Почуття провини в ситуаціях, коли вам вдалося опинитися в безпечному місці під час війни, — дивовижне явище, яке сьогодні вдчуває багато хто. Психологиня, тренерка, експертка з психології комунікації, яка досліджує впливу емпатії та емоційного інтелекту на психологічний добробут та близькі стосунки, Олена Хіль розповідає про його природу та способи порятунку.
Наша психіка гостро реагує на екстремально стресові події — постріли, бомбардування, поранення людей, стихійні лиха, авіакатастрофи, іноді навіть аварія на дорозі у мирний час може бути екстремально великим стресом.
Instagram: @ariviere
Природа подбала про наше виживання, і в таких обставинах мозок і тіло акумулюють усі сили, щоб максимально швидко вибиратися з небезпечного місця, рятувати дітей, сім’ю, себе, і ми на адреналіні робимо неможливе, ризикуємо, біжимо, їдемо і не зупиняємось іноді багато годин, днів. А коли опиняємося в безпеці, у нас з’являється сильне почуття провини за те, що ми пережили ці екстремальні події, а інші люди не змогли вибратися або досі перебувають у небезпеці.
На жаль, це поширений стан психіки в реаліях катастроф, в якому з`являється почуття провини у людей, що вижили. Термін «синдром провини вцілілого» у 1960-х роках запровадив психоаналітик Вільям Нідерланд, який говорив із сотнями людей, які пережили військові дії, і відзначив у них посттравматичне почуття провини — вони не могли зрозуміти, чому вижили саме вони, і сумнівалися, що вони це заслужили.
Провину того, хто вижив, відчувають майже 60% усіх, хто пройшов через неконтрольовану, сильну небезпеку для життя. Не тільки люди, які вибралися з-під бомбардувань і обстрілів, можуть переживати почуття провини, а й волонтери, медики, співробітники служб порятунку, коли звинувачують себе в тому, що вони зробили надто мало, щоб допомогти тим, хто перебуває в небезпеці, і бачачи страждання інших.
Instagram: @gisele
У нас різна чутливість нервової системи та минулий досвід, тому інтенсивність переживань теж може бути різною. Крім почуття провини можуть бути:
• перепади настрою та спалахи гніву;
• почуття безпорадності;
• бажання усамітнитися, сховатися і спілкуватися з новими людьми;
• тривожність;
• погіршення якості сну, уривчастий сон або безсоння;
• відсутність мотивації та пригнічений стан;
• головний біль, нудота, біль у животі, занепад сил.
Не дивуйтеся, якщо у вас кошмари або безсоння та пригнічений настрій, а ваша подруга, яка вибралася разом із вами, почувається набагато краще, це нормально. З розумінням поставтеся до тих, кому легше і краще, це зовсім не означає, що їм байдуже. І дбайливо поставтеся до себе або до тих, хто переживає ще сильніше, це не означає, що ви «надто близько берете все до серця».
Instagram: @gwynethpaltrow
Як собі допомогти?
• Дозвольте відчувати всі почуття. Вони найчесніші маркери стану психіки, з ними набагато простіше розуміти себе і піклуватися про себе. Вам точно можна сумувати чи злитися, і радіти також можна.
• Коли ви відчуваєте провину, згадайте, що це не ви почали воєнні дії. Росія прийшла з війною до вашої країни. Ви не маєте жодного відношення до ситуації, що склалася. Вам точно нема за що себе звинувачувати.
• Діліться переживаннями з людьми, які вас уважно та чуйно слухають, і з людьми, які мають схожий досвід. Це допомагає знайти опору і побачити, що ви не самотні у своїх переживаннях, допомагає краще зрозуміти себе та сформулювати свої думки та емоції, та дізнатися, як із цим справляються інші.
• В міру сил робіть щось корисне для інших. Можна волонтерити годину на день або робити свою роботу. Серотонін, котрий при цьому виділяється, зменшує концентрацію гормонів стресу. Так ви й собі допоможете прийти в норму після пережитого, й іншим добро зробите. Спочатку, звичайно ж, важливо подбати про себе і чесно розрахувати свої сили, потім подбати про найближчих, і якщо вистачає енергії на більше, то зробіть добру справу для сусідів у вашому будинку або в сусідніх будинках, подбайте про мікрорайон, набирайтеся сил і тільки потім розглядайте масштаби міста, країни та світу.
Від природи у нас різна генетика та різні властивості нервової системи, крім того, переживання можуть бути набагато сильнішими, якщо раніше ви вже потрапляли у схожі травматичні ситуації, аварії чи катастрофи. І якщо ви відчуваєте, що вам складно впоратися самостійно, то з любові та турботи до себе зверніться за професійною допомогою до психолога.
