Сьогодні це один із найпоширеніших запитів до сімейного адвоката. Під час війни багато дітей у супроводі батьків або одного з них виїхали за кордон і продовжують тимчасово перебувати у різних країнах світу.
Сім`ї, які мають дітей і вирішують завершити свої шлюбні відносини, повинні розуміти, що визначити місце проживання спільних дітей, порядок їхнього утримання та спілкування з дітьми того з батьків, хто проживатиме окремо, вкрай бажано водночас (паралельно) з процесом розірвання шлюбу. Це одна з перших рекомендацій, яку я озвучую своїм клієнтам, — вона є запорукою спокійного продовження взаємовідносин колишнього подружжя вже як батьків спільної дитини/ дітей.
Часом помилково вважають, що врегулювати всі «дитячі» питання, перебуваючи за кордоном з дитиною, неможливо або принаймні дуже складно. Це зовсім не так. Безумовно, перебування батьків або одного з них за кордоном дещо ускладнює юридичні процедури. Якщо чітко знати порядок дій та свої права, то розв`язати необхідні питання цілком можливо.
Питання визначення місця проживання дитини, її утримання та виховання можна врегулювати в договірному порядку. Відповідний договір має бути посвідчений нотаріально. Якщо батьки не мають можливості тимчасово приїхати до України та посвідчити договір в українського нотаріуса, це можливо зробити, звернувшись до нотаріуса у країні перебування сторін договору. При цьому важливо, щоб договір відповідав вимогам законодавства тієї держави, де він посвідчується. Поряд з цим при формулюванні умов договору потрібно враховувати положення українського законодавства, щоб у майбутньому не виникло труднощів з виконанням такого договору.
Альтернативним варіантом оформлення договору є його посвідчення із залученням представників сторін/сторони. Сторона договору, яка не має можливості приїхати до України, може видати нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважити певну особу укласти договір від свого імені. Сьогодні нотаріальна практика з урахуванням запиту громадян почала допускати укладення «дитячих» договорів через представника. Порада, яку я можу дати в такому контексті, — максимально ретельно підійти до оформлення довіреності й прописати повний текст майбутнього договору. Така довіреність сприймається більшістю українських нотаріусів як належне підтвердження повноважень на укладення договору. Поряд з цим варто зауважити, що судової практики, яка б могла підтвердити, що укладення такого роду договорів по довіреності є допустимим, немає. Втім, відсутня і протилежна практика, яка заперечує можливість такого варіанту посвідчення. Якщо батьки розглядають для себе такий порядок дій, я рекомендую, окрім звернення до нотаріуса, обов`язково отримати розгорнуту консультацію адвоката, який спеціалізується на питаннях сімейного права та зможе здійснити повний юридичний супровід процедури.
Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини та суміжних питань, для того з батьків, хто зацікавлений, щоб місце проживання дитини було визначено з ним, доступною опцією залишається звернення до суду. Відразу зауважу, що відповідно до актуальних правових висновків Верховного Суду, проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків.
Відтак, якщо ви з дитиною виїхали з України, звертатися з позовом до українського суду можна. Аби звернення до суду принесло бажаний результат, потрібно розуміти ряд юридично вагомих нюансів:
a) які вимоги вказати у позові і як його обґрунтувати;
б) які докази зібрати;
в) до якого суду звернутися;
г) чи залучати орган опіки та піклування і який саме тощо.
Я переконана, що без належної юридичної підтримки не обійтися. Проте ані для позивача, ані для дитини, немає потреби їхати до України для розгляду такої справи у суді. Брати участь за бажанням можна дистанційно. Якщо ж ви хочете бути максимально відстороненим від судових баталій, представити ваші інтереси перед судом може уповноважений вами адвокат.
У висновку зазначу, що закон дозволяє батькам врегулювати питання визначення місця проживання дитини, її утримання та виховання декількома способами. Перебування дитини та батьків за кордоном не є для цього перешкодою. Моя перша й основна порада полягає в тому, що всі зазначені питання повинні бути врегульовані у передбачений законом спосіб. Покладатися на усні домовленості та дані один одному обіцянки (якщо вони не оформлені юридично) точно не варто. Визначитися зі способом врегулювання питань щодо дитини вам допоможе адвокат з сімейного права, завдання якого — проаналізувати індивідуальні обставини вашого кейсу і розробити максимально ефективну стратегію. Саме такий підхід я вважаю цивілізованим, відповідальним та спрямованим на захист ваших інтересів та інтересів вашої дитини.
