Під час війни слід бути максимально уважними до емоційного стану та поведінки дітей і одразу діяти, коли з`являються тривожні сигнали.
На що батькам варто першочергово звернути увагу та як реагувати на це, розповіла психологиня Світлана Ройз.
Знецінювання, аутоагресія та узагальнення
«Я зовсім тупа!».
Відповідь:
Ти точно не тупа, у тебе просто розлилася вода. Давай її витирати — тримай серветку. Наступного разу просто будеш уважнішою.
.jpg)
Instagram: @unicef_ukraine
«У мене ніколи нічого не виходить».
Відповідь:
Давай пригадаємо, коли вийшло в останній раз. Пам`ятаєш?
Саме зараз, тільки зараз не вийшло. Давай ти спробуєш зробити так і так (намагаємося за дитину не робити).
Почуття провини
«Я у всьому винен (це я винна)».
Відповідь:
Дітям важливо чути — це не твоя відповідальність, це вибір та рішення дорослих. Дорослі впораються. В тому, що сталося, — ніхто не винен. Якщо ти хочеш допомогти — ти можеш....
Підлітків дуже важливо направляти в будь-яку продуктивну дію.
Коли батьки проявляють сильні емоції (ми живі люди!!!), важливо казати дитині: «Мені складно, я втомилась, я сумую, але я доросла і точно впораюся».
Дитина переживає втрату (дому, іграшок) як справжню.
Наше завдання — допомогти їй.
«Ти скучив, ти сумуєш, ти злишся... Мені теж так шкода».
Страх і стрес роблять нас і наших дітей самотніми. Від стресу нам складно зосередитися на відносинах. Але нашим дітям так важливі хоч 5–10 хвилин нашої повної емоційної присутності. Ми точно впораємося і точно допоможемо нашим дітям.
