Договірне врегулювання сімейних відносин набуває все більшого поширення. Цьому неабияк сприяє підвищення рівня правової культури українців. Громадяни все більше усвідомлюють, що суд — це не єдиний вихід із сімейного конфлікту.
.jpeg)
Договір як правовий інструмент, за допомогою якого відбувається врегулювання відносин сторін, має особливе значення у ситуаціях, що стосуються прав та інтересів дітей. Договірне врегулювання батьківських відносин має беззаперечні переваги перед судовим способом вирішення спорів.
Один із найпоширеніших договорів, які укладаються між батьками, – це нотаріально посвідчений договір про утримання дитини. Цим договором батьки визначають свої права та обов’язки щодо сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. Відразу зауважу, що за українським законодавством до складу аліментів входять базові витрати: придбання їжі, одягу та взуття, іграшок, канцелярського приладдя та книг, передбачувані базові витрати на лікування, навчання та розвиток. Додатковими вважаються витрати, що викликані особливими обставинами, зокрема, розвитком талантів та здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
Зважаючи на індивідуальні потреби дитини, батьки у договорі можуть на власний розсуд визначити, які витрати входять до аліментів та додаткових витрат. Рекомендовано чітко прописувати, хто з батьків за що відповідає: хто і в якій частині покриває витрати на навчання, додаткові заняття, лікування, медичне страхування, оздоровлення дитини, як розподіляються витрати на подорожі, хто оплачує послуги найманого персоналу, якщо він є, тощо.
Розмір аліментів та додаткових витрат, порядок та періодичність сплати цих коштів мають бути чітко вказані у договорі. Як правило, аліменти визначаються у твердій грошовій сумі і сплачуються в готівковій або в безготівковій формі на щомісячній основі. Альтернативним варіантом є визначення розміру аліментів в частці від доходу платника аліментів. Якщо сторони обирають такий варіант, необхідно, по-перше, розуміти, що розмір аліментів може бути щомісяця різним, а по-друге, прописати в договорі чіткий механізм, як визначається розмір доходу платника аліментів, що береться за основу розрахунку.
Інша важлива умова такого договору — це порядок звітування про цільове використання аліментів. Той з батьків, з ким проживає дитина, має обов’язок розпоряджатися аліментами в інтересах дитини і використовувати отримані від іншого з батьків кошти виключно на утримання дитини. Звітування може бути усним або письмовим (з долученням підтверджуючих чеків та квитанцій або без такого), в договорі варто також прописати періодичність звітування, а за бажанням батьків — встановити санкції за недотримання порядку звітування та нецільове використання аліментів.
Я нерідко зустрічаюся з хибним уявленням моїх довірителів про юридичну силу аліментного договору. Багато хто думає, що рішення суду про стягнення аліментів здебільшого захищає права одержувача аліментів та дитини. Це зовсім не так, адже у випадку невиконання договору, прострочення платежів чи сплати визначених договором сум не в повному обсязі одержувач аліментів має право звернутися до нотаріуса за вчиненням на договорі виконавчого напису. Після його вчинення одержувач аліментів може звернутися до виконавця та розпочати процедуру примусового стягнення аліментів точно так, як це відбувається у випадку невиконання судового рішення. Уже в наступній публікації я розповім про порядок примусового стягнення аліментів — як відбувається виконавчий процес та які санкції закон встановлює для боржників.
.jpeg)
Підсумовуючи тему договірного врегулювання батьківських відносин щодо утримання дитини, зазначу, що запорукою успіху переговорного процесу та гарантією укладення договору на справедливих умовах є усвідомлення кожним із батьків, що першочергове значення мають інтереси спільної дитини, а не амбіції та бажання мами або тата. Інший фактор, який має вагоме значення в процесі розробки та укладення договору, — це якісна робота юридичних радників обох сторін договору. Передбачити можливі ризики та розробити умови договору таким чином, щоб після його укладення та посвідчення як дитина, так і кожна зі сторін була захищена та мала впевненість у майбутньому, — це і є основне завдання адвокатів, які супроводжують переговорні процеси.
