Гумор допомагає долати стрес та ставати стійкішими до випробувань життя. Тексти Наталії Кальченко, копірайтерки, психологині й викладачки креативної журналістики, які раніше тішили лише її підписників, тепер подарують усмішку читачам її дебютної книжки оповідань «Йо-Ке-Ле-Ме-Не. 55 історій з дитинства», опублікованої Yakaboo Publishing.
В авторській колонці для ELLE Наталія Кальченко дає поради про те, як вивільнити свого внутрішнього коміка та розвинути почуття гумору у дітей.
Як натренувати почуття гумору
Вміння жартувати — це дійсно навичка, яку можна опанувати й «відтренувати» до певного рівня. Звісно, не за день, навіть не за місяць. Кубики на пресі не з’являться за 10 інтенсивних тренувань, тож і вміння гарно жартувати не відросте за лічені дні.
Якби я давала поради з «тренувань для жартування», там були б такі:
1. Жартуйте погано — і смійтеся самі.
Шлях до одного вдалого жарту може лежати через болото зі 100 несмішних. Дозвольте собі бути несмішним багато разів. Навчіться сміятися зі своїх жартів першими. Будьте готові до того, що ви будете єдиною людиною, яка сміється з ваших жартів. І нехай у 9 з 10 випадків люди сміятимуться з вас, бо ви смієтеся зі своїх жартів…Це теж непоганий результат. Це шлях.
До слова, не викреслюйте невдалі жарти з вашого арсеналу навіки. Наша донька принесла зі школи чудову мудрість: «Якщо ти помилився, запам`ятай свою помилку. Завтра вона може стати гарною ідеєю!» Одного дня ви можете знайти контекст, в якому навіть невдалі жарти стануть ключем до сміху. І обернуться на вдалі.
2️. Наслідуйте тих, хто жартує гарно.
Наслідування професіоналів — це один з етапів розвитку навичок у будь-якій галузі. Отже, ви можете обрати тих коміків, авторів чи поетів, жарти яких вам подобаються, і наслідувати їх. Буквально повторювати їхні жарти. Цитувати рядки з їхніх жартівливих віршів. З їхніх стендапів. Головне — самому з цього радіти.
3️. Експериментуйте — і тренуйтеся щодня.
Наступний етап після повторення і наслідування — експерименти. Коли ви вже досить добре прокачуєте базові навички, ви готові експериментувати. Це як у роботі з вагою: коли ви відпрацювали техніку станової тяги з пустою штангою, час додавати млинці. І шукати альтернативні вправи.
Тому поєднуйте чуже, своє, додавайте нові контексти — і створюйте нове. Соціальні мережі дають безліч можливостей розповсюджувати свої як маленькі жарти (наприклад, у мемах та відео TikTok), так і великі іронічні тексти. Діліться, створюйте, радійте самі — і розділяйте радість від створеного з іншими.
Коли ж я кажу про «тренування щодня», то маю на увазі щоденні вправи зі створення смішного.
Наприклад, я маю техніку діалогу з собою, яку називаю «А що якщо?». Якщо я бачу, як в мережі «несеться» якась тема, я питаю себе десь по дорозі до душу: «А що якщо спробувати переказати це у формі діалогу? Віршика-порошка? Мема з “Мандалорця”? Відеомема з двома котами? Віршика з категорії “шкідливі поради”?» І до моменту, коли я нарешті можу записати те, що прискакало мені в голову, я вже сама до себе тричі посміялася і тричі переписала вигадане.
Як виростити дитину, яка вміє жартувати?
Дітей не треба вчити почуття гумору, адже в безпеці та надійних стосунках із дорослими сміх — природна частина взаємодії. Не обов`язково реготання, але усмішка, сміх із кумедних митей, сміх у грі — це все доступне навіть немовлятам.
Чого дітей можна навчити, то це мовної творчости: гри зі словами, а згодом і зі смислами. І для цього не потрібні надзвичайні зусилля.
Ігри та примовляння
Все починається з найпростіших ігор та примовлянь. Немовлята сміються, коли їх накривають хустинкою і кажуть до них: «Ку-ку! А де ти?» Чи від пальчикових ігор. Далі дорослі починають читати дітям вірші, де є вже і гра з окремими словами, і нісенітниця, і абсурд, і поєднання непоєднуваного — всі прийоми створення смішного зібрані у дитячих віршах. І звісно, в дитячих піснях.
