Сьогодні, в період війни, до катастрофічного мислення схильні всі, навіть психологічно стійкі. Про те, що це таке та як йому можна протистояти, розповідає співавтор подкасту про психологію «Простими словами» та однойменної книги Марк Лівін:
У Братів Грімм є казка «Розумна Ельза». Батьки послали дочку в погріб, аби та принесла пива. Під час наливання пива Ельза почала плакати. Побачила на стіні кайло, яке забули муляри, й уявила, як її з Гансом дитину пошлють до погреба по пиво і кайло впаде та заб’є її на смерть. Батьки за нею спочатку послали робітницю, потім робітника, а вже тоді самі спустилися до погреба. Коли вони приходили й довідувалися про причину плачу Ельзи, дивувалися її мудрості та починали плакати разом з нею.
Це приклад когнітивної пастки, яка зветься «катастрофічне мислення». Факт: 70% думок людини — негативні (дані psychologytoday за 2013 рік). Наука пов’язує це з рівнем небезпеки, за якого жила людина протягом своєї історії. Небезпек було вкрай багато, щоб вижити, важливо було передбачити всі можливі катастрофи, що чигають навколо.
Тож виходить: плата за розвиток — це тривога.
Пасткою це зветься тому, що людина, не помічаючи свого стану, власними зусиллями спотворює світ навколо, докручуючи проблеми до максимуму. В умовах війни, коли світ справді стає катастрофою, такий спосіб мислення може довести людину до ручки.
Ще один аргумент — це те, що мозку подобається, коли найгірше «не стається». Накручуєш себе до максимуму, очікуючи на катастрофу, а потім, коли вона не стається, переживаєш полегшення. Тож система винагород не проти повторити такий трюк.
Діставати себе з уявного підвалу можна перш за все розумінням того, що такий спосіб мислення існує. Тобто: «Схоже, я зараз усе катастрофізую. Навіщо?»
Наступний крок, коли біда справді існує, — це вміння перетворювати проблему на ресурс. Власне, так би я простими словами сформулював завдання терапії. Як у тому мемі «Як насправді виглядає зона росту»: не медитація під гарні заходи сонця, а депресія та життєва троща.
Тож, можливо, те, що відбувається зараз, — це місце, в якому ми можемо зрости чи не найбільше в своїй історії. Але за це доводиться платити дуже високу ціну.
