33 роки тому, 16 липня 1990 року, Верховною Радою Української РСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет України — документ, що відіграв важливу роль у визнанні незалежності України та її права на самовизначення. «За» проголосували 355 депутатів, «проти» — 4, 1 — утримався, інші не голосували.
Декларація приймалася в роки розпаду СРСР, тоді як багато інших країн, що входили до складу союзу, також реалізовували своє право на незалежність. Так, 11 березня 1990 року свою незалежність від СРСР проголосила Литва, Латвія й Естонія активно готувалися до відновлення незалежності. 12 червня 1990 року декларацію про суверенітет ухвалила навіть Росія. Політичні та національні рухи в Україні продовжували зміцнюватися, народ виражав своє прагнення до незалежності.
Фото з архіву Михайла Шуляка
«Це був загальний тренд в тодішньому Радянському Союзі, оскільки на той момент вже і парламенти балтійських країн, а надто парламент Російської Федерації підняв цю тему. Український парламент слідував у фарватері цієї загальної тенденції. Нам було відомо, що питання розглядається в інших союзних республіках, які нам були за приклад. Йшлося також про Грузію», — згадував депутат Тарас Стецьків, який був одним із безпосередніх учасників тих подій, в інтерв`ю Радіо Свобода.
Процес прийняття Декларації був визнаний однією з ключових подій в історії незалежності України. У документі було заявлено, що Україна виступає за побудову демократичного, незалежного, суверенного, європейського державного утворення. У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Єдиним джерелом влади проголошувався народ України.
16 липня 1990 року. Народні депутати від «Народної ради» Левко Горохівський, Олесь Шевченко, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, Михайло Горинь, Богдан Ребрик, Ірина Калинець, В’ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь, Генріх Алтунян після голосування за Декларацію про державний суверенітет України. Фото Центрального державного архіву громадських об`єднань України, Голос України.
Одним з головних положень Декларації було положення про громадянство — зазначалося, що Україна має власне громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Також документ проголошував самостійність України в питаннях економіки, науки, освіти, культури тощо. Одним із важливих пунктів також стало право України на безпосередню реалізацію відносин з іншими державами.
«До останнього моменту не було жодної впевненості, що декларація буде ухвалена. І тільки втеча тодішнього першого секретаря ЦК Компартії України Івашка до Москви — кажу втеча, а насправді Горбачов його тоді призначив другим секретарем КПРС — відкрила для нас вікно можливостей для ухвалення Декларації про державний суверенітет України», — зазначав Тарас Стецьків.
16 липня 1990 року. Сесія Верховної Ради в день прийняття Декларації про державний суверенітет України. Фото ЦДКФФА ім. Пшеничного, Голос України.
У день прийняття Декларації Верховна Рада окремою постановою прийняла рішення вважати 16 липня Днем проголошення незалежності України. Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна розпочала процес виходу з СРСР і готувалася до проголошення повної незалежності. В результаті, 24 серпня 1991 року Верховна Рада України оголосила про незалежність України. Декларація про державний суверенітет України була важливим кроком на шляху до незалежності країни та визнання її права на самовизначення. Вона встановила основи для подальшого будівництва незалежної української держави.