Наслідування дорослих
А далі діти починають говорити й повторювати, наслідувати дорослих. Вже років із 4 дитячий мозок дозріває, починає розвиватися фантазія — і діти дебютують із власними монстрами, страхами, а також віршами чи піснями на ритм улюблених. Ми із донькою щодня вигадуємо кумединки. Наприклад, учора зранку гралися з фразами вітання та словом «кохання»: «доброго ранку, моя коханко», «добридень, моя коханида», «вдалого дня, моє коханнЯ», «спи сухеньке, моє коханенько»... Так само ми переспівуємо її улюблені пісні під наші сюжети.
«Специфічний» дитячий гумор
Ближче до 5 років мозок дитини готовий до гумору, і вона починає жартувати про тілесні процеси, оскільки вони для неї найбільш доступні й зрозумілі. «Туалетний гумор» зазвичай напружує батьків. Але це лише етап, який ви, як відповідальний дорослий, можете очолити — і відтак допомогти дитині а) опанувати навичку жартувати в цій темі, б) навчити відчувати межі та контекст.
А далі… Починається найцікавіше. На цьому етапі вже можу порадити вправи з книжки «Граматика фантазії» Джанні Родарі.
Наша п’ятирічна донька розповідала, що коли вони чекають вчителя, то грають у гру «Хто вкрав піцу у тата з рота?» або вигадують джоуксики. А в Англії, до слова, є цілі збірки «Мої перші жарти» для дітей 6+ років, і малеча просто залюбки їх читає і переказує. Впевнена, що такі мають з’явитися і на українському ринку.
Червоні лінії у жартах
У «хатньому» гуморі, який я вигулюю лише з чоловіком, я можу бути злою і саркастичною. В публічному просторі я більше іронічна, ніж саркастична.
Жінки загалом тяжіють до гумору, що підтримує стосунки. Марина Стародубська написала серію із чотирьох розлогих дописів про види гумору в контексті різних культур. Зокрема вона згадувала про самопринижуючий гумор та самопідтримуючий — до цих двох видів гумору в нашій культурі частіше вдаються саме жінки.
Я люблю тонші форми гумору, коли в жарті присутня гра словами та смислами. Коли крізь десять слів проступає ціла історія з багатьма контекстами. Якщо вона ще й усмішку викликає — бінго!
Проте якщо згадати, що гумор є формою агресії, то я розглядаю здатність до жарту як силу і привілей. А з ними настає і відповідальність за слова і силу цих слів. Відтак я не кепкую із конкретних людей у вразливих життєвих ситуаціях. Не жартую про війну. Про зґвалтування. В крайньому разі, я завжди можу «здати назад» і попросити вибачення. Корона не впаде.
Коміки й комікеси, яких варто слухати
Коли я була вперше вагітна, то послухала саркастичний стендап комікеси Алі Вонг на Netflix. Як я сміялась! І думала: «Якби я колись виступила зі стендапом про “радість материнства”, я б хотіла, щоб він був саме такий — чорніший за чорне».
Хоча насправді чорний — таки не мій колір. Ви можете бачити з обкладинки моєї книжки: малиновий, яскраво-зелений, лимонний — це все теплі літні кольори. Те саме я можу сказати про мій гумор. Десь можу наляпати й шоколадним, але таки чорний використовую лише щоб додати тонкий контур. І то зрідка.
Повертаючись до виступів зі сцени: історії, які я написала для книжки, не годяться для сцени. Сценічні жарти інші. Це жанр, який я можу опанувати. Проте я навряд чи матиму на це час найближчими роками. Зоною найближчого творчого розвитку я обираю дитячу іронічну поезію та прозу.
З українських авторів я щиро залюблена в римовані тексти Артема Полежаки та Сашка Дерманського. Я радію зі стендап-туру Вести Гунченко. Я з ніжністю та усмішкою читаю книжки Євгенії Кузнєцової, замовила нову книжку Майї Тульчинської «Я забула труси». Всіх раджу, кожен автор/-ка та твір порадує вас на свій манір.
