Моя донька Лера цьогоріч пішла в 11 клас. Дивно усвідомлювати, що це сталося так швидко. Дуже цікаві відчуття. З одного боку, і самому страшно, а з іншого, хочеться підтримати Леру й не показувати їй свої переживання.
Зараз згадую себе в 11 класі, порівнюю з донькою та розумію: ми — абсолютно різні покоління й зовсім інакше переживаємо цей період. У мене в старших класах були хвилювання, інколи навіть трусилися руки й коліна. А в доньки не бачу якогось страху з приводу ЗНО, принаймні на початку року. Чесно кажучи, я не дуже переживаю, як вона складе іспити, адже знаю: Лера — відповідальна дівчинка й активно готується.
.jpg)
Як Лера готується до іспитів?
Те, як Лера ставиться до навчання, мені дуже подобається. Її не потрібно вмовляти чи підштовхувати, вона сама розуміє, що потрібно підтягнути. Поділюся одним із прикладів.
Зайшов до Лери в кімнату й побачив, що вона займається з викладачкою українською мовою в Zoom. Вона зрозуміла, що в цьому є необхідність, сама домовилася та почала займатися. І попросила в нас грошей на викладачку. Це покоління може бути відповідальним і самостійним, якщо захоче.
Досягти такого нам вдалося завдяки школі. Ми обрали невеличкий приватний заклад. Його перевага — у класі завжди мало дітей (до 10). Тож у школярів немає такого поняття як «не вивчу, бо пронесе». Коли їх 8-10 у класі, вони готуються щоразу, і це входить у звичку. Тому в нас не було проблем із навчанням.
.jpg)
Розумію: якщо в класі 30 і більше учнів, то досягти такого дуже важко. Тоді дитина в школі отримує набагато менше уваги. Тож варто компенсувати це вдома й допомогти їй з навчанням чи підготовкою до іспитів. Але для цього дуже важливо мати довірливі стосунки з дитиною.
Як вибудувати довірливі та дружні стосунки з підлітком?
По-перше, треба поважати своїх дітей. Здається, що це очевидна порада. Проте нещодавно відкрив для себе, що зазвичай батьки дітям не говорять, що поважають їх. Ми кажемо, що любимо їх, обожнюємо, за ними сумуємо, ми ними навіть пишаємося, але ніколи не кажемо, що поважаємо. Необхідно змінювати такий підхід. Адже від них ми прагнемо отримати саме повагу. Повірте: це — єдине, що може зупинити підлітків, щоб не зробити вам боляче в цей період їхнього життя, коли в них гормональні збої та постійні зміни настрою. І щоб отримати цю повагу, треба довести своїм дітям, що ви поважаєте їх.
По-друге, варто цікавитися їхніми захопленнями й, в ідеалі, мати спільні. Можна разом займатися спортом, обговорювати фільми або ж влаштувати літературний клуб і читати спільні книжки. Варіантів безліч. Просто треба не полінуватися й між роботою та іншими сімейними справами знайти час для своєї дитини.
Якщо ви зможете вибудувати ці дружні стосунки, дитина з задоволенням прийматиме вашу допомогу з навчанням, звертатиметься по поради й дослухатиметься до вашої думки стосовно вибору університету та спеціальності.
Як допомогти дитині обрати майбутню професію?
Попри те, що Лера настільки самостійна, усе одно в неї немає чіткого розуміння, ким вона хоче бути. Цю тему ми обговорюємо вже 2 роки. І за цей час знайшли декілька лайфхаків, як можна допомогти дитині визначитися зі своїм майбутнім.
Проаналізувати склад розуму дитини
Минулого року ми сіли й поспілкувалися з Лерою. Спробували розібратися, який у неї склад розуму. І зіткнулися з дилемою. З одного боку, донька подібна до мене — вона креативна, весела й творча дитина. З іншого боку, їй і математика дається дуже легко — вона задачі лускає як насіння.
Коли ми це зрозуміли, почали думати, що ж це за спеціальність, де поєднані й математика, і творчість. Вирішили, що це може бути дизайн. Дизайнер має бути й креативним, і з математичною точністю все прораховувати.
Але такий аналіз ще зовсім не свідчить про те, що ви знайшли саме ту професію.
Спробувати обрану професію в дії
Ми почали шукати варіант, де Лера зможе спробувати обрану спеціальність. Минулого літа вона пішла на курси дизайну в Kyiv Academy of Media Arts. Їй дуже сподобалося. Проте вона закінчила курси й сказала, що не хоче пов`язувати з цим майбутнє й віддавати 4 роки свого життя такій спеціальності. Хоча сфера дизайну їй досі подобається й вона постійно використовує навички, які отримала на курсах. Але саме в професії себе не бачить.
Це класний вихід, щоб не витрачати роки свого життя на те, що тобі не підійде. Тому що фантазувати, що ти будеш ядерним фізиком, і справді працювати ним у майбутньому — це зовсім різні речі. Тож раджу сходити на курси або піти на практику влітку — навіть безкоштовно чи за копійки попрацювати, щоб зрозуміти сферу.
.jpg)
Перетворити проблему на можливість
Ми так і не дійшли висновку, куди буде вступати Лера. Якщо ще років 5 тому багато говорили про можливість навчання за кордоном, то тепер пріоритети змінилися. Ми хочемо зосередитися на освіті в Україні й шукаємо для доньки найкращий варіант. І вирішили не гаяти час, а зробити з проблеми пригоду.
З’явилася ідея проїхати всю Україну в пошуках університету для Лери. Коли я поділився з донькою та знайомими, мені сказали, що це крутий задум. Люди говорили, що навіть подивилися б це у форматі відео й теж дізналися про українські університети. Особливо тема відгукнулася батькам майбутніх абітурієнтів.
Так і народилася ідея проєкту «УніверCheck». Разом з Лерою ми проїдемо 10 міст України. Там будемо знайомитися з найцікавішими університетами. Щоб обрати виші, ми кинули заклик у соцмережах. Навчальні заклади нам радили й студенти, і батьки, і випускники, і навіть МОН надало свій рейтинг університетів.
У шоу «УніверCheck» ми спробуємо розкрити все: як навчаються студенти в цих вишах, у яких умовах живуть, де харчуються, скільки коштує життя в цих містах.
Головне — усе буде по-справжньому. Це не абстрактне шоу про те, що нам нібито подобається. Дійсно маємо проблему з вибором університету. Як і більшість українських абітурієнтів. І це зокрема через те, що немає достатньо інформації. Більшість університетів, на жаль, не вміє себе піарити як слід. Для мене це також можливість побути з Лерою, поки вона кудись не вступила й не поїхала.
Крім того, ми вирішили підсилити це шоу саме тревел-складовою й розкрити ще й міста. Покажемо, де можна потусити, відпочити, у яких закладах недорого та якісно харчуватися, розберемося, скільки коштує житло та транспорт. Постараємося продемонструвати все, чого варто очікувати й майбутнім студентам, і їхнім батькам. І спробуємо відійти від стереотипів та показати міста з глибшого боку. Відкинемо звичне “в Одесі море”. А покажемо, наприклад, Дніпро й ракетобудування або Полтаву й стоматологічний туризм.
