Ікона стилю свого часу: мода в житті Тараса Шевченка

Не лише кожухом і шапкою

Як би хто не ставився до постаті Тараса Григоровича Шевченка, не можемо заперечити той факт, що він став легендарною фігурою в українській культурі та величезною мірою вплинув на її розвиток. Особливо відчутним вплив геніального поета став під час повномасштабної війни, коли рядки з його віршів перетворилися на гасла нашої боротьби за власну свободу. Сьогодні ми відзначаємо 210-річчя з дня народження письменника. Упродовж десятиліть його особистість огортало чимало різних стереотипів, які й сформували хибне уявлення в українців про образ Шевченка. Це стосувалося й стилю Тараса Григоровича. Усі ми звикли бачити його в громіздкому кожухові з високою хутряною шапкою, що супроводжували поета ледь не на всіх популярних портретах. Однак згодом, уже в сучасності, чимало істориків почали розвінчувати найпоширеніші стереотипи про образ Кобзаря, і, як виявилося, автора навіть вважали справжнім модником його епохи. Що з цього правда, а що міф — розбираємося далі. 

Красницький Фотій, 1898 р.

У дитинстві одежина Тараса, як і більшості дітей українського села, не вирізнялася чимось особливим, а навпаки була досить простою і бідною. Проте з роками тоді ще не відомий нікому поет намагався власними силами урізноманітнювати свій образ. 

«Епітетами його дитинства були «голе-босе», «сирота в ряднині» та «брудна чорна сорочка», яку згадувала сестра Катерина. Але згодом у підлітка з`явилося бажання чимось виділитися і він пошив собі шапку-конфедератку», — поділилася завідувачка меморіального музею «Хата на Пріорці» Єрмоленко Юлія Едуардівна.

Дерегус Михайло «Малий Тарас слухає кобзаря», 1956 р.

Під час роботи в Петербурзі в артілі майстра Ширяєва не багато змінилося у стилі Шевченка. Подібно до інших учнів цехового майстра він носив «засмальцьований тиковий халат, сорочку й штани із товстого полотна» (як писав у своїх спогадах Іван Сошенко). Формуватися винятковий стиль Тараса, про який ми неодноразово чули останнім часом, почав під час навчання в Академії мистецтв. 

«Різка зміна в одязі Шевченка відбулася у 24 роки після викупу з кріпацтва та початку навчання в Академії мистецтв. Усе це сталося під впливом його вчителя Карла Брюллова, що любив гарний модний одяг та хотів прищепити йому смаки світського життя. Такого одягу вимагало й нове життя колишнього кріпака, те середовище, у якому він опинився», — додала Юлія Єрмоленко. 

Марко Каплан, 1961 р.

Про ці зміни відзначав й Іван Сошенко: «Познайомившись через Брюллова з кращими петербурзькими домами, він часто їздив на вечори, гарно вдягався, навіть із претензією на comme il faut’nics». Це неабияк дратувало друга письменника, який у своїх спогадах навіть розповів про доволі незвичне модне придбання Шевченка — єнотову шубу. Звісно, для всіх тих світських заходів, літературних вечорів, походів до театру потрібне було відповідне вбрання, яке б відповідало статусу, тож експерти, що досліджували життя поета, відзначали й сюртуки та пальта. Знайшлося в його гардеробі місце й національному одягу, зокрема, вишитим сорочкам. Після смерті письменника в списку речей, які йому належали, було зазначено про цілих шість вишиванок. Також дорогою для нього була вишита білим по білому модель, яку подарувала Шевченкові його сестра Ярина як придане для майбутнього весілля. 

Григорій Цисс, 1929 р.

Федір Кричевський, 1928-1929 рр.

У ті часи серед чоловіків особливу популярність мали фраки. Їх джентльмени носили як у повсякденному житті, так і для якихось важливих подій. Без цього ж не обходився й Тарас Григорович. До них він додавав і тростину як аксесуар, яку навіть замальовували на багатьох його портретах. А влітку поет полюбляв вдягати білий полотняний костюм, який зберігся й до сьогоднішнього дня. 

Однак з часом Шевченко почав усе менше уваги приділяти модному одягу, натомість акцентував лише на окремих яскравих деталях, що стали виділяти його власний стиль. 

«Так, закохана в нього княжна Варвара Рєпніна власноруч зв`язала та подарувала Тарасові червоний вовняний шарф. А після перенесеного тифу поет на своїй поголеній голові носив чорну оксамитову шапочку. Був у нього й солом`яний бриль на літо, і смушева бараняча шапка», — розповіла завідувачка музею про улюблені аксесуари Кобзаря. 

А ось міф про те, що Шевченко таки носив кожух із хутряною шапкою, виявився не таким вже й міфом. Як розповіла Юлія Єрмоленко, Тарас свідомо в останні роки свого життя створював навколо себе образ Батька Нації та носив ті самі кожух і шапку в люті морози в Петербурзі. 

Деньєр Г., 1859 р.

Після смерті письменника до нас дійшов список речей, які він залишив. Там, окрім вже згаданих вишиваних сорочок, були суконні й парусинові пальта, жилети, фрак, кобеняк, свитка з верблюжого сукна, кожухи з овечого хутра, капелюхи, картузи, хустини та кілька пар рукавичок. Серед цікавих предметів гардероба в Шевченка були й китайські туфлі. Згодом весь цей одяг було розпродано. 


Реклама

Популярні матеріали

«Я часто питала, за що мені ця втрата. А потім зрозуміла: війна не...


Український суперфуд: 5 корисних страв із буряка


Найстильніші сумки для літньої пори в новій колекції HARVEST...


Читайте також
Стиль життя / Блог стиль життя

Бердвотчинг: що це таке і де його шукати

Популярні матеріали