Під час війни багато дітей почали відчувати проблеми зі сном. Деякі малюки тривожаться, а хтось сильно нервує і не може заспокоїтися до самого вечора. Поради від дитячої психологині Світлани Ройз допоможуть українським батькам заспокоїти дитину та допомогти їй заснути.
Типові фрази дитини та вірні відповіді на них:
– Я ніяк не можу заснути...
– А ти «внутрішнім зором» подивись в середині на своє тіло. У моєму тілі є місця, де я відчуваю згустки напруги, важкості. Вони, як крижинки. Мій погляд, як сонечко, її розчиняє. Вона тане від мого погляду. А у тебе, де крижинки? У ніжках є? Ні? А де?.. (торкаємося)
– Я боюсь, що не засну...
– А ти уяви, що будь-яка думка — це пір’їнка чи метелик. Як тільки-но вона з’явиться, уяви, що відпускаєш її у небо. Дивись, як вона летить — високо-високо.
– У мене в голівці крутиться те, що я хотіла зробити, але не зробила.
– А ти уяви, що ти усі думки і справи, як іграшки перед сном, розкладаєш по поличках: кожну справу і кожен спогад — на свою поличку.
– А у мене, коли я лежу, у животику щось дрижить і заважає спати.
– А ти поклади ручку на животик. Відчуй, яка рука тепла і важка. Від неї по животу розтікається тепло. Може, твоя ручка, як кошеня, яке лежить і муркоче. Ти повільно-преповільно дихаєш, і кошеня-ручка повільно піднімається та опускається від твого дихання.
Або:
– А ти поклади ручку на животик і потряси нею так само, як і животик. Що зараз відбувається?
– Я думаю про те, що ніяк не можу заснути.
– Коли думки ходять по колу — змотуй їх у клубок. Уяви, що ти намотуєш м’якеньку ниточку в клубок — виток за витком.
– Я чогось тривожусь, а чого саме — не знаю.
– Уяви себе у самому чарівному місці. Самому найбезпечнішому для тебе. Там буде травичка? А сніг? А веселка? А люди? А що там буде? Там обов’язково буде перебувати Хранитель Сну. Йому можна передати, як хмаринку, усі твої тривоги. Прямо зі свого тіла випусти їх і віддай Хранителю. І попроси про найдобріший сон.
– Я хочу, щоб скорше настав ранок.
– Уяви, що твої думки і дихання — повільні і ліниві. Зовсім, як лінивці. Тепер ми заморожуємо час, і він рухається, тече, але стає повільнішим і повільнішим. І думки, і дихання... повільнішеее.
– Мені заважають усі звуки.
– Дослухайся тепер до звуку сну (потрібно якомога низьким, протяжним звуком кілька разів на одній ноті проспівати: Уууууууууууууууууууууу).
