
вибух
тік-так
вони вигризають наш простір термітами
і кажуть
терпіть
ніхто не терпітиме
задимлене небо тримає удар немов щит
вони хочуть щоб ми замовкли
тому
не мовчи
ковдра ховає від попелу мертвих як плащ
якщо хочеться плакати —
плач
вони хочуть нас знищити
хочуть крові собі на медалі
тому звісно плач
але
живи далі
колись ми зачинимо скриньку пандори
в кінці цього фільму
усе буде добре
в кінці цього фільму напишеться книга
про нас
про країну
про біль її
і стане вона усім нам замість біблії
Фото: @libkos
