Я — класичний приклад чоловіка, який довго дозрівав до дітей. Вважаю, що чоловік у сім’ї стає справжнім батьком, коли він дозріє, і це не залежить від віку, а прямо пропорційно внутрішнім процесам — гормональним, фізіологічним, моральним тощо. Я — не фахівець, але це те, що зрозумів, ставши татом двічі.
Донька Лєра. Флешбеки 2005 року
У мене була абсолютна кардинальна різниця у ставленні до народження Лєри та Маріка. Лєрі зараз 15. Коли донька народилася, я був у Німеччині в турі з КВК. Я не те, що на пологах, а навіть не був у країні в цей момент і не встиг забрати Лєру з пологового будинку… Це робив її майбутній хресний. Досі каюсь. Можливо так тоді й треба було, а можливо ні. Але так сталося. Я відвертий із собою.
Я частково пропустив і процес виховання доньки. Налагодив наші стосунки лише, коли Лєрі було вже близько 3 років. На першому місці тоді була кар’єра, багато працював.
Якщо бути відвертим, то дитина навіть трохи заважала в той момент. Я, принаймні, так вважав. Тому що не дозрів, був зосереджений на іншому. З одного боку, мені шкода, що так сталося, і я проґавив. З іншого — дуже вдячний дружині, яка взяла на себе ініціативу й заповнила цю прогалину. У той період ми навіть жили в різних містах. Я поїхав уже працювати в Київ і підтягнув сім’ю пізніше.
Але в якийсь момент щось переклинило, і до мене нарешті дійшло, що Лєра – моя дитина, що вона на мене подібна, що вона до мене лине. Тоді нарешті почалася ця хімія між батьком і донькою. Я щоразу танув, як вона вилазила маленькою мені на руки, сідала й казала: «Тату, давай гратися». Чи просто обіймалася.
Для мене Лєра є прикладом того, що ніколи не пізно налагодити контакт зі своєю дитиною. Зараз ми з донечкою — найкращі друзі. Разом катаємося на скейтах, ходимо в кіно, у нас є спільний ТікТок. Ми відверті. Тому, якщо ви щось проґавили у стосунках з дітьми, то пам’ятайте – ще не запізно. Спробуйте зробити цей крок, знайти спільні захоплення, порозумітися. Треба просто захотіти й це зробити. Ми для них найрідніші, а вони для нас. Тому завжди, якщо захочемо, знайдемо точки перетину.
Син Марк. Флешбеки 2016 року
Із Маріком було все зовсім по-іншому. Це дитина, яку ми вже чекали й хотіли. Довго йшли до вагітності. Відверто кажучи, не все одразу виходило. Спочатку ми думали, що обмежимося однією дитиною, а потім в якийсь момент зрозуміли, що чогось не вистачає. Коли мав народитися Марік, я вже так цього чекав і дуже хотів бути на пологах.
Хотів ще одну дитину, але розумів: якщо буде хлопчик, то це – джекпот. У душі чомусь знав, що буде хлопчик. Але, звісно, якби виявилася дівчинка, то любив би не менше. Планував іти на пологи з дружиною, ми вже налаштувалися. Але лікарі визначили, що безпечніше для Інни буде зробити кесарів розтин. Проте виявилося, що це не менш цікаво. Тебе не пускають на процедуру, бо це фактично операція.
Є така практика — батькові виносять дитину буквально за кілька хвилин після народження для того, щоб малюк набрався мікрофлори тата. Лікарі не можуть віддати новонародженого мамі, бо вона після операції знесилена, тому дають батькові — кладуть на груди.
І от я прийшов в окрему палату, Інну забрали, до мене звернулася медсестра й каже: «Так, папусічка, роздягайтеся, зараз принесу вашу дитину». Я й роздягнувся, а вона подивилася на мої тату на тілі й каже: «О, прикольно, йому буде що почитати».
Маріка принесли буквально за три хвилини після народження. Лікарка дала мені цей комочок, поклала на груди, накрила нас і сказала: «А тепер лежіть дві години». Я думав, його принесуть, щоби він мене просто лизнув. Причому навіть не встиг нічого сказати, вона вже зникла за дверима, і ми залишилися з цим пацаном удвох.
З одного боку, я розумію, що це найрідніша душа, але з іншого — ми ще взагалі незнайомі. І я з ним почав говорити. «Привіт! Давай знайомитися. Давай будемо дружити». На що він відповідав природними інстинктами — шукав мамині груди. Коли це зрозумів, то почав перед ним вибачатися, казати: «Сорі, це не справжні груди, молока я тобі не дам».
Єдине — в мене затекло все тіло, бо боявся навіть поворухнутися. Але це був просто нереальний кайф, таке надприродне натхнення і єднання. Після цього реально відчув, наскільки ми близькі з Маріком. Одразу з першої хвилини й дотепер ми відчуваємо один одного. Можливо це моє навіювання, але насправді легко знаходжу з ним контакт із самого дитинства.
Тоді ще в лікарні син, шукаючи груди, зробив мені кілька засосів у районі грудей. І я зрозумів, що хочу це якось собі відмітити, тому зробив там тату із ручкою Маріка.
Коли йому було трошки більше місяця, ми провели цілу спецоперацію: Інна стрибала і його відволікала, Лєра замальовувала руку безпечними фарбами. Далі ми приклали її на папірець, а потім вже цей ескіз перенесли мені як тату на тіло.
Пост скриптум
Якби можна було повернути час назад, то я б 100% хотів бути присутнім на пологах, коли народжувалася Лєра. Проте загалом батько до цього має бути готовим. Якщо він не дозрів узагалі до дитини, то не знаю, як на нього вплинуть пологи, чи йому варто туди йти. Відтак раджу усім татам обов’язково йти з дружиною у родзал, якщо ви дійсно хочете цього повністю. Коли на 100% готові підтримати і маму, і дитину. Радію, що коли народжувався син, то я був готовий. Якщо у нас буде третя дитина, то обов’язково піду на пологи.
