Василий Стус — писатель, переводчик, диссидент, представитель Украинской Хельсинкской группы и борец за независимость Украины.
Вместе с Иваном Дзюбой и Вячеславом Черноволом он принимал участие в акции протеста во время премьеры фильма Сергея Параджанова «Тени забытых предков» в кинотеатре «Украина». Василий Стус критиковал нарушения человеческих прав и аресты коллег в открытых письмах Компартии, Союзу Писателей и Верховной Раде. На похоронах Аллы Горской писатель, зная о присутствии агентов КГБ, сказал, что убийство художницы заказали власти.
Василия Стуса дважды арестовали, признавали особо опасным рецидивистом и обвиняли в «антисоветской агитации и пропаганде». В первый раз он отбывал наказание в мордовских лагерях, второй раз — в лагере в Кучино, где ему запретили видеться с семьей.
Вопреки жестоким условиям заключения Василий Стус писал стихи, переводил поэзию и присылал письма семье — в частности, жене Валентине. В них он волновался о сыне, передавал поздравления друзьям и родным, а еще признавался, как сильно соскучился по всем.
В день рождения Василия Стуса делимся отрывками из его писем к жене.
.jpg)
До дружини 14.06.1972.
Вальочку, ластівочко!
Вітаю Тебе з днем народження. Тебе, маму, Дмитричка я бачу мало не щодня. І всіх люблю. Люба моя, приготував Тобі подарунки — недорогі, але від щирого серця: майже 200 віршів і майже 100 перекладів.
Бажаю здоров’я і щастя, скільки Бог дає, скільки дозволено.
Не муч мене дорогими передачами. Не треба витрачатися на них.
Цілую — всіх Вас. Тебе — насамперед.
Шануйся, ластівочко, і бережи ластовенятка нашого коханого.
Я ще приб’юсь до Тебе — з віршами і з усім гамузом.
Василь
Дмитричку, жди татка.
Лист до дружини від 22.05.1973 р.
Валю, не журися мною. Я можу повторити й сьогодні — що, насамперед, живу тільки Вами — тим, що в мене є Ви — наші з Тобою батьки (в мене їх четверо і в Тебе їх четверо), що в мене є Син і є Ти, моя найсолодша, моя найчистіша, моя найславніша Кохана, Богородиця, лебединя. Заради Вас я зробив би все — Ви для мене — вся моя радість, а тому Ваші прохання я приймаю без розмов. Валю, я живу тільки нашим Сином, а тому і терплю це все, хоч і терпець — коло самого краю вже. І не раз я думав — досить уже! Але схаменешся, згадавши його, дорогу мою крихітку. Який він славний — на тому фото, в задумі, в лузі. Дякую Тобі за обидва знімки.
Лист до дружини від 1.06.1975 р.
Дорога моя Валю,
вітаю з Днем народження. Хочу бачити тебе ще кращою, ще вродливішою, ще терпеливішою до всіх життьових негод, які залишають твоє чоло світлим і світлим. Пізнавши катарсис розлуки, я вже чую тебе як богиню, що не знає жодних земних клопотів. Отож чи можна дивуватися з твоїх коротких листів?
Чого тобі побажати? Бути богинею. Богинею Берегинею (та що береже, але при березі).
Бувай здорова, люба моя! Цілую.
Твій Василь
.jpeg)
1978 рік
Дорога моя Вальочку!
Перше — дуже дякую Тобі за листа від 18.3. Він був мені потрібен давно. І, може, трохи я заждався — його. Май на увазі. Тобто: пиши частіше, бодай і порожні листи. Хочу знати, що Ти десь там є і згадуєш за мене, люба моя. Боюся, що Ти зле ся чуєш, називаючи це «не в формі». Тримайся. Бережи себе, бо Ти — моя власність і, може, найдорожча.
Лист до дружини й сина, грудень 1981 р.
Питаєш про мої прогулянки. Скажу — ходжу рідко, бо й ноги за годину стомлюються, та й часу шкода. То я зрідка — аби пам’ятати, як пахне морозне повітря — вибираюся. Сиджу читаю, більше коло французької мови, докучають газети — грабіжники часу. А живу я вночі, коли сплю — і ще сняться вільні сни (часто увижається мені Іван Олексійович /Світличний/ — і все тривожно), отоді, при багатті тих снів — уся моя радість. Дмитро теж сниться — але все малим, до 5-річним. Ну, а Ти, Вальочку, — завжди гарною і завжди ласкавкою — ясочкою увижаєшся. Отак і відбуваються наші земні побачення….
...Ну, от, кохана: чи маю я право вітати Тебе з нашим родинним ювілеєм? Коли можу — то вітаю, ясочко. Вітаю з тугою в очах і цілуючи крайку Твоєї сукні — так, як подумки (на жаль, подумки лише!) робив те, повертаючись із матроського селища….
...І ще: бажаю Вам, рідні мої, любі мої, добрих новорічних свят, доброго Різдва — тихої теплої свічки при святій вечері — я Вас згадуватиму, коли Ви надвечір зберетеся при куті.